Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 369/409/17 Головуючий у І інстанції Ковальчук Л. М.Провадження № 22-ц/780/924/18 Доповідач у 2 інстанції Приходько К. П.Категорія 9 21.03.2018
ПОСТАНОВА
Іменем України
21 березня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Приходька К.П.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря Дрозда Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво -Святошинського районного суду Київської області від 28 листопада 2017 року у справі за заявою ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення, -
встановила:
у січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Києво - Святошинського районного суду Київської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, мотивуючи свої вимоги тим, що її чоловік, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , загинув при виконанні обов`язку військової служби 25 серпня 2014 року у складі військової частини НОМЕР_1 на території Луганської області на ділянці відділу прикордонної служби «Красна Талівка» Луганського прикордонного загону, Україна, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
ОСОБА_1 заявляє, що з 07 квітня 2014 року по 26 серпня 2014 року її чоловік брав участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України у військовій частині № НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується відомостями військового квитка серії НОМЕР_2 та довідкою №10/752 від 04 листопада 2014 року.
Заявниця стверджує, що 25 липня 2014 року, перебуваючи біля власного будинку, її чоловіка ОСОБА_4 схопили в полон. Кілька днів його катували і тримали в нелюдських умовах. Він сидів з засудженими раніше місцевими злочинцями, яких час від часу випускали на волю. Через деякий час тримання в полоні бойовики показали її пораненого та побитого ними чоловіка ОСОБА_4 його батькам.
В середині серпня 2014 року ОСОБА_4 скористався можливістю утекти з полону, після чого, в першу чергу, поїхав до батьків додому за документами. 17 серпня 2014 року ОСОБА_4 виїхав від батьків, і через кілька днів прибув на службу на прикордонний загін «Красна Талівка». Прикордонна застава вже тоді була обстріляна і прикордонники стояли на об`їзних дорогах з боку н.п. Юганівки і н.п. Станиці Луганської.
За повідомленням Інтернет - видання «ukrmonitor.com» від 28 липня 2014 року, пункт пропуску «Красна Талівка» був обстріляний з території Росії. З боку Російської Федерації було два гранатометних постріли. На місці працювали пожежники. За попередніми даними постраждало 3 людини, - повідомив «informator.lg.ua» з посиланням на прес - секретаря луганського прикордонного загону Олександра Трохимця.
В той же час, як свідчать засоби масової інформації, зокрема стаття «Украинских пограничников обстреляли вертолеты РФ, есть погибшие», яка опублікована на Інтернет - порталі «Ib.uа» від 28 серпня 2014 року, на прикордонній ділянці «Красна Талівка», за підтримки важкої бронетехніки та гелікоптерів відбулось проникнення диверсійно-розвідувальної групи з Російської Федерації. Під час бою чотирьох прикордонників було вбито, а трьох поранено.
За повідомленням Інформаційно-аналітичного центру Ради національної безпеки і оборони України від 28 серпня 2014 року, 25 серпня на ділянці «Красна Талівка» Луганської області було виявлено диверсійно-розвідувальну групу, яка перетнула кордон з території Росії о 15:00 цього дня добре замаскований прикордонний наряд автоматним вогнем зупинив просування диверсантів. Для підкріплення до місця бою прибули додаткові оперативно-бойові групи прикордонників. Запеклий бій з російськими найманцями тривав 2,5 години. Диверсійна група підтримувалася вогнем з Російської Федерації з мінометів, 2 БТР та 2 БМП. Крім того, українських прикордонників обстріляли некерованими реактивними снарядами 2 бойових вертольоти Мі-24 Збройних сил РФ. Під час бою загинули 4 прикордонники, 3 поранено. Поранених та вбитих диверсантів з поля бою до Росії евакуювали на БМП під прикриттям вогню БТРів та вертольотів.
