Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 300/2744/23 пров. № А/857/19768/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Носа С. П.,
суддів Кухтея Р. В., Шевчук С. М.;
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року у справі № 300/2744/23 (головуючий суддя Панікар І. В., м. Івано-Франківськ) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
15 травня 2023 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відмову у призначенні пенсії №091630011871 від 17.01.2023; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 : з 31.01.1998 по 30.07.1998, з 09.09.1998 по 19.02.1999, з 14.01.2014 по 30.04.2014, з 20.10.2014 по 22.07.2015, з 18.11.2015 по 02.03.2016, з 03.03.2016 по 31.05.2019, з 18.05.2020 по 10.06.2021; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити позивачу з 10.01.2023 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».
В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що Головним управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області за наслідками розгляду поданої позивачем заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та доданих документів, відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу. Відповідачем не зараховано до страхового стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, періоди роботи позивача на території російської федерації згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 : з 31.01.1998 по 30.07.1998, з 09.09.1998 по 19.02.1999, з 14.01.2014 по 30.04.2014, з 20.10.2014 по 22.07.2015, з 18.11.2015 по 02.03.2016, з 03.03.2016 по 31.05.2019, з 18.05.2020 по 10.06.2021 у зв`язку із виходом з 01.01.2023 російської федерації з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. Позивач вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, при цьому, не врахувавши вказані періоди роботи до страхового стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, чим грубо порушено право позивача на належний рівень соціального забезпечення у зв`язку із втратою працездатності та досягнення пенсійного віку.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 17.01.2023 № 091630011871. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 31.01.1998 по 30.07.1998, з 09.09.1998 по 19.02.1999, з 14.01.2014 по 30.04.2014, з 20.10.2014 по 22.07.2015, з 18.11.2015 по 02.03.2016, з 03.03.2016 по 31.05.2019, з 18.05.2020 по 10.06.2021. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області невідкладно повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 10.01.2023, із врахуванням висновків суду. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Відповідно до задоволених вимог стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 536,80 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою в позові відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що страховий стаж позивача становить 24 роки 6 місяців 1 день, а пільговий 12 років 4 місяці 11 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи на території російської федерації з 31.01.1998 по 30.07.1998, з 09.09.1998 по 19.02.1999, з 14.01.2014 по 30.04.2014, з 20.10.2014 по 22.07.2015, з 18.11.2015 по 02.03.2016, з 03.03.2016 по 31.05.2019, з 18.05.2020 по 10.06.2021 у зв`язку з припиненням з 01.01.2023 російською федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Окрім цього, запис про звільнення 30.07.1998 не завірено підписом відповідальної особи, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок. З урахуванням викладеного, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову у призначенні пенсії.
Позивачем надіслано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому висловлено прохання відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено у справі незначної складності, суд апеляційної інстанції в порядку ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Встановлено, що 10.01.2023 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Після опрацювання системою поданої заяви, згідно принципу екстериторіальності органом, що призначає пенсію визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 17.01.2023 № 091630011871 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу, передбаченого статтею 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зазначено, що згідно наданих документів страховий стаж позивача становить 24 роки 06 місяців 01 день, пільговий 12 років 4 місяці 11 днів. Також зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 31.01.1998 по 30.07.1998, з 09.09.1998 по 19.02.1999, з 14.01.2014 по 30.04.2014, з 20.10.2014 по 22.07.2015, з 18.11.2015 по 02.03.2016, з 03.03.2016 по 31.05.2019, з 18.05.2020 по 10.06.2021 у зв`язку з припиненням з 01.01.2023 російською федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Також, запис про звільнення 30.07.1998 не завірено підписом відповідальної особи, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок (а.с.14).
В подальшому, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 20.01.2023 №0900-0209-8/3151 повідомлено ОСОБА_1 що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийнято рішення про відмову йому в призначенні пенсії (а.с.12).
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, (далі Закон № 1058-IV).
Відповідно до положень ст. 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина 2 статті 24 Закону № 1058-IV).
Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 1 ст. 4 Закону № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, зокрема, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно ч. ч. 3, 4 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788), пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.
У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).
Згідно ст. 72 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788), при обчисленні середньомісячного заробітку працівникам за роботу за межами України враховується заробітна плата, яку вони одержували перед виїздом (статті 64-67), або за їх вибором заробіток, що визначається відповідно до статті 73 цього Закону, а за умови сплати в цей період внесків до Пенсійного фонду України - на загальних підставах.
