ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 191/2617/17
адміністративне провадження № К/9901/9285/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу №191/2617/17
за позовом ОСОБА_1 в інтересах недієздатного ОСОБА_2 до виконавчого комітету Синельниківської міської ради Дніпропетровської області про визнання протиправним рішення про надання дозволу на продаж квартири, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою виконавчого комітету Синельниківської міської ради Дніпропетровської області на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2018 року (суд у складі головуючого судді - Гречко Ю.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Прокопчук Т.С., суддів: Кругового О.О., Шлай А.В.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 31.07.2017 року ОСОБА_1 в інтересах недієздатного ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача Виконавчого комітету Синельниківської міської ради Дніпропетровської області (далі - ВК Синельниківської МР Дніпропетровської області), в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення відповідача №38 від 27.02.2013 року в частині надання опікуну ОСОБА_3 дозволу на продаж квартири АДРЕСА_1 від імені недієздатного ОСОБА_2 .
2. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ОСОБА_3 , діючи умисно, з корисливою метою вчинила зловживання опікунськими правами, яке виразилось у розтраті грошових коштів, що підтверджується вироком Синельниківського міськрайонного суду від 28 серпня 2015 року. 12 березня 2013 року на підставі договору купівлі-продажу №615 ОСОБА_3 , згідно наданого їй дозволу, здійснила продаж нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 за ціною 300 200 грн. 00 коп. Згідно з рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2016 року ОСОБА_3 звільнена від повноважень опікуна над недієздатним ОСОБА_2 .
Позивач зазначила, що рішення від 27 лютого 2013 року прийнято на підставі заяви ОСОБА_3 за вх.№11 без будь-якої фактичної перевірки обставини щодо необхідності продажу майна ОСОБА_2 та відсутності у квартирі АДРЕСА_1 індивідуального опалення та ремонту. Відповідачем не перевірено умови у квартирі АДРЕСА_3 , яка мала бути придбана на рівних умовах, та згоду власника квартири на її продаж.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року, позовні вимоги задоволено.
Рішення ВК Синельниківської МР Дніпропетровської області №38 від 27.02.2013 року в частині надання опікуну ОСОБА_3 дозволу на продаж квартири АДРЕСА_4 від імені недієздатного ОСОБА_2 визнано протиправним та скасовано.
4. Рішення судів мотивовані тим, що приймаючи спірне рішення, відповідач був обізнаним про знаходження приналежної недієздатному ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_4 за межами міста Синельниківська Дніпропетровської області, і про те, що згідно чинного законодавства опіка над цим майном встановлюється органом опіки та піклування за місцезнаходженням майна. Проте, в порушення вимог ч.1 ст.74 Цивільного кодексу України, діючи з перевищенням наданих повноважень, прийняв рішення про надання дозволу опікуну ОСОБА_3 на продаж цієї квартири, що потягло за собою порушення прав власності та спричинення матеріальної шкоди недієздатному ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, виконавчий комітет Синельниківської міської ради Дніпропетровської області звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та відмовити у задоволенні позову.
6. Касаційна скарга аргументована тим, що рішення про надання дозволу на продаж квартири від 27 лютого 2013 року є законним, прийняте відповідно до ст.ст.71, 72 Цивільного процесуального кодексу України та п.4.7 Правил опіки та піклування. До винесення зазначеного рішення виконавчого комітету, зазначене питання розглядалося на засіданні опікунської ради. Сумнівів щодо невиконання умов зазначених в рішенні стосовно продажу квартири в АДРЕСА_4 , за умови придбання квартири в АДРЕСА_3 , не було. Факти стосовно умисного вчинення зловживання опікунськими правами ОСОБА_3 було доведені у вироком Синельниківського міськрайонного суду 28 серпня 2015 року, тобто після надання дозволу на продаж.
7. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: cудді-доповідача - Анцупової Т. О., суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П. ухвалою від 13 травня 2019 року відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
8. У зв`язку із обранням до складу Великої Палати Верховного Суду судді-доповідача Анцупової Т. О. (відповідно до рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 року № 14), розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл касаційних скарг, зокрема, касаційної скарги у справі № 191/2617/17.
9. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2020 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя -Стрелець Т.Г., судді: Рибачук А.І., Тацій Л.В., справу передано головуючому судді.
10. Позивач надала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.11.2012 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недієздатним, опікуном призначено ОСОБА_3 .
12. Згідно рішення ВК Синельниківської МР Дніпропетровської області №38 від 27.02.2013 року відповідачем надано дозвіл ОСОБА_3 на продаж квартири АДРЕСА_1 від імені недієздатного ОСОБА_2 . Дозволено їй як опікуну придбати квартиру АДРЕСА_3 , оформити цю квартиру на ім`я недієздатного ОСОБА_2
Зобов`язано в тримісячний термін надати до органу опіки та піклування ВК Синельниківської міської ради засвідчену копію договору купівлі-продажу придбаного житла на ім`я недієздатного ОСОБА_2 (а.с.9).
13. ОСОБА_3 на підставі рішення ВК Синельниківської МР Дніпропетровської області №38 від 27.02.2013 року від імені недієздатного ОСОБА_2 здійснила 12.03.2013 року продаж квартири АДРЕСА_1 за 300 200 грн. На своє ім`я придбала 15.05.2013 року квартиру АДРЕСА_5 за 94 020 грн., різницю в вартості квартир в розмірі 206 180 грн. розтратила, чим завдала шкоду недієздатному ОСОБА_2 .
14. Вироком Синельниківського міськрайонного суду від 28.08.2015 року визнана виною та засуджена до 2 років позбавлення волі по ст. 167 КК України (використання опіки чи піклування з корисливою метою на шкоду підопічному (зайняття житлової площі, використання майна тощо).
15. 15.02.2016 року заочним рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області по справі №191/1259/15-п(2/191/30/16), ОСОБА_3 звільнено від повноважень опікуна недієздатного ОСОБА_2 , стягнено з неї на користь осіб або закладу, де буде перебувати недієздатний ОСОБА_2 , відшкодування йому завданої шкоди в розмірі 206 180 грн.
16. Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.05.2016 року по справі №191/2325/16-ц (2-о/191/31/16), опікуном ОСОБА_2 призначено ОСОБА_1 (а.с.15,16), яка в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом щодо визнання рішення ВК Синельниківської МР Дніпропетровської області №38 від 27.02.2013 року незаконним та його скасування.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
18. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
19. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
20. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
21. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
22. Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
23. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
24. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
25. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Таким чином, сама по собі участь суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах не дає підстав для віднесення такого спору до категорії публічно-правових, оскільки визначальною ознакою для встановлення юрисдикції, до якої має бути віднесено спір, є суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
Якщо порушення своїх прав позивач убачає у наслідках, спричинених діями, бездіяльністю або рішенням органу місцевого самоврядування, вважаючи, що вони призвели до виникнення, зміни чи припинення його цивільних прав та/або обов`язків, унеможливлюють їх належну реалізацію тощо, то оспорювання таких дій, бездіяльності чи рішення як спосіб захисту майнових або особистих немайнових прав має відбуватись за правилами цивільного судочинства.
26. Як установлено матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом інтересах недієздатного ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що оскаржуваним рішенням відповідача №38 від 27.02.2013 року надано ОСОБА_3 як колишньому опікуну ОСОБА_2 дозвіл на продаж його квартири АДРЕСА_1 . Позивач стверджує, що виконання вказаного рішення в частині продажу квартири недієздатного ОСОБА_2 суттєво порушило його житлові умови.
Відтак, спір у цій справі виник у зв`язку із незгодою позивача із рішенням виконавчого комітету органу місцевого самоврядування, яким ОСОБА_2 , що являється її підопічним, фактично позбавлено права власності на вказану квартиру.
У контексті вищевикладеного колегія суддів Верховного Суду зазначає, у справі, яка розглядається, спірні правовідносини спрямовані на захист порушених майнових та житлових прав підопічного позивача, а тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів є помилковими.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі №191/2617/17, яка розглядається, ОСОБА_4 як особа, що набула права власності на квартиру АДРЕСА_4 внаслідок реалізації спірного рішення ВК Синельниківської МР Дніпропетровської області №38 від 27.02.2013 року, звернулася із апеляційною скаргою на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2018 року.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що вона являється добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 .
Під час оформлення договору купівлі-продажу нерухомого майна №615 від 12.03.2013 їй не були відомі обставини оформлення опіки. Скасування рішення ВК Синельниківської МР Дніпропетровської області №38 від 27.02.2013 року фактично призводить до порушення її права власності на спірну квартиру.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що в контексті зазначених вище обставин спір у справі №191/2617/17, яка розглядається, є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме - спором позивача та третьої особи щодо прав на квартиру АДРЕСА_1 .
З огляду на суб`єктний склад учасників даної справи, а також необхідність встановлення судом обставин щодо правомірності здійснення ОСОБА_3 як колишнього опікуна ОСОБА_2 своїх обов`язків в частині продажу квартири ОСОБА_2 та набуття ОСОБА_4 права власності на цю квартиру, колегія суддів приходить до висновку, що спірні правовідносини підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
27. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 349 КАС (у чинній редакції) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
28. За правилами частини першої статті 354 КАС (у чинній редакції) суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
29. Керуючись статтями 341, 345, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу виконавчого комітету Синельниківської міської ради Дніпропетровської області - задовольнити частково.
Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року по справі №191/2617/17 - скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах недієздатного ОСОБА_2 до виконавчого комітету Синельниківської міської ради Дніпропетровської області про визнання протиправним рішення про надання дозволу на продаж квартири - закрити.
Роз`яснити ОСОБА_1 право на звернення до суду за правилами цивільного судочинства.
Роз`яснити ОСОБА_1 право протягом десяти днів з дня отримання нею відповідної постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т.Г.Стрелець
Судді А.І. Рибачук
Л.В. Тацій
