Номер провадження: 22-ц/813/3173/20
Номер справи місцевого суду: 2-1677/2005
Головуючий у першій інстанції Гандзій Н.В.
Доповідач Погорєлова С. О.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.06.2020 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.
за участю секретаря: Томашевської К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Одеськоїміської радиу справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смак», Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» про визнання договору дійсним, визнання права власності та зобов`язання здійснити державну реєстрацію права власності, на рішення Приморського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Гандзій Н.В. 21 березня 2005 року в м. Одеса, -
встановила:
У березні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ТОВ «Смак», КП «ОМБТІ та РОН» про визнання договору дійсним, визнання права власності та зобов`язання здійснитидержавну реєстраціюправа власності(а.с. 3-6).
В обгрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що 01 жовтня 2004 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Смак» укладено договір купівлі-продажу. Згідно договору ТОВ «Смак» продало, а ОСОБА_1 купив майно у вигляді пунктів дрібнороздрібної торгової мережі в м. Одесі. Дані дрібнороздрібні торгові кіоски представляють собою окремо стоячі нежитлові одноповерхові капітальні будови на земельних ділянках, розташованих під будівлями. Згідно з умовами договору вказане майно перейшло у власність ОСОБА_1 .
Позивач зобов`язання по сплаті виконав у повному обсязі, сплативши 36 000,00 грн. на розрахунковий рахунок відповідача. Відповідач, протягом семи днів з моменту підписання акту прийому-передачі вищевказаного майна, в установленому законом порядку зобов`язався переоформити і зареєструвати право власності на вищезазначене майно за позивачем.
Акти прийому-передачі майна були підписані сторонами 08 жовтня 2004 року. Однак, в обумовлений термін відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, проте передав узгодження дозвільних інстанцій, оформлених на його ім`я, які були підставою для установки та експлуатації даних будівель, і до теперішнього часу відповідач ухиляється від виконання цього зобов`язання. Позивач не може у повній мірі розпоряджатися своїм майном, що стало підставою для звернення до суду.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 березня 2005 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено, визнано договір купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 ; АДРЕСА_6 ; АДРЕСА_7 ; АДРЕСА_2 дійсними. Визнано за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 ; АДРЕСА_8 Одеса, АДРЕСА_9 ; м. Одеса, вул АДРЕСА_7 , АДРЕСА_7 ; м. Одеса, вул. Піонерська, АДРЕСА_10 . Зобов`язано КП «ОМБТІ та РОН» зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою - АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; м АДРЕСА_11 Одеса, АДРЕСА_6 ; м. Одеса, пр. Гагаріна, АДРЕСА_9 ; м. Одеса, вул. Канатна, АДРЕСА_7 ; м. Одеса, вул. Піонерська, АДРЕСА_10 . Допущено негайне виконання рішення (а.с. 34-36).
Вважаючи рішення суду незаконним, представник Одеської міськоїрадизвернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 березня 2005 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с. 47-52).
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 22 червня 2017 року апеляційну скаргу представника Одеської міськоїрадибуло задоволено. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 березня 2005 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено (а.с. 73-76).
Постановою Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення апеляційного суду Одеської області від 22 червня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с. 120-124).
Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, на всій території України установлено карантин.
Рада суддів України рекомендувала у період карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16 березня 2020 року, адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам).
Пунктами 1, 5 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду від 16 березня 2020 року зі змінами «Про тимчасові заходи з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19» передбачено, що тимчасово, на час установлення на території України карантину, зупиняється розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та припинено їх пропуск до залів судових засідань на час вжитих заходів. Вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину.
Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, освідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду,колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом частини першої статті 292, частини першої статті 294 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення Одеської міської ради до апеляційного суду, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Частина третя статті 297 ЦПК України передбачає можливість поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за наявності підстав для такого поновлення, які будуть визнані судом поважними.
Разом з тим незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення (абзац третій частини третьої статті 297 ЦПК України).
