УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №288/1517/16-ц Головуючий у 1-й інст. Зайченко Є. О.
Категорія 19 Доповідач Борисюк Р. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2018 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Галацевич О.М., Григорусь Н.Й.,
з участю секретаря
судового засідання Гарбузюк Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №288/1517/16
за позовом Управління поліції охорони в м. Києві до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою Управління поліції охорони в м. Києві на заочне рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 29 травня 2018року, ухвалене головуючим суддею Зайченко Є.О. у смт. Попільня,
в с т а н о в и в:
У грудні 2016 року Управління поліції охорони в м. Києві звернулось до суду із даним позовом, в якому просило стягнути із відповідача на його користь 7016 грн. 71 коп. заборгованості за навчання та витрати, понесені у зв'язку із розглядом справи.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11 серпня 2014 року Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в м.Києві, правонаступником якого є Управління поліції охорони в м. Києві, ОСОБА_2 та Вінницьке вище професійне училище Департаменту Державної служби охорони при МВС України уклали договір № 462 на навчання за кошти підрозділу Державної служби охорони. Відповідно до цього договору позивач зобов'язався перерахувати Навчальному закладу кошти на підготовку відповідача за професією охоронник для служби в УДСО при ГУМВС України в м. Києві, а відповідач оволодіти всіма видами професійної діяльності та прибути після закінчення навчання на службу до підрозділу УДСО при ГУМВС України в м. Києві 03 грудня 2014 року і відпрацювати 3 (три) роки. Однак, 09 лютого 2016 року видано наказ, яким капрала поліції ОСОБА_2 звільнено із служби в поліції відповідно до пункту «7» частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію», тобто за власним бажанням. Оскільки умови договору не були дотримані, позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Заочним рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 29 травня 2018 року в задоволені позову відмовлено.
Не погодившись із судовим рішенням, Управління поліції охорони в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до мотивів позовної заяви.
Заперечень на апеляційну скаргу не надходило.
Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги із зазначених у ній підстав.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, будучи повідомленим про час і місце розгляду справи судовою повісткою відповідно до вимог п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, а також через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, тому суд вважає за можливе справу розглянути у його відсутності на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що УДСО при ГУМВС України в м. Києві в особі полковника міліції Андрієвського А.М., що діє на підставі Положення, кандидат на службу в органах внутрішніх справ України на посадах працівників міліції охорони ОСОБА_2 та Вінницьке вище професійне училище Департаменту Державної служби охорони при МВС України, 11 серпня 2014 року уклали договір № 462 про підготовку кандидата ОСОБА_2 за професією охоронник і кваліфікацією охоронник 3 розряду для служби в УДСО при ГУМВС України в місті Києві (а.с.3).
Додатковою угодою від 07 листопада 2015 року замінено сторону в договорі від 11 серпня 2014 року, згідно якої починаючи з 07 листопада 2015 року права і обов'язки за Договором від 11 серпня 2014 року № 462 переходять від Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в місті Києві - (УДСО) до Управління поліції охорони в м. Києві - (УПО) в порядку правонаступництва (а.с.5).
Згідно із пунктом 1.2 Договору УДСО при ГУМВС України в м. Києві прийняв на себе зобов'язання перерахувати Навчальному закладу кошти за підготовку по факту його зарахування на навчання в розмірі 13375 гривень 35 копійок (а.с.3).
Відповідно до пункту 2.3 та 2.4 Договору, ОСОБА_2 зобов'язався після закінчення Навчального закладу прибути на службу до підрозділу УДСО при ГУМВС України в м. Києві 03 грудня 2014 року та відпрацювати 3 (три) роки. У разі неприбуття за призначенням або відмови стати до роботи відповідно укладеного договору, відрахування з навчання, або звільнення за негативними мотивами чи звільненні за власним бажанням чи переводі до інших підрозділів за межі УДСО міста Києва до закінчення визначеного договором троку, компенсувати витрати, що здійснив підрозділ на його навчання.
Згідно копії послужного списку, ОСОБА_2 09 серпня 2014 року зарахований курсантом Вінницького вищого професійного училища ДДСО при МВС України (наказ № 115), 02 грудня 2014 року закінчив зазначений ВУЗ та наказом УДСО № 488 о/с від 04 грудня 2014 року призначений на посаду міліціонера взводу № 1 спеціальної роти груп затримання Оболонського районного відділу УДСО при ГУМВС України в м. Києві (а.с.22).
Відповідно до Витягу з наказу по особовому складу від 09 лютого 2016 року № 39 о/с, капрала поліції ОСОБА_2, поліцейського Печерського районного відділу згідно Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції у запас Збройних Сил відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 (за власним бажанням). Вислуга років станом на 09 лютого 2016 року у календарному обчисленні складає - 03 роки 00 місяців 08 днів. Підстава рапорт ОСОБА_2 від 28 січня 2016 року (а.с.20).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції із посиланням на норми Закону України «Про освіту», Закону України «Про вищу освіту», п. 2 Указу Президента від 23 січня 1996 року № 77/96 «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів», постанови КМУ від 22 серпня 1996 року № 992 «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням», вважав, що обов'язковість відпрацювання або відшкодування вартості навчання випускниками вищого навчального закладу призводить до порушення їх конституційного права на працю, що вільно обирається або на яку вони вільно погоджуються, та порушення права на безоплатність вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах.