Дані статті, як і ціла низка іншої інформації, що міститься на сторінках інтернет-видань, підтверджують участь у бойових діях регулярних військ Російської Федерації в районі прикордонного загону «Красна Талівка» Луганської області і саме цим військам протистояли співробітники Луганського прикордонного загону військової частини НОМЕР_1 , які приймали участь в захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та в якому проходив військову службу старший прапорщик ОСОБА_4
25 серпня 2014 року на територію України зайшла російська диверсійно-розвідувальна група. Група співробітників прикордонної застави, за участю ОСОБА_4 , виїхала до району проникнення російських військ. Діставшись до місця призначення, прикордонники почали рухатись до місця скупчення військ Російської Федерації для того, щоб дати відсіч противнику. З 16 год. 00 хв. зі сторони Російської Федерації розпочався обстріл з двох БТРів-82А, двох БМП, а також мінометний обстріл. Окрім того, було здійснено два залпи НУРС з двох вертольотів Мі-24 по позиціям українських прикордонників.
Чоловік заявниці ОСОБА_1 , пересуваючись через дорогу до лісосмуги, в районі прикордонного загону «Красна Талівка» отримав вогнепальне поранення від кулі ворожого снайпера. Зважаючи на постійні обстріли ворога із стрілецької зброї, прикордонники загону не змогли дістатись до ОСОБА_5 і надати першу медичну допомогу. Таким чином, ОСОБА_4 пролежав у полі без допомоги близько двох годин після чого помер.
25 серпня 2014 року Луганське обласне бюро судово-медичної експертизи видало довідку про причину смерті, згідно якої причиною смерті стала гостра кровотеча, проникаючої травми грудини та черевної порожнини. Цього ж дня ОСОБА_1 отримала свідоцтво про смерть, видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сєверодонецького міського управління юстиції у Луганській області.
26 серпня 2014 року судово-медичним експертом, на підставі огляду трупа та розтину тіла, була визначена послідовність патологічних процесів, які призвели до смерті. Так, гостра кровотеча, проникаючі вогнепальні ушкодження грудної клітини та черевної порожнини, ушкодження внаслідок військових дій від вогнепальної зброї стали причиною смерті ОСОБА_4 , що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть № 76 від 26 серпня 2014 року.
Згідно витягу з наказу від 19 жовтня 2014 року, в місцях дислокації смт Білослуцьк і м. Старобельськ, ОСОБА_4 було виключено зі списків особового складу прикордонного загону та всіх видів забезпечення у зв`язку зі смертю, пов`язаною із захистом Батьківщини.
Протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювання, поранень та травм у колишнього військовослужбовця № 59 від 15 жовтня 2014 року було встановлено, що поранення і причина смерті ОСОБА_4 , а саме гостра крововтрата, проникаючі вогнепальні ушкодження грудної клітки та черевної порожнини, пов`язані із захистом Батьківщини.
17 березня 2016 року ОСОБА_1 , отримала посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув під час проходження військової служби серії НОМЕР_3 , що дає їй право користуватися відповідними пільгами, встановленими законодавством України. 08 вересня 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірності військовій присязі під час російсько-української війни, ОСОБА_4 був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня посмертно.
Отже, саме в результаті збройної агресії Російської Федерації проти України, в селі ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 загинув, ОСОБА_4 .
Просила встановити юридичний факт загибелі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , при виконанні обов`язку військової служби 25 серпня 2014 року у складі військової частини НОМЕР_1 на території Луганської області на ділянці відділу прикордонної служби «Красна Талівка» Луганського прикордонного загону, Україна, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
Рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 28 листопада 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 було відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, що вона безпосередньо просила встановити не юридичний факт збройної агресії Росії проти України, а юридичний факт того, що загибель її чоловіка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , при виконанні обов`язку військової служби 25 серпня 2014 року у складі військової частини НОМЕР_1 на території Луганської області на ділянці відділу прикордонної служби «Красна Талівка» Луганського прикордонного загону, Україна, відбулася внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
Факт загибелі ОСОБА_4 внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України 25 серпня 2014 року не є загальновідомим. Даний факт має індивідуальний характер та стосується виключно загиблого та членів його сім`ї.
Факт збройної агресії Росії проти України є загальновідомим, але загальновідомість цього факту не свідчить про відсутність підстав для встановлення в судовому порядку факту загибелі чоловіка заявниці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , при виконанні обов`язку військової служби 25 серпня 2014 року у складі військової частини НОМЕР_1 на території Луганської області на ділянці відділу прикордонної служби «Красна Талівка» Луганського прикордонного загону, Україна, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, що не є загальновідомим.
Просила скасувати рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 28 листопада 2017 року та ухвалити нове рішення, яким її вимоги задовольнити у повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про одруження від 07 липня 2001 року, серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 доводилась дружиною ОСОБА_4 .
Від шлюбу вони мають двох дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження.
19 травня 2016 року ОСОБА_1 була взята на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з довідкою від 19 травня 2016 року № 3244007950 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Разом із ОСОБА_1 прибули і її діти: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , фактичне місце проживання яких АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 10 липня 2012 року був зачислений у військову частину № НОМЕР_1 наказом №345-ос. При цьому, з 07 квітня 2014 року по 26 серпня 2014 року брав участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України у військовій частині № НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується відомостями військового квитка серії НОМЕР_2 та довідкою № 10/752 від 04 листопада 2014 року. Також в довідці зазначається, що ОСОБА_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 , під час бою отримав поранення і причини смерті пов`язані із захистом Батьківщини.
Відповідно до Акту №132/5 про нещасний випадок, пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби від 11 вересня 2014 року, виданого на старшого прапорщика ОСОБА_4 , який загинув внаслідок нещасного випадку 25 серпня 2014 року, приблизно о 15.30. Нещасний випадок стався на ділянці відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_7 » Луганського прикордонного загону. ОСОБА_4 служив на посаді інспектора прикордонної служби І категорії технік ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_7 » Луганського прикордонного загону, військове звання старший прапорщик, загальний стаж служби 17 років 11 місяці, стаж служби за посадою з 10.07.2012 року, ідентифікаційний код НОМЕР_5 . Як вказано в Акті, нещасний випадок стався за таких обставин, а саме 25 серпня 2014 року приблизно о 15.00 на ділянці відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_7 » Луганського прикордонного загону здійснено напад диверсійно-розвідувальної групи (РФ) на прикордонний наряд. Наряд прийняв бій. Для підтримки прикордонного наряду виїхало підкріплення. З 16.00 25 серпня 2014 року зі сторони РФ розпочався обстріл з 2-х БТР-82А, 2-х БМП, мінометний обстріл та здійснено два залпи НУРС з 2 вертольотів (МІ-25) по позиціям прикордонників. БМП під прикриттям вогню БТРів та вертольотів висунулись до місця знаходження ДРГ та евакуювали особовий склад разом з загиблими та пораненими та територію Росії. О 17.30 бій закінчився. Внаслідок бойового зіткнення військовослужбовець загинув. Вид події Згідно Переліку Інструкції про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків та аварій у ДПС України, затвердженої наказом АДПСУ від 11 квітня 2006 № 282 ч.1 п.14 - «навмисна травма, заподіяна іншою особою». Шкідливий або небезпечний фактор та його значення бойові дії. Причини нещасного випадку: Згідно Переліку Інструкції про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків та аварій у ДПС України, затвердженої наказом АДПСУ від 11 квітня 2006 року, № 282, ч. 2, п. 30 «травмування внаслідок протиправних дій інших осіб» (загибель).
Згідно з довідкою про причину смерті № 76 від 26 серпня 2014 року, причиною смерті ОСОБА_4 була гостра крововтрата, проникаючі вогнепальні ушкодження грудної клітки та черевної порожнини.
З наявних матеріалів справи смерть ОСОБА_4 підтверджується свідоцтвом про смерть від 03 вересня 2014 року, серії НОМЕР_6 виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сєвєродонецького міського управління юстиції у Луганській області, актовий запис №1145 та лікарським свідоцтвом про смерть №76 від 26 серпня 2014 року.
Як вбачається з матеріалів справи, старшого прапорщика ОСОБА_4 було виключено із списків особового складу загону та всіх видів забезпечення у зв`язку зі смертю, що підтверджується витягом з наказу начальника Луганського прикордонного загону від 19 жовтня 2014 року №122-ос.
Указом Президента України від 08 вересня 2014 року №708/2014 ОСОБА_4 було посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що встановлення факту збройної агресії належить до компетенції конституційних, політичних органів (суб`єктів) - Верховної Ради України, Президента України, які наділені дискреційними повноваженнями у відповідних сферах.