Відповідно до п. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі Пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода), пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Дана Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлено чи буде встановлено законодавством держав - учасниць Угоди (крім пенсій, охоплених спеціальними системами пенсійного забезпечення).
Статтею 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цією Угодою. Розмір пенсії за Угодою обчислюють із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Відповідно до статті 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в установленому порядку на території держав - учасниць Співдружності незалежних держав і держав, які входили до складу колишнього СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом рф «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Частиною другою статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, рф, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність, пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю, ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в Порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі-Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що за результатами розгляду документів, доданих позивачем до позовної заяви, встановлено, що до страхового стажу позивача зараховано не всі періоди його роботи, зокрема не зараховано періоди роботи з 31.01.1998 по 30.07.1998, з 09.09.1998 по 19.02.1999, з 14.01.2014 по 30.04.2014, з 20.10.2014 по 22.07.2015, з 18.11.2015 по 02.03.2016, з 03.03.2016 по 31.05.2019, з 18.05.2020 по 10.06.2021.
Однак, суд апеляційної інстанції вважає такі дії пенсійного органу протиправними, з огляду на таке.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження трудового стажу в російської федерації з 31.01.1998 по 30.07.1998, з 09.09.1998 по 19.02.1999, з 14.01.2014 по 30.04.2014, з 20.10.2014 по 22.07.2015, з 18.11.2015 по 02.03.2016, з 03.03.2016 по 31.05.2019, з 18.05.2020 по 10.06.2021, позивачем подано трудову книжку від 1986 р., яка підтверджує роботу позивача на території р.ф.
Крім цього, позивачем долучено довідки № 1 від 13.09.2021 ИП ОСОБА_2 та № 7, 8 від 13.09.2021 ИП ОСОБА_3 про суму заробітку за 2014 2021 роки. В довідці №8 від 13.09.2021 вказано, що із оплати праці позивача були перераховані страхові внески до пенсійного фонду рф за 2016 2021 роки.
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає, що матеріалами справи підтверджено стаж роботи позивача з 31.01.1998 по 30.07.1998, з 09.09.1998 по 19.02.1999, з 14.01.2014 по 30.04.2014, з 20.10.2014 по 22.07.2015, з 18.11.2015 по 02.03.2016, з 03.03.2016 по 31.05.2019, з 18.05.2020 по 10.06.2021 в р.ф.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач покликається на те, що Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі Пенсійного забезпечення від 13.03.1992 була денонсована.
З цього приводу слід зазначити, що Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі Пенсійного забезпечення була розірвана у 2022 році і діяла на момент роботи позивача в р.ф.
Щодо твердження апелянта про незавірення в трудовій книжці позивача запису про звільнення, то недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Щодо твердження апелянта про відсутність даних про сплату позивачем страхових внесків до пенсійного фонду рф, слід зазначити, що рішенням №091630011871 від 17.01.2023 позивачу відмовлено в зарахуванні стажу з інших підстав.
Апеляційний суд не надає оцінки доводам пенсійного органу, які не були підставою для відмови в зарахуванні стажу у спірному рішенні.
Враховуючи вищенаведене, оскільки відповідач протиправно не врахував періоди роботи позивача з 31.01.1998 по 30.07.1998, з 09.09.1998 по 19.02.1999, з 14.01.2014 по 30.04.2014, з 20.10.2014 по 22.07.2015, з 18.11.2015 по 02.03.2016, з 03.03.2016 по 31.05.2019, з 18.05.2020 по 10.06.2021 в російської федерації, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Оскільки рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відмову у призначенні пенсії №091630011871 від 17.01.2023 мотивоване недостатнім трудовим стажем, через неврахування стажу з 31.01.1998 по 30.07.1998, з 09.09.1998 по 19.02.1999, з 14.01.2014 по 30.04.2014, з 20.10.2014 по 22.07.2015, з 18.11.2015 по 02.03.2016, з 03.03.2016 по 31.05.2019, з 18.05.2020 по 10.06.2021 набутого в російської федерації, судом першої інстанції вірно скасовано таке рішення та зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення адміністративного позову в частині.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241, 250, 308, 311, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року у справі № 300/2744/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук
