Єдиний державний реєстр судових рішень
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
18 січня 2022 року м. Дніпросправа № 160/5405/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року (м. Дніпро, суддя Тулянцева І.В.) у справі № 160/5405/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
встановив:
12 травня 2020 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Відповідача щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.2012 № 505 "Про упорядкування структури та умов праці працівників органів прокуратури", постанови Кабінету Міністрів України № 657 від 30.08.2017 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" та рішення другого сенату Конституційного суду України у справі № 7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019;
- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату у розмірі 90 відсотків без обмеження граничного розміру ОСОБА_1 пенсії за вислугу років починаючи з 01 жовтня 2017 року відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії) на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області від 04.03.2020 №18-92 вих-20, із урахуванням раніше проведених виплат та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.2012 № 505 "Про упорядкування структури та умов праці працівників органів прокуратури", постанови Кабінету Міністрів України № 657 від 30.08.2017 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" та Рішення другого сенату Конституційного суду України у справі № 7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року позовні вимоги задоволені частково:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.2012 № 505 "Про упорядкування структури та умов праці працівників органів прокуратури", постанови Кабінету Міністрів України № 657 від 30.08.2017 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" та Рішення другого сенату Конституційного суду України у справі № 7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019;
- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугою років без обмеження її максимального розміру, з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, зазначеної в довідці прокуратури Дніпропетровської області від 04.03.2020 № 18-92вих20, з урахуванням раніше проведених виплат, з 13.12.2019 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позовні вимоги позивача щодо перерахунку та виплати позивачу пенсії за вислугу років у розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати та без обмеження її максимальним розміром є передчасними, оскільки ані в заяві позивача про перерахунок пенсії, ані у відповіді про відмову у здійсненні такого перерахунку не йшлося про відсотковий розмір пенсії за вислугу років та не ставилось питання щодо наявності або відсутності підстав для її обмеження максимальним розміром.
Відповідач також зазначив, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли щодо права позивача на перерахунок його пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури. Отже, питання щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії і питання обмеження пенсії максимальним розміром є похідними і повинні вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок. Аналогічні правові висновки викладені в рішенні Верховного Суду від 14.09.2020.
На даний час відповідачем не обмежено максимальний розмір пенсії за вислугу років, оскільки позивачу не було здійснено перерахунку пенсії. Визначення розміру виплати пенсії є виключною компетенцією пенсійного органу, а рішення суду першої інстанції у вказаній частині є таким, що має ознаки втручання у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років у розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати та без обмеження її максимальним розміром; позовні вимоги позивача про зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати та без обмеження її максимальним розміром - залишити без розгляду.
Від позивача відзив на апеляційну скаргу відповідача до апеляційного суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2004 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії) у розмірі 90 % суми місячної (чинної) заробітної плати.
04 березня 2020 року прокуратурою Дніпропетровської області позивачу видано довідку №18-92вих20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії. Довідку було видано на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" та рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року №7-(ІІ)/2019 за прирівняною посадою - керівник місцевої прокуратури.
05 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі вказаної довідки.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 26.03.2020 за вих. № 2430/03.17-22, позивачу відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України № 1155 від 11.12.2019 зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України "Про прокуратуру". За таких обставин, підстави для проведення перерахунку пенсії, відсутні.
Не погодившись із відмовою відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині перерахунку та виплати пенсії за вислугою років без обмеження її максимального розміру, з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, зазначеної в довідці прокуратури Дніпропетровської області від 04.03.2020 № 18-92вих20, з урахуванням раніше проведених виплат, з 13.12.2019 року, оскільки: позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до ч. 20 ст. 86 Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019; право позивача на перерахунок пенсії виникло з 13.12.2019; при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії; згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-IV обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Суд апеляційної інстанції частково погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На час призначення позивачу пенсії особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначалися ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ.
Частина 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 передбачає, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Відповідно до ч. 12 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Частина 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 передбачає, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
До статті 50-1 Закону №1789-ХІІ вносилися зміни Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 р. №3668-VI , унаслідок яких наведена вище ч. 18 ст. 50-1 Закону №3668-VI з 01.10.2011р. стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.
14 жовтня 2014 року ухвалено Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ.