Факт, який має юридичне значення і який просить встановити заявник ОСОБА_1 в порядку окремого провадження, відноситься до сфери публічного права, закріплений державними органами на законодавчому рівні, внаслідок чого є загальновідомим. Заявником ОСОБА_1 не доведено, які юридичні наслідки, що від них залежатиме виникнення, зміна або припинення її особистих чи майнових прав, настануть внаслідок такого факту, та яке конкретно право підлягає присудженню заявнику ОСОБА_1 судом.
Проте, з такими висновками колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та не узгоджуються з вимогами чинного законодавства.
Постановою Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21 квітня 2015 року №337-VIII було схвалено текст Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків». З аналізу даної заяви убачається, що 20 лютого 2014 року були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил Російської Федерації, розташованих в Криму, що знаходились там відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин.
З даної заяви Верховної Ради України слідує, що 27 лютого 2014 року збройні підрозділи спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації захопили будівлі Ради Міністрів та Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Водночас, відбулось створення і озброєння нерегулярних збройних формувань найманців з числа місцевих жителів, якими керували офіцери спецслужб і Збройних Сил Російської Федерації, а Чорноморський флот Російської Федерації заблокував українські порти, де знаходились кораблі Військово - Морських Сил України. У подальшому лідер партії «Русское единство» Сергій Аксьонов проголосив себе головою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та закликав президента Російської Федерації «забезпечити мир і спокій в Криму». У відповідь на цей заклик Президент Російської Федерації звернувся до Ради Федерацій Федеральних зборів Російської Федерації, яка своєю постановою від 1 березня 2014 року надала згоду на використання на території України Збройних Сил Російської Федерації. Як наслідок, це призвело до збройного захоплення і воєнної окупації невід`ємної частини України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
Нелегітимно сформована в умовах російської воєнної окупації виконавча влада Автономної Республіки Крим 16 березня 2014 року провела референдум про входження Автономної Республіки Крим до складу Російської Федерації, однак результати референдуму не були визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації, що підтверджується Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27 березня 2014 року "Територіальна цілісність України".
17 березня 2014 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим, розпущена постановою Верховної Ради України від 15 березня 2014 року №891-VІІ, всупереч цьому проголосила Крим незалежною державою. 18 березня 2014 року самозвані представники Верховної Ради Автономної Республіки Крим підписали з президентом Російської Федерації «Договір про прийняття до Російської Федерації Республіки Крим і створення у складі Російської Федерації нових суб`єктів».
21 березня 2014 року владою Російської Федерації було прийнято Федеральний конституційний закон «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов Республики Крым и города федерального значения Севастополя».
Згідно зі ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року №1207-VІІ, із змінами і доповненнями, Республіка Крим та місто Севастополь визнано тимчасово окупованою територією України із зазначенням дати початку тимчасової окупації 20 лютого 2014 року.
Незаконно анексувавши Республіку Крим Росія продовжила свою військову агресію по відношенню до України, розпочавши в квітні 2014 року другу фазу збройної агресії проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні формування проголосили створення «Донецької народної республіки» (07 квітня 2014 року) та «Луганської народної республіки» (27 квітня 2014 року).
Згідно з постановою Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21 квітня 2015 року №337-VIII, зазначені події на сході України відбувалися таким чином.
Протягом травня 2014 року самозвані лідери «ДНР» та «ЛНР», серед яких було багато громадян Російської Федерації, у неконституційний спосіб організували проведення фіктивних референдумів про відокремлення цих нелегітимних утворень від України. Під приводом і з метою їхньої підтримки на територію України були заслані розвідувально-диверсійні групи, які очолювали кадрові офіцери Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації, формування російського козацтва та укомплектований чеченцями - громадянами Російської Федерації, батальйон «Восток», а також були задіяні такі озброєні групи найманців як «Русский сектор» та «Оплот». За їхньої участі відбулися захоплення адміністративних будівель у багатьох населених пунктах Донецької та Луганської областей, здійснено збройні напади на частини українських Сухопутних військ та літаків Повітряних сил Збройних Сил України.
