Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2024 року
м. Київ
справа № 380/20490/21
адміністративне провадження № К/990/15348/23
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді - Юрченко В.П. (суддя-доповідачка),
суддів: Бившевої Л.І., Білоуса О.В., Блажівської Н.Є., Васильєвої І.А., Гімона М.М., Гончарової І.А., Дашутіна І.В., Желтобрюх І.Л., Олендера І.Я., Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В., Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року (суддя Коморний О.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року (головуючий суддя Гудим Л. Я., судді Довгополов О. М., Святецький В. В.) у справі №380/20490/21 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Нафтотермінал» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство «Нафтотермінал» (далі - позивач, ПП «Нафтотермінал») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №00154580901 від 01 липня 2021 року, яким нараховано суму штрафних санкцій в розмірі 1000000 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ПП «Нафтотермінал» проводить змішування підакцизних товарів різних УКТ ЗЕД для покращення якості пального шляхом як безпосереднього змішування в резервуарах акцизного складу, так і в акцизних складах пересувних. Процес змішування не може розцінюватись як виробництво підакцизного товару, оскільки позивач, як розпорядник акцизного складу, не здійснює технологічний процес зі змішування, зміни форми, властивостей та використанням сировини внаслідок чого не отримує новий підакцизний товар або товар із іншими властивостями. Позивач вказує, що в контексті Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (тут і далі - Закон №481/95-ВР, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виробництво пального - це діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, в результаті якої отримується пальне або інші продукти переробки. Позивач вважає, що оскільки він отримує паливо в готовому вигляді, що підтверджується відповідними документами (декларації відповідності, сертифікати відповідності, паспорти якості та ін.), а саме бензин автомобільний та паливо дизельне у зовнішніх постачальників та у випадку його змішування з присадками, то відсутні правові підстави вважати такі операції виробництвом нафтопродуктів, оскільки вони не передбачають жодних технологічних процесів переробки та не призводять до суттєвих змін характеристик пального, а такий процес не може бути визнано виробництвом, що свідчить про безпідставність застосування штрафних санкцій.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.
Приватне підприємство «Нафтотермінал» зареєстровано у Львівській області, Сколівський р-н, смт.Славське, вул.Івана Франка, 14А та здійснює свою діяльність у сфері складського господарства та оптової торгівлі твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.
В межах господарської діяльності підприємство отримує на зберігання паливо в готовому вигляді від постачальників, що підтверджується відповідними документами з підтвердження якості пального (декларації відповідності, сертифікати відповідності, паспорти якості, які знаходяться в матеріалах справи), зокрема бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5 (код УКТ ЗЕД 2710124512) та паливо дизельне ДП-Л-Євро-5-ВО (код УКТ ЗЕД 2710194300). Крім того, встановлено, що ПП «Нафтотермінал» (позивачем), здійснюється змішування бензину автомобільного А-95-Євро-Е5 (код УКТ ЗЕД 2710124512) та присадки BASF Keropur 3786 (код УКТ ЗЕД 3811900000) внаслідок чого отримується паливо під торговельною маркою «PULLS».
Головним управлінням ДПС у Львівській області на підставі наказу від 11 травня 2021 року за №1584-ПП, проведено фактичну перевірку господарської одиниці, що належить ПП «Нафтотермінал» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, що стосується виробництва, зберігання та обігу пального, за результатами якої складено Акт від 26 травня 2021 року за № 11651/13-01-09-01/37278275 з висновком про здійснення позивачем виробництва пального без ліцензії на право виробництва пального, що є порушенням статті 2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального», та незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального (порушення пп.230.1.3. п.230.1 ст.230 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) (далі - ПК України, Кодекс).
Позивач подав заперечення від 09 червня 2021 року № 225 до акту фактичної перевірки, за результатами розгляду якого прийнято Рішення, яким частково спростовано висновки акту перевірки від 26 травня 2021 року в частині зазначення про несвоєчасне подання «Довідки про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання / відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального». В іншій частині вимоги платника податку залишено без задоволення.
На підставі Акта перевірки Головне управління ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення за №00154580901 від 01 липня 2021 року, яким застосовано до позивача штрафну санкцію у розмірі 1 000 000,00 грн на підставі частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального», у зв`язку з порушенням вимог статті 2 цього Закону, а саме веденням суб`єктом господарювання діяльності з виробництва пального без ліцензії.