Частина 20 статті 86 Закону №1697-VІІ (в первинній редакції) мала такий текст: «Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
Первісна редакція ч. 20 ст. 86 Закону №1697-VІІ та ч.17 (з 01.10.2011 - ч.18) ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.
Розділ XII «Прикінцеві положення» Закону №1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у т.ч. ст. 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року. Водночас з 15.07.2015 втратив чинність Закон №1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким ч. 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (діяла до 15.07.2015) викладено в такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України». Також ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ (набрала чинності 15.07.2015) викладено у такій редакції: « 20. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
Починаючи з 1 січня 2015 року в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру», законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України.
Кабінет Міністрів України впродовж 2015-2019 років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
13 грудня 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив рішення №7-р(II)/2019, яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Та вказав, що положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Конституційний Суд України установив, що частина 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з 13.12.2019 р. та підлягає застосуванню в первинній редакції:
« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», яка набрала законної сили 06.09.2017 року, було підвищено посадові оклади та надбавки за класний чин прокурорсько-слідчим працівникам.
Враховуючи посадові оклади, встановлені зазначеною постановою, позивачу видано довідку прокуратури Дніпропетровської області від 04.03.2020 №18-92 вих-20.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що оскільки положення ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягають застосуванню в первинній редакції на підставі Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(II)/2019, починаючи з 13 грудня 2019 року, при цьому посадові оклади та надбавки за класний чин прокурорсько-слідчим працівникам підвищено Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 657, на законодавчому рівні підстави для перерахунку пенсії колишнім працівникам прокуратури за новими окладами виникають, починаючи з 13 грудня 2019 року.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо права позивача на перерахунок пенсії за вислугу років з урахуванням довідки прокуратури з 13 грудня 2019 року.
Колегія суддів зазначає, що протягом усього періоду дії норми ст. 86 Закону №1697-VІІ, яка визначала, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, позивач мав право на перерахунок пенсії, проте був позбавлений можливості таке право реалізувати з огляду на бездіяльність Кабінету Міністрів України.
Відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури зумовило неможливість проведення органами Пенсійного фонду України перерахунку зазначених пенсій, у тому числі, пенсії позивача. Реалізація його права була забезпечена саме рішенням Конституційного Суду від 13.12.2019 року.
Станом на дату прийняття Конституційним Судом України зазначеного рішення вже існувала суттєва різниця в оплаті праці діючих працівників прокуратури та розмірі заробітних плат, з яких розраховані пенсії прокурорських пенсіонерів. При цьому, постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 є чинною, а тому відсутні підстави для її незастосування. Таке рішення уряду є рішенням про «підвищення заробітної плати прокурорським працівникам».
Вказані висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду у зразковій справі, що наведені у рішенні від 14 вересня 2020 року №560/2120/20 (провадження №Пз/9901/9/20), яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 січня 2021 року.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується із висновками суду про задоволення позовних вимог позивача в частині вимог щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії та щодо обмеження її максимального розміру, з огляду на таке.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Положеннями ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 у справі № 18-рп/2004 термін «порушене право», який вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». В тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача.
Проте, право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі №687/1539/16-а та від 4 лютого 2020 року у справі №320/7969/17.
Колегія суддів, зауважує, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.
Згідно матеріалів справи, на час звернення позивача до суду з цим позовом відповідач не здійснював перерахунок пенсії позивача з урахуванням довідки прокуратури Дніпропетровської області від 04.03.2020 № 18-92вих20. Будь-яких відомостей, які свідчать про прийняття відповідачем рішення, вчинення дій або бездіяльності щодо нарахування та виплати позивачу пенсії з обмеженням максимального розміру та у меншому розмірі, аніж 90 відсотків від суми усіх складових заробітку, матеріали справи не містять, а тому вказані вимоги, на думку колегії суддів, є передчасними та задоволенню не підлягають.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Отже, інші доводи апеляційної скарги не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.
З огляду на вказане, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції було прийнято з порушенням норм процесуального права, що відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі № 160/5405/20 змінити, виклавши третій абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції:
«Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 13 грудня 2019 року здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VІІ від 14.10.2014 на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області від 04.03.2020 № 18-92вих20, з урахуванням раніше проведених виплат».
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.М. Панченко
Суддя С.М. Іванов
Суддя В.Є. Чередниченко
