ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
_____________________________________________
10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Стратович О.В.
Суддя-доповідач:Мацький Є.М.
ПОСТАНОВА
іменем України
"18" жовтня 2017 р. Справа № 287/16/17-а
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Мацького Є.М.
суддів: Шидловського В.Б.
Шевчук С.М.,
за участю секретаря судового засідання Гунько Л.В.,
представника апелянта ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м.Житомирі Департаменту патрульної поліції на постанову Олевського районного суду Житомирської області від "18" травня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Інспектора роти №4 батальйону Управління патрульної поліції у м.Житомирі- лейтенанта поліції Пастовенський І.О., третя особа: Управління патрульної поліції у місті Житомирі Департаменту патрульної поліції про визнання дій неправомірними та скасування постанови ,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернувся з адміністративним позовом до Олевського районного суду Житомирської області у якому просив визнати дії інспектора роти №4 батальйону Управління патрульної поліції у м.Житомирі ДПП лейтенанта поліції Пастовенського І.О. - неправомірними; скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення від 24.01.2017 року серії АР за № 145820 винесену інспектором роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції у м.Житомирі ДПП лейтенантом поліції Пастовенським І.О. та закрити справу про адміністративне правопорушення, за відсутності події адміністративного правопорушення.
Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 18.05.2017 р. позов ОСОБА_4, мешканця АДРЕСА_1, до інспектора роти №4 батальйону УПП у м.Житомир ДПП лейтенанта поліції Пастовенського І.О., третьої особи УПП у м.Житомир, м.Житомир, вкл.Покровська 92, про визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задоволено частково.
Постанову інспектора роти №4 батальйону УПП у м.Житомир ДПП лейтенанта поліції Пастовенського І.О. про накладення на ОСОБА_4 адміністративного стягнення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 255, 00 гривень - скасовано.
ОСОБА _4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та звільнено від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, у порядку ст.22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити нову, якою у задоволенні позову відмовити.
Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до приписів п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.
З матеріалів справи вбачається, що 24 січня 2017 року інспектором патрульної поліції Пастовенським І.О. винесено постанову серії АР № 145820, якою ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в розмірі 425 грн. (а.сп.4).
Згідно вказаної постанови ОСОБА_4 24 січня 2017 року о 13 годині 01 хв. керуючи транспортним засобом RENAULT LOGAN номерний знак НОМЕР_1 по вул. Свято Миколаївська 41, м.Олевськ здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 5.41.1 "Пункт зупинки автобуса", чим порушив п.15.9.е правил дорожнього руху України (а.сп.4)
Не погоджуючись із спірною постановою ОСОБА_4 звернувся до суду з вимогою про її скасування.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що в діях ОСОБА_4 убачається порушення водієм п.5.41.1 правил безпеки дорожнього руху України за що передбачена адміністративна відповідальність по ч.1 ст.122 КУпАП, але враховуючи що дане адміністративне правопорушення не створило безпеки дорожнього руху, не потягло за собою будь-яких наслідків, суд першої інстанції прийшов до висновку про можливість звільнення від адміністративної відповідальності останнього за вчинене адміністративне правопорушення, у порядку ст.22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком.
Так , відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Будь -яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, колегія суддів перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.
Колегія суддів зазначає, що згідно до вимог ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.35 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580 - VIII поліцейський може зупинити транспортний засіб, якщо водій порушив правила дорожнього руху.
В даному випадку ОСОБА_4 було порушено вимоги пенкту 15.9.е Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, в якому зазначено, зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки з обох боків. Заборона зупинки інших транспортним засобам у таких місцях введена для забезпечення безперебійної роботи громадського транспорту відповідно до встановлених графіків руху, створення пасажирському транспорту безпечних умов для під'їзду до зупинки або від'їзду з неї.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відтак , висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол у повноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст.258 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У випадках, передбачених ч.ч.1,2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу.
Відповідно до 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що складання працівниками органів і підрозділів Національної поліції протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП є необов'язковим.
Відтак , оскаржувана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам закону, розмір штрафу відповідає вимогам санкції ч.1 ст.122 КУпАП.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Тобто положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення. Таким чином, твердження суду першої інстанції проте, що відеозапис з місяця події є недопустимим доказом, суд апеляційної інстанції вважає помилковим.
Згідно диску з відеозаписом події, яка трапилася 24 січня 2017 року о 13 годині 01 хв. за адресою вул.Свято Миколаївська 41, м.Олевськ. Як видно із вказаного відеозапису працівниками патрульної поліції 24 січня 2017 року о 13 годині 01 хв. з якого видно, що ОСОБА_4 керуючи транспортним засобом RENAULT LOGAN здійснив зупинення в зоні дії дорожнього знаку 5.41.1 "Пункт зупинки автобуса".
В подальшому інспекторами поліції, було складено постанову, якою притягнуто останнього до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З вказаного слідує, що позивачем порушено вимоги Правил дорожнього руху, це підтверджено належними доказами, і відповідач правомірно притягнув його до відповідальності. При цьому, інспектором не було порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення та права позивача при прийнятті рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Відповідач , у відповідності до приписів ч.2 ст.71 КАС України, довів правомірність прийнятого ним рішення, надав докази на спростування доводів позивача.
Суд першої інстанції не дослідив належним чином представлені докази, не встановив дійсні обставини справи, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Постанову прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому вона підлягає скасуванню з прийняттям нової, у відповідності до ст.202 КАС України, про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м.Житомирі Департаменту патрульної поліції задовольнити, постанову Олевського районного суду Житомирської області від "18" травня 2017 р. скасувати, прийняти нову постанову.
У задоволенні позову ОСОБА_4 до Інспектора роти №4 батальйону Управління патрульної поліції у м.Житомирі - лейтенанта поліції Пастовенський І.О. про визнання дій неправомірними та скасування постанови відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Є.М. Мацький
судді: В.Б. Шидловський
С.М. Шевчук
Повний текст cудового рішення виготовлено "18" жовтня 2017 р.
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу: ОСОБА_4 АДРЕСА_1
3- відповідачу: Інспектор роти №4 батальйону Управління патрульної поліції у м.Житомирі- лейтенант поліції Пастовенський І.О. вул.Покровська,96,м.Житомир,10003
4-третій особі: Управління патрульної поліції у місті Житомирі Департаменту патрульної поліції - вул.Покровська,96,м.Житомир,10031,