11 травня 2014 року на окупованій території Донецької і Луганської областей відбувся референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з метою відокремлення та проголошення так званих «Луганської Народної Республіки» та «Донецької Народної Республіки». Однак, такий референдум, як і проголошені утворення, а саме «Луганська Народна Республіка» та «Донецька Народна Республіка» не були визнані ані національним законодавством, ані міжнародною спільнотою.
На засіданні Ради Безпеки ООН, яке відбулося 29 серпня 2014 року, в зв`язку з агресією Російської Федерації проти України, делегація України заявила: «Росія розпочала безпосереднє воєнне вторгнення на материкову частину України із застосуванням своїх регулярних збройних сил».
Нерегулярні збройні формування, задіяні Російською Федерацією у агресивній війні проти України, систематично підкріплювалися російськими найманцями з числа звільнених у запас військовослужбовців Збройних Сил Російської Федерації та постачанням зброї і військової техніки, включаючи танки, артилерійські системи, протитанкові засоби та сучасні зенітно-ракетні комплекси, які постачалися з території РФ. Це підтверджувалося поясненнями численно затриманих військовослужбовців Збройних Сил Російської Федерації.
Підтвердженням окупації Російською Федерацією, як країною агресором, частини території Луганської і Донецької областей, є факти здійснення нею активних дій щодо організації збройних нападів, участі в них та постачання для цього на територію України зброї та особового складу військ Російської Федерації.
Статтею першою Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ збройна агресія визначається як застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: - вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; - напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
За наслідками військової агресії Російської Федерації прийнято постанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року за №254-VІІІ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
Відповідно до абз.2 постанови Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 04 лютого 2015 року №145-VІІІ з 20 лютого 2014 року проти України триває збройна агресія Російської Федерації та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано Республіку Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки.
Крім того, постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року №129-VІІІ законодавчий орган України затвердив Звернення до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.
Силові дії Російської Федерації, що тривають з 20 лютого 2014 року, є актами збройної агресії відповідно до пунктів «а», «b», «c», «;d» та «g» статті 3 Резолюції 3314 (ХХIХ) Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року.
Військові дії Російської Федерації на території України були визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій.
Отже, при вирішенні даної справи знайшов своє підтвердження факт збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України, що є загальновідомим.
ОСОБА_4 10 липня 2012 року був зачислений у військову частину № НОМЕР_1 та з 07 квітня 2014 року брав участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України у військовій частині № НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Викладені вище обставини справи встановлюють причинний зв`язок між пораненнями, що ОСОБА_4 отримав під час проходження військової служби на території України, що межує з територією, тимчасово окупованою в результаті збройної агресії Російської Федерації проти України.
Враховуючи, що в результаті саме збройної агресії та воєнного конфлікту, розпочатих Російською Федерацією, ОСОБА_4 25 серпня 2014 року загинув, також обставини того, що внаслідок саме військової агресії Російської Федерації на території Луганської області було порушено право ОСОБА_4 на життя і здоров`я, передбачене ст.27 Конституції України, ст.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, підлягає задоволенню.
Згідно з ч.2 ст.256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Звернення заявника в порядку окремого провадження до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, обумовлено необхідністю визначення статусу ОСОБА_4 , як жертви міжнародного збройного конфлікту, особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених нормами міжнародного гуманітарного права (що складається з Женевських конвенцій про захист жертв війни від 12 серпня 1949 року, Додаткових протоколів до них, інших міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та отримання заявником допомоги від гуманітарних організацій (Міжнародного Комітету Червоного Хреста, Міжнародної Федерації товариств Червоного Хреста і Червоного півмісяця, Товариства Червоного Хреста України).
Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 , виконуючи обов`язки військової служби, в результаті збройної агресії Російської Федерації, заява підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст.367,374,376,381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 28 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Заяву ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.
Встановити юридичний факт загибелі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , при виконанні обов`язку військової служби 25 серпня 2014 року у складі військової частини НОМЕР_1 на території Луганської області на ділянці відділу прикордонної служби «Красна Талівка» Луганського прикордонного загону, Україна, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді
