ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого
Кривенка В.В.,
суддів:
Волкова О.Ф., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_10 до управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) про зарахування періоду роботи в загальний пільговий стаж та зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2011 року ОСОБА_10 звернулася до суду з позовом, у якому просила: визнати недійсним рішення Головного управління ПФУ в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ) від 9 вересня 2011 року № 52/9 щодо підтвердження періоду роботи на колективному підприємстві по забезпеченню вугільної промисловості «Промвугілля» (далі - Підприємство), пов'язаної із шкідливими і важкими умовами праці; зобов'язати управління ПФУ призначити їй пенсію на пільгових умовах з 1 липня 2011 року відповідно до списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36), пункту «б» статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1788-ХІІ).
На обґрунтування позову ОСОБА_10 зазначила, що стаж її роботи машиністом козлового крану складає більше дев'яти років, у зв'язку з чим вона має право на призначення пенсії на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону № 1788-ХІІ.
Суди встановили, що з 3 червня 1986 року по 17 липня 1995 року ОСОБА_10 працювала машиністом козлового крану 3 розряду на Підприємстві. На час звернення до управління ПФУ у липні 2011 року про призначення пенсії їй виповнилося 52 роки, на підтвердження права на вказану пенсію позивач надала відповідні документи. Рішенням від 9 вересня 2011 року № 59/2 комісія з питань підтвердження стажу при ГУ ПФУ зарахувала ОСОБА_10 до пільгового стажу роботи період із 12 серпня 1988 року по 21 серпня 1992 року та відмовила в зарахуванні до пільгового стажу період роботи з 3 червня 1986 року по 11 серпня 1988 року, оскільки надані документи не доводять роботу позивача на поверхні шахт. Щодо зарахування періоду роботи з 22 серпня 1992 року по 17 липня 1995 року до такого стажу питання не вирішувалось, оскільки Підприємство в указаний період атестацію не проводило.
управління ПФУ рішенням від 22 вересня 2011 року відмовило ОСОБА_10 у призначенні пільгової пенсії через недостатність пільгового стажу.
Дзержинський міський суд Донецької області рішенням від 17 січня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2012 року, позов задовольнив.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суди виходили з того, що факт роботи позивача машиністом козлового крану 3 розряду в період із 3 червня 1986 року по 17 липня 1995 року на Підприємстві підтверджено копією трудової книжки, при цьому послались на пункт 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731), за правилам якого до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах <�…>; врахували покази двох свідків, які зазначили, що працювали з позивачем протягом тривалого часу. Наведеного, на думку судів, достатньо для зарахування зазначеного періоду роботи ОСОБА_10 на посаді, віднесеній до списку № 2, та призначення їй пенсії на пільгових умовах.
Вищий адміністративний суд України постановою від 29 травня 2014 року рішення судів попередніх інстанцій скасував та прийняв нову постанову - про відмову в задоволенні позовних вимог.
Касаційний суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, дійшов висновку, що необхідними умовами для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України ОСОБА_10, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ та пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок проведення атестації), просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 29 травня 2014 року та прийняти нове судове рішення - про залишення в силі рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
На обґрунтування заяви додала постанови Вищого адміністративного суду України від 30 травня та 6 червня 2013 року, 30 січня 2014 року (№№ К/9991/13895/12, К/9991/42385/11, К/9991/55117/12 відповідно), у яких касаційний суд дійшов висновку, що обов'язок проведення атестації робочих місць покладено на керівників підприємств, а тому неналежне та несвоєчасне проведення атестації не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист у питаннях щодо призначення пенсій за віком на пільгових умовах.
Усуваючи розбіжності в застосуванні касаційним судом зазначених вище норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у сфері реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку проведення атестації дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року та 25 листопада 2014 року (справи №№ 21-183а13, 21-519а14 відповідно).
З огляду на наведене висновок Вищого адміністративного суду України у справі, яка розглядається, про те, що відмова управління ПФУ зарахувати період роботи позивача на посаді, яка включена до списку № 2, до пільгового стажу внаслідок непроведення атестації цієї посади на підприємстві є обґрунтованою та відповідає вимогам закону.
Отже, суд касаційної інстанції при вирішенні справи норми матеріального права застосував правильно, тому підстав для задоволення заяви немає.
Керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» та статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній до 28 березня 2015 року, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
У задоволенні заяви ОСОБА_10 відмовити.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
В.В. Кривенко
Судді: О.Ф. Волков
О.А. Коротких
О.В. Кривенда
В.Л. Маринченко
П.В. Панталієнко
О.Б. Прокопенко
І.Л. Самсін
О.О. Терлецький
