Постанова
Іменем України
22 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 237/6587/18
провадження № 51-5891 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на ухвалу Донецького апеляційного суду від 24 вересня 2020 року у кримінальному провадженні № 12018050690000989 від 06 вересня 2018 року за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Красногорівки Мар`їнського району Донецької області, мешканця АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Мар`їнського районного суду Донецької області від 13 серпня 2020 року кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого за ч. 1 ст. 119 КК України, на підставі ст. 46 КК України закрито у зв`язку з примиренням із потерпілою.
Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, прокурор ОСОБА_6 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 24 вересня 2020 року відмовлено прокурору ОСОБА_6 у поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали Мар`їнського районного суду Донецької області від 13 серпня 2020 року, а апеляційну скаргу повернуто апелянту.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_6 ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та просить призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Одночасно зазначає, що прокурор хоча і брав участь у судовому засіданні 13серпня 2020 року, однак під час оголошення ухвали присутній не був у зв`язку з тривалим часом перебування судді в нарадчій кімнаті та зайнятістю в іншому судовому процесі та копії судового рішення не отримував. При цьому суд не направив стороні обвинувачення копії зазначеного рішення наступного дня після її ухвалення, як того вимагають положення ч. 7 ст. 376 КПК України. На переконання прокурора, вищевказані обставини підтверджують факт того, що сторона обвинувачення була позбавлена можливості ознайомитись зі змістом ухвали місцевого суду та скористатись своїм правом на своєчасне апеляційне оскарження.
Крім того, стверджує, що апеляційний суд, відмовляючи стороні обвинувачення в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та повертаючи апеляційну скаргу, не надав належної правової оцінки доводам, зазначеним у клопотанні щодо поважності причин пропуску строку, та залишив поза увагою наведені підстави для його поновлення, що у свою чергу, на переконання прокурора, є грубим порушенням вимог ст. 419 КПК України та свідчить про необхідність скасування судового рішення.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити у повному обсязі, а ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Як установлено ч. 1 ст. 438 КПК України, однією з підстав для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК України при вирішенні питання про наявність зазначених у ч.1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412414 цього Кодексу.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ст. 412 КПК України).
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись з ухвалою Мар`їнського районного суду Донецької області від 13 серпня 2020 року, відповідно до якої кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого за ч. 1 ст. 119 КК України, на підставі ст. 46 КК України закрито у зв`язку з примиренням із потерпілою, прокурор ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 24 вересня 2020 року відмовлено у поновленні строку на апеляційне оскарження, а апеляційну скаргу повернуто апелянту на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України. При цьому на обґрунтування своїх висновків апеляційний суд зазначив, що оскаржувана ухвала була постановлена 13серпня 2020 року, а апеляційна скарга прокурора ОСОБА_6 подана 16вересня 2020 року, тобто після закінчення строку на апеляційне оскарження, при цьому посилання прокурора щодо дати отримання ним копії судового рішення та неповідомлення його про дату та час оголошення оскаржуваної ухвали є безпідставними.
Не погоджуючись із таким рішенням апеляційного суду, прокурор оскаржив його в касаційному порядку.
Дослідивши матеріали провадження та доводи касаційної скарги прокурора ОСОБА_6 , Суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на іншу ухвалу суду першої інстанції протягом семи днів з дня її оголошення.
Положеннями ч. 3 ст. 395 КПК України встановлено, що в разі, якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст.382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Частиною 7 ст. 376 КПК України передбачено, що копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
У своїй касаційній скарзі прокурор стверджує, що оскільки в судовому засіданні під час проголошення ухвали він присутній не був, то суд відповідно до ч. 7 ст. 376 КПК України мав направити йому копію судового рішення у встановлені цією статтею строки, а сім днів на апеляційне оскарження цієї ухвали відповідно до ч. 3 ст. 395 КПК України мали б обчислюватися з моменту отримання ним копії рішення.
Разом з тим відповідно до журналу судового засідання від 13 серпня 2020 року прокурор ОСОБА_6 безпосередньо брав участь у судовому процесі, проте після виходу суду до нарадчої кімнати покинув з власної ініціативи зал судового засідання і не був присутній під час оголошення ухвали. При цьому жодних клопотань про надання йому копії судового рішення прокурор до суду не подавав.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці доходив висновку, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.
За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги прокурора щодо поважності причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження у зв`язку з порушенням судом положень ч. 7 ст. 376 КПК України є необґрунтованими, оскільки прокурор фактично брав участь у судовому засіданні, однак з власної волі не скористався своїм правом бути присутнім під час проголошення повного тексту ухвали та не вжив належних заходів для своєчасного отримання її копії, що в свою чергу свідчить про відсутність заінтересованості останнього у розгляді даного кримінального провадження.
Разом з тим, з урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження в даному конкретному випадку має обчислюватися з моменту проголошення ухвали місцевого суду, а не з моменту отримання прокурором її копії.
Крім того, посилання в касаційній скарзі прокурора на те, що апеляційний суд, відмовляючи йому в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, не надав належної правової оцінки доводам, зазначеним у клопотанні щодо поважності причин пропуску строку та залишив поза увагою наведені підстави для його поновлення, на переконання Суду, є надуманими з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 117 КПК України передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише у тому випадку, якщо його пропущено з поважних причин. Отже, в ініційованому учасником кримінального провадження клопотанні про поновлення процесуального строку має бути наведено причини, через які цей строк пропущено. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка подала заяву про перегляд судових рішень, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалу місцевого суду про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 на підставах, передбачених ст.46 КК України, постановлено 13 серпня 2020 року. При цьому апеляційну скаргу прокурор подав 16 вересня 2020 року, пропустивши встановлений законом семиденний строк на апеляційне оскарження.
Апеляційний суд, відмовляючи стороні обвинувачення в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, зазначив, що судовий розгляд та проголошення ухвали відбувались в один і той самий день, при цьому прокурор безпосередньо брав участь у судовому розгляді, а тому в період з 13серпня 2020року по 20 серпня 2020 року мав можливість дізнатися про прийняте судове рішення та у визначений процесуальним законом строк оскаржити його в апеляційному порядку, однак таким правом не скористався. Разом з тим суд також вказав, що прокурор не був обмежений у праві отримати копію вищевказаної ухвали одразу після її проголошення, а те, що він не скористався своїм диспозитивним правом бути присутнім під час проголошення судового рішення, є суб`єктивною обставиною, яка виникла внаслідок безпосередніх дій самого прокурора, тому вона не може вважатися поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, а будь-яких інших підстав, які б дійсно перешкоджали або унеможливлювали своєчасно подати апеляційну скаргу, прокурор не навів.
Ураховуючи вказане, колегія суддів вважає, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності повернення апеляційної скарги прокурора у зв`язку з відсутністю підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
З огляду на вищевикладене та враховуючи, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження та повернення апеляційної скарги апелянту без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного суду від 24 вересня 2020 року без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