В акті перевірки щодо суті порушення зазначено таке: платник податку на нафтобазі виконував змішування бензину автомобільного А-95-Євро5-Е5 з присадкою, і таким чином отримував новий вид пального - «PULLS». Користуючись термінологією, зазначеною в п.п.14.1.28-1 ст. 14 ПК України, податковий орган дійшов висновку, що змішування компонента бензину моторного або компонента дизельного палива з додатками (присадками) є виробництвом пального, що потребує отримання спеціального дозволу (ліцензії) і оподаткування акцизним податком на загальних підставах. Також враховано, що під час виробництва пального таким методом змішування обов`язково проводиться процедура поставлення продукції на виробництво з обов`язковою сертифікацією і отриманням декларації про відповідність вимогам щодо автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив.
ПП «Нафтотермінал» подало скаргу на податкове повідомлення-рішення до ГУ ДПС у Львівській області за результатами розгляду якої прийнято рішення №23881/6/99-00-06-03-02-06 про залишення її без задоволення, а податкового повідомлення-рішення - без змін.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, ґрунтував свої висновки на тому, що діяльність позивача зі змішування бензину автомобільного з додатками (присадками) не підпадає під ліцензійну діяльність з виробництва пального в розумінні Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», оскільки в процесі такого змішування немає повного технологічного циклу виробництва, що полягає у переробленні сировини в продукцію, готову до споживання.
Суди зазначили, що до спірних правовідносин в частині визначення того, яка діяльність вважається виробництвом пального та підлягає ліцензуванню має застосовуватись Закон України №481/95-ВР як спеціальний закон, який здійснює регулювання правовідносин пов`язаних із виробництвом та обігом пального, а не приписи Податкового кодексу України.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій покликаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Для обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує, що під час виробництва нафтопродуктів методом змішування компонента автомобільного бензину та компонента дизельного палива з додатками (присадками) здійснюється процедура поставлення продукції на виробництво та проводиться обов`язкова сертифікація цих нафтопродуктів, що і підтверджується наданими до перевірки відповідними сертифікатами відповідності на пальне торгівельної марки «PULLS» (бензин марки «PULLS» А-95-Євро5-Е5 та дизпаливо марки «PULLS» ДП-Євро-5-ВО) з Декларацією про відповідність щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив. Вважає, що виготовлення товарних бензинів та товарного дизельного пального методом змішування компонента бензину моторного або компонента дизельного палива з додатками (присадками) є виробництвом і їх оподаткування акцизним податком здійснюється на загальних підставах, що зі свого боку підтверджує виробництво пального без наявності відповідної ліцензії, чим порушено вимоги статті 2 Закону України Закону №481/95-ВР.
За змістом касаційної скарги підставою касаційного оскарження вказано пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме: пункт 5.2 статті 5 та підпункт 14.1.28-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України та порушили норми процесуального права, оскільки не врахували, що пальне і присадки мають різні коди УКТ ЗЕД, а відповідно змішування компонента бензину моторного або компонента дизельного палива з додатками (присадками) згідно з тлумаченням підпункту 14.1.28-1 ПК України є виробництвом підакцизного товару (пального). На переконання відповідача, з урахуванням пункту 5.2 статті 5 ПК України до спірних правовідносин в частині визначення того, яка діяльність вважається виробництвом пального та підлягає ліцензуванню, повинні застосовуватись норми Податкового кодексу України як загального закону, який регулює, зокрема, відносини, що виникають у сфері справляння акцизного податку.
Ухвалою від 07 червня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, тобто у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Після відкриття касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у Львівській області, встановлено наявність різної практики Верховного Суду з цього питання.
Зокрема, Верховний Суд у постанові від 06 грудня 2023 року у справі №140/763/22 висловив позицію про те, що до правовідносин, пов`язаних із виробництвом та обігом пального, повинні бути застосовані норми Закону України №481/95-ВР як спеціального закону, який здійснює регулювання правовідносин, пов`язаних із виробництвом та обігом пального, а не приписи Податкового кодексу України.
