УХВАЛА
04 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 140/10909/20
адміністративне провадження № К/9901/2988/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача -Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі №140/10909/20 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними дій щодо не зарахування до стажу служби в поліції наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 30.11.2010 по 19.10.2015 в органах Державної служби з надзвичайних ситуацій України та зобов`язання зарахувати до стажу служби в поліції, наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 30.11.2010 по 19.10.2015 в органах Міністерства надзвичайних ситуацій України та провести перерахунок і виплату грошового забезпечення (в частині надбавки за вислугу років, компенсації за невикористану додаткову відпустку) за час служби в органах поліції з урахуванням вислуги років з 30.11.2010 по 19.10.2015 в органах Державної служби з надзвичайних ситуацій України.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року, відмовлено в задоволенні адміністративного позову.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивачем подано касаційну скаргу, яка надійшла до суду касаційної інстанції 25 січня 2021 року.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
З оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом розгляду даної справи є дії щодо не зарахування до стажу служби в поліції вислуги років, проведення перерахунку і виплати грошового забезпечення.
Виключень щодо посади позивача у цій справі відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв`язку з положеннями статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» не встановлено.
Волинський окружний адміністративний суд відніс зазначену справу до категорії справ незначної складності та розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.
Водночас, приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31 березня 2020 у справі № 520/2067/19, та розглянули справу відповідно до таких висновків.
Натомість, доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду, а посилання скаржника на правові позиції, відображені в постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду та Шостого апеляційного адміністративного суду, не можуть братись до уваги, оскільки відповідно до вимог частини 4 статті 328 КАС України підлягають врахуванню висновки, викладені у постанові Верховного Суду.
Верховний Суд відхиляє посилання заявника касаційної скарги на те, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, однак в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин скаржником не обґрунтовано.
Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
При цьому, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.
На підставі викладеного, Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
у х в а л и в :
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі №140/10909/20 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. А. ГубськаСудді М. В. Білак О. В. Калашнікова