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року № 6-2054цс16. У цій справі апеляційний суд поновив Одеській міській раді, департаменту комунальної власності Одеської міської ради та навчально-виховному комплексу, які не були учасниками справи, строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 23 лютого 2007 року як пропущений з поважних причин, оскільки рішення суду прийнято щодо прав та обов`язків цих осіб, але з огляду на наявність у Одеської міської ради права власності на спірне майно, яке зареєстровано у 2014 році, відмовив у позові.Верховний Суд України з таким висновком не погодився та зазначив, що, аналізуючи відповідність обставин справи та дій державних органів відповідно доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.Також ЄСПЛ зазначив, що повноваження державних органів з перегляду власних рішень, включаючи випадки виявлення помилки, які не обмежено жодними часовими рамками, мають суттєвий негативний вплив на юридичну визначеність у сфері особистих прав і цивільних правовідносин, що шкодить принципу «належного урядування» та вимозі «законності», закріпленим у статті 1 Першого протоколу до Конвенції.Положення частини третьоїстатті 297 ЦПК Українищодо обмеження органів державної влади та місцевого самоврядування в оскарженні судових рішень річним строком з моменту їх проголошення сприяютьтому, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своєчасного виконання своїх обов`язків. Поновлюючи строки апеляційного оскарження, апеляційний суд не звернув уваги на те, що за положеннями цієї норми органи державної влади або місцевого самоврядування позбавлені права апеляційного оскарження судового рішення зі спливом річного строку з моменту його проголошення, однак мають право на захист прав іншим шляхом, а тому в цьому випадку апеляційний суд без урахування поважності причин пропуску строку зобов`язаний відмовити у відкритті провадження у справі.Отже, поновлюючи строк апеляційного оскарження органам місцевого самоврядування, апеляційний суд вийшов за межі своєї компетенції, яка чітко визначена як певна процесуальна дія частиною третьоюстатті 297 ЦПК України.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси відповідних територіальних громад та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.
З аналізу положень статей 1, 16, 26, 29, 60 цього Закону вбачається, що територіальна громада володіє, користується і розпоряджається на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування, реалізуючи таким чином право комунальної власності. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах?загальної юрисдикції,?зокрема, може звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18? зазначеного Закону).
За таких обставин, органи місцевого самоврядування у правовідносинах, які зачіпають право комунальної власності територіальної громади, діють як її представники та можуть звертися до суду з метою захисту прав та інтересів територіальної громади, яку вони представляють.
Згідно зі статтею 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Однак якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Враховуючи імперативний характер положень абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України та те, що річний строк, визначений для органу місцевого самоврядування, є присічним і поновленню не?підлягає, то суд позбавлений у цьомувипадку можливості оцінювати поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Як вбачається з матеріалів справи, Одеська міська рада у березні 2017 року звернулася з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, ухвалене 21 березня 2005 року, тобто більше через 12 років. На час звернення з цією скаргою була чинною редакція абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України, відповідно до якої встановлено преклюзивний річний строк на апеляційне оскарження судових рішень органом місцевого самоврядування незалежно від причин поважності пропуску такого строку.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 22 лютого 2017 р. по справі № 6-2054цс16, відповідно до ч. 3 ст. 297 ЦПК України, незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження,апеляційний суд відмовляє у відкритті провадження в разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного рішення. Поновлюючи строки апеляційного оскарження у справі, що є предметом перегляду, апеляційний суд не звернув уваги на те, що за положеннями цієї норми органи державної влади або місцевого самоврядування позбавлені права апеляційного оскарження судового рішення зі спливом річного строку з моменту його проголошення.
Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті її преамбули, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме?з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено вирішено і не має переглядатися до?безмежності») (рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі «Христов?проти України», заява № 24465/04).
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.
Згідно положень ч.2 ст. 358 ЦПК України у редакції, чинній з15грудня 2017року,передбачено,щонезалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки;
2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Вказаних підстав апеляційна скарга представника Одеської міської ради не містить, у зв`язку із чим колегія суддів доходить висновку , що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 березня 2005 року було відкрито помилково, а тому підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст. 358, 362, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційне провадженняза апеляційноюскаргою представника Одеськоїміської радиу справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смак», Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» про визнання договору дійсним, визнання права власності та зобов`язання здійснити державну реєстрацію права власності, на рішення Приморського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Гандзій Н.В. 21 березня 2005 року в м. Одеса, закрити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 09 липня 2020 року.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді А.П. Заїкін
О.М. Таварткіладзе