Натомість, у постанові від 29 червня 2023 року у справі №140/760/22 Верховний Суд дійшов протилежного висновку, зазначивши про необхідність отримання позивачем ліцензії, оскільки виготовлення товарних бензинів та товарного дизельного пального методом змішування компонента бензину моторного або компонента дизельного палива з додатками (присадками), які мають різні коди УКТ ЗЕД є виробництвом підакцизного товару (пального), згідно з тлумаченням положень підпункту 14.1.141-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України та Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2013 року № 927.
У поданому відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін як законні та обґрунтовані.
Ухвалою від 20 червня 2024 року Верховний Суд вирішив передати дану справу на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів у відповідності до частини 1 статті 346 КАС України, вважаючи за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у справі №140/760/22.
Здійснюючи касаційний розгляд даної справи, судова колегія зазначає, що доводи податкового органу про порушення судами норм процесуального права не знайшли свого підтвердження.
Щодо застосування норм матеріального права, то проблемним питанням в межах цього спору є розв`язання питання наявності обов`язку отримання суб`єктом господарювання спеціального дозволу (ліцензії) на право провадження такого виду господарської діяльності, як виготовлення товарних бензинів та товарного дизельного пального методом змішування компонента автомобільного бензину та компонента дизельного палива з додатками (присадками), які мають різні коди УКТ ЗЕД.
Видача ліцензії суб`єкту господарювання - це надання права на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії, про що робиться запис у ліцензійному реєстрі. Процес ліцензування - це засіб державного регулювання провадження видів господарської діяльності, спрямований на забезпечення безпеки та захисту економічних і соціальних інтересів держави, суспільства, прав та законних інтересів, життя і здоров`я людини, екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища. Органом ліцензування є державний орган, уповноважений законом або Кабінетом Міністрів України на здійснення ліцензування господарської діяльності (п.п.1-1, 6, 7 статті 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 2 березня 2015 року № 222-VIII (далі Закон № 222)).
Іншими слова, ліцензування - це надання права суб`єкту господарювання займатись тими видами діяльності, що підлягають підвищеному контролю з боку держави або спеціальних органів.
Законом № 481-95ВР визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - це документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Отже, держава запровадила особливий контроль надання права та здійснення суб`єктами господарювання тих видів діяльності, які зазначені в Законі України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального».
Одним із видів такої діяльності, яка потребує спеціального державного дозволу, є виробництво пального, яке передбачає діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, в результаті якої отримується пальне або інші продукти переробки (частина 1 статті 1, статті 2 Закону №481/95-ВР).
За порушення норм цього Закону щодо виробництва пального без наявності ліцензії передбачено штраф - 1000000 гривень (стаття 17 Закону № 481/95-ВР).
Натомість Податковим кодексом України встановлено, що виробництво підакцизних товарів (продукції) - це технологічний процес, в тому числі змішування, здійснення якого, внаслідок зміни форми, властивостей або складу сировини, напівфабрикатів або готової продукції призводить до отримання підакцизних товарів (продукції, у тому числі сировини), надання таким товарам інших властивостей, що призводить або не призводить до збільшення обсягів таких товарів (п.п. 14.1.28-1 пункту 14.1 статті 14).
Відповідач наполягає на тому, що незважаючи на визначення поняття «виробництво пального» в Законі України №481/95-ВР, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме поняття «виробництво підакцизних товарів», визначеного Податковим кодексом України з урахуванням норми підпункту 5.2 статті 5 ПК України, відповідно до якої, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
В такому випадку, важливо виокремити ті правовідносини, які врегульовано кожним із названих нормативно-правових актів, та з якою метою законодавцем запроваджується ліцензування певного виду діяльності, а також наявність або відсутність колізій або прогалин у застосуванні норм права.
Зокрема, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1).
В свою чергу, Закон №481/95-ВР визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України.
Проаналізувавши матеріально-правове регулювання спірного у цій справі питання, а також судову практику Верховного Суду з питання застосування норм права, Верховний Суд у складі судової палати вважає наявними підстави для формулювання правового висновку, який би забезпечив єдність судової практики та єдине розуміння і тлумачення відповідних норм права судами.
Системний аналіз норм Податкового кодексу України та Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» у їх взаємозв`язку дають підстави для формулювання такого правового висновку.