Проте, погодитись із такими висновками суду неможливо з огляду на наступне.
Відповідно ст. 56 Закону України "Про вищу освіту" ( в редакції, що діяла на час укладення договору) випускники вищих навчальних закладів вільні у виборі місця роботи, однак, якщо випускник вищого навчального закладу навчався за кошти третьої особи, його працевлаштування здійснюється відповідно до укладеної між ними угоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами частини 1 статті 530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, сплатив на користь вищого навчального закладу, який не є державним або комунальним навчальним закладом, кошти на підготовку позивача для проходження відповідачем служби в УДСО при ГУМВС України в м. Києві, після проходження навчання прийняв відповідача на службу, що підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
Відповідач свої зобов'язання за договором щодо навчання - виконав, і після проходження навчання приступив до служби, але до закінчення 3 річного строку проходження обов'язкової служби в Управлінні після закінчення навчання, відмовився від її проходження - звільнившись зі служби за власним бажанням.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач, у відповідності до п.2.4 договору № 462 від 11.08.2014, має право вимагати від відповідача відшкодування витрат понесених Управлінням на його навчання.
Із зазначеної у договорі вартості послуг навчання - 13375,35 грн. та із наданого розрахунку відшкодування його вартості вбачається, що вартість навчання за один місяць складає 417,79 грн.; вартість навчання за один день складає 13,93 грн., невідпрацьований відповідачем час становить 21 місяць 24 дні, сума компенсації витрат на підготовку відповідача складає 9 107,91 грн. (з розрахунку 417,79 грн. х 21 місяць =8 773,59 грн.; 13,93 грн. х 24 дні = 334,32 грн.), нарахований на дану суму ПДВ у розмірі 20 % - 1 821,58 грн., всього до сплати 10 929,49 грн.
29 лютого 2016 року утримано із заробітної плати позивача 3 210,78 грн., а 15 лютого 2016 року відповідачем частково відшкодовано витрати позивача у сумі 702 грн.
Дані розрахунки відповідач не оспорив.
Відповідач не надав суду доказів наявності у нього підстав для звільнення від сплати компенсації витрат на його навчання. Є не спростованим той факт, що до закінчення трирічного терміну перебування на службі відмовився від проходження служби, у зв'язку з чим до нього було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, тому даний факт вважається достатнім доказом того, що умови договору не виконані з вини відповідача, і що є підстави для стягнення з нього витрат на його навчання пропорційно невідпрацьованому строку - у відповідності до умов договору.
Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на відшкодування витрат на його навчання така сума: 5195,13 грн.(9107,91 грн. - 3210,78 грн.)+702 грн.).
Суд не вбачає підстав для нарахування і для стягнення з відповідача на користь позивача ПДВ в розмірі 1821,58 грн. (20 % від суми витрат, що підлягають відшкодуванню), як того просить позивач, виходячи із такого.
Згідно ст.185 Податкового кодексу України - об'єктом оподаткування є операція платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Разом з тим, згідно ст. 197 ПКУ постачання послуг із здобуття вищої, середньої, професійно-технічної та дошкільної освіти навчальними закладами звільняється від оподаткування.
Позивач не довів того факту, що навчальному закладу він сплатив за навчання відповідача більшу суму ніж зазначена у договорі (13375,35 грн.). Суду не надано ніяких доказів щодо понесення позивачем зазначених ним додаткових витрат, пов'язаних зі сплатою вказаного податку, або того, що він повинен даний податок з отриманої від відповідача суми сплатити. З урахуванням того, що умовами договору було передбачено лише відшкодування витрат на навчання, враховуючи, що витрат по ПДВ позивач не поніс, і що такого обов'язку на відповідача ні договором, ні законом не покладається, то суд не вбачає підстав для нарахування ПДВ на суму витрат, що підлягають відшкодуванню відповідачем, і не вбачає підстав для стягнення з нього ПДВ. Тому цій частині позовних вимог слід відмовити.
Враховуючи, що суд задовольняє позовні вимоги частково, то судові витрати, понесені позивачем у зв'язку зі зверненням до суду, підлягають у відповідності до ст. 141 ЦПК України частковому відшкодуванню - пропорційно частині задоволених позовних вимог. Позивачем сплачено судовий збір у відповідності до ставки, визначеної Законом "Про судовий збір" - 1378 грн. при подачі позовної заяви, 2643 грн. при подачі апеляційної скарги; заявлено позовні вимоги майнового характеру в сумі 7016,71 грн. Задоволено позовні вимоги на 74 відсотки. Відшкодуванню підлягають судові витрати в такій самій пропорції, тобто в розмірі 74% від понесених позивачем судових витрат, що дорівнює сумі 2975,54 грн., а також витрати по оплаті оголошення в газеті «Урядовий кур'єр» в розмірі 630 грн., а всього 3605,54 грн.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Управління поліції охорони в м. Києві задовольнити частково.
Заочне рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 29 травня 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позовну заяву Управління поліції охорони в м. Києві до ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління поліції охорони в м. Києві (код ЄДРПОУ 40109147) заборгованість у розмірі 5195 грн. грн. 13 коп. та 3605 грн. 54 коп. судових витрат.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Судді:
Повний текст постанови складений: 05 грудня 2018 року