Суб`єкт господарювання, який має намір або здійснює той вид діяльності, який зазначений саме в Законі № 481/95-ВР зобов`язаний отримати спеціальний дозвіл (ліцензію).
Згідно з установленими обставинами у цій справі, суб`єкт господарювання провадив діяльність, яка відповідає ознакам, які в ПК України визначені як «змішування …готової продукції, що призводить до отримання підакцизних товарів (продукції)». Судами не встановлено, що позивачем виготовлявся новий продукт (пальне) з повним технологічним циклом виробництва, що полягає у переробці сировини в продукцію готову до споживання або в результаті такої діяльності відбулась зміна октанового числа, форми, властивостей або фізико-хімічного складу такого пального. За таких обставин немає підстав вважати, що діяльність позивача відповідає визначенню поняття «виробництво пального», яка підпадає під вимоги ліцензування в розумінні Закону № 481/95-ВР, відповідно, позивач не мав обов`язку отримувати ліцензію для ведення такої діяльності.
Аналогічний висновок сформулював Верховний Суд у постановах від 06 грудня 2023 року (справа №140/763/22), від 06 грудня 2023 року (справа № 640/13022/20).
Зокрема, Верховний Суд у постанові від 06 грудня 2023 року у справі №140/763/22 висловив правову позицію про те, що в результаті компаундування (змішування) товарних бензинів, дизпалива та присадок до пального, що поліпшують їхні мийні властивості, не змінюється їхнє октанове число, не змінюються форма, властивості та склад такого пального, а відповідно не утворюється новий продукт (пальне), якому має бути присвоєний код УКТЗЕД товару. З урахуванням зазначеного, Верховний Суд визнав, що в діях позивача зі змішування пального із присадками відсутній повний технологічний цикл виробництва, що полягає у переробці сировини в продукцію готову до споживання, як того вимагає положення Закону №481/95-ВР. При цьому, Суд зазначив, що норми Закону № 481/95-ВР щодо визначення діяльності, що вважається виробництвом пального не стосуються питання оподаткування, а стаття 18 Закону №481/95-ВР визначає, що всі інші закони та нормативно-правові акти, які стосуються виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового та зернового дистиляту, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і пального, діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Відтак, до спірних правовідносин в частині визначення, яка діяльність вважається виробництвом пального та підлягає ліцензуванню, повинні бути застосовані норми Закону України №481/95-ВР як спеціального закону, який здійснює регулювання правовідносин, пов`язаних із виробництвом та обігом пального.
Таке тлумачення зазначених норм колегія суддів вважає правильним та підстав для відступу від вказаних висновків суд не вбачає.
Верховний Суд зауважує, що норми права Податкового кодексу України та Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», якими регулюються спірні правовідносини, сформульовані з достатньою мірою чіткості і зрозумілості. Контролюючий орган помилково застосував приписи ПК України, які не підлягають застосуванню у цьому випадку, оскільки законодавець виразно та розбірливо сформулював тезу про необхідність отримання ліцензії «на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності», а саме на виробництво пального з деталізацією і конкретизацією такого виду діяльності: «Переробка нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, в результаті якої отримується пальне або інші продукти переробки», а не того виду діяльності, який зазначено у Податковому кодексі України.
Щодо застосування Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» від 15 січня 2015 року №124-VIII (далі Закон №124), який визначає правові та організаційні засади розроблення, прийняття та застосування технічних регламентів і передбачених ними процедур оцінки відповідності, а також здійснення добровільної оцінки відповідності.
Передаючи справу на розгляд судової палати, колегія суддів вважала наявними підстави для відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 29 червня 2023 року у справі №140/760/22, де висловлено позицію про те, що відповідно до Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2013 року №927, виготовлення товарних бензинів та товарного дизельного пального методом змішування компонента бензину моторного або компонента дизельного палива з додатками (присадками), які мають різні коди УКТ ЗЕД, є виробництвом підакцизного товару (пального), згідно з тлумаченням положень підпункту 14.1.141-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке позивач здійснював за відсутності у нього відповідної ліцензії. Водночас, Суд акцентував на тому, що вказані положення Податкового кодексу України не суперечать положенням Закону № 481/95-ВР в частині спірних правовідносин, тоді як положеннями вказаного Закону передбачена штрафна (фінансова) санкція за ведення такої діяльності без наявності ліцензії.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду не може погодитися з підходом, який викладений у зазначеній постанові та вважає необхідним відступити від таких висновків Верховного Суду з таких підстав.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2013 року №927 затверджено Технічний регламент щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, яким встановлено вимоги до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, що вводяться в обіг та реалізуються на території України, з метою захисту життя та здоров`я людини, тварин, рослин, національної безпеки, охорони навколишнього середовища та природних ресурсів.
Відповідно до визначених у цих нормативно-правових актах термінів, виробник - це будь-яка фізична чи юридична особа (резидент чи нерезидент України), яка виготовляє продукцію або доручає її розроблення чи виготовлення та реалізує цю продукцію під своїм найменуванням або торговельною маркою (знаком для товарів і послуг) (частина 1 статті 1).
Відповідач наголошував на сталій судовій практиці на користь контролюючого органу, покликаючись на постанови Верховного Суду у справах № 826/17527/16, № 826/2287/16, зазначаючи, що змішування підакцизних товарів (пального і додатків, присадок) суб`єктом господарювання є процесом виготовлення пального.
Зокрема, колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 826/17527/16 та від 15 травня 2020 року у справі №826/2287/16 (за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Амік Україна» до Головного управління Держпродспоживслужби у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення Закону України «Про захист прав споживачів»), відмовляючи у задоволенні касаційної скарги суб`єкта господарювання, дійшли висновку, що додавання до палива мийної присадки є процесом виготовлення нового нафтопродукту.
В такому випадку позивач зобов`язаний був зазначати (надавати) достовірну інформацію про дату виготовлення пального, яка відповідає даті змішування нафтопродуктів, а не даті виготовлення палива (до змішування), а також чітко зазначати виробника та місце його знаходження, а саме: як виробника палива вказати Підприємство з іноземними інвестиціями «Амік Україна», а не ТОВ «Лукойл-Волгограднафтопереробка». Під час перевірки суб`єкта господарювання посадові особи Держпродспоживслужби встановили порушення Закону України «Про захист прав споживачів», «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року №1442, Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2013 року №927.
Аналізуючи положення Законів України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року
№ 1023-XII, «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» від 15 січня 2015 року № 124-VIII, Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив через призму питання, яке порушила колегія суддів в ухвалі від 20 червня 2024 року, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду дійшла таких висновків.
Зазначені Закони так само як і Податковий кодекс України та підзаконні нормативно-правові акти не підлягають застосуванню до правовідносин, пов`язаних із питанням надання спеціального дозволу (ліцензування) на виробництво та обіг пального, а правовідносини у зазначених справах № 826/17527/16, № 826/2287/16 не є подібними.
Верховний Суд наголошує, що судове рішення є законним, якщо воно ухвалене відповідно до норм матеріального права, які підлягають застосуванню у відповідних правовідносинах. Іншими словами, застосуванню підлягає саме та норма права, яка регулює суспільні (матеріальні) відносини шляхом їх прямого правового регулювання за допомогою визначення для їхніх учасників змісту прав, обов`язків, заборон та відповідальності, і нерозривно пов`язана з правильним встановленням юридичної кваліфікації спору.
У справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про застосування до цих правовідносин приписів Закону №481/95-ВР, встановивши, що у позивача відсутній обов`язок отримувати спеціальні дозволи (ліцензію), у зв`язку з відсутніми в його діяльності ознаками виробництва пального шляхом перероблення нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші.
Наведене вище у сукупності дає підстави вважати, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно встановили фактичні обставини справи та надали об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів сторін.
Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, судова палата вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин; в них повно та всебічно відображені обставини, що мають значення для справи; висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року у справі №380/20490/21 залишити без змін.
Пoстанoва набирає закoннoї сили з дати її прийняття та oскарженню не підлягає.
Судді В.П. Юрченко
Л.І. Бившева
О.В. Білоус
Н.Є. Блажівська
І.А. Васильєва
М.М. Гімон
І.А. Гончарова
І.В. Дашутін
І.Л. Желтобрюх
І.Я. Олендер
Р.Ф. Ханова
В.В. Хохуляк
О.О. Шишов
М.М. Яковенко
