Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 01 вересня 2022 року

у справі «THÖRN v. SWEDEN»

за заявою № 24547/18

Щодо правомірності засудження особи за виготовлення і вживання наркотичного засобу з метою полегшення хронічного болю, що став наслідком аварії

Фабула справи: заявник скаржився, що його засудження призвело до порушення його права на повагу до його приватного життя, передбаченого статтею 8 Конвенції.

Заявник отримав травми в районі шиї страждав від спазмів і сильного болю, відвідав багатьох лікарів і спробував кілька знеболювальних, але марно. З метою полегшення болю заявник почав вирощувати канабіс для власного споживання. Вживання канабісу значно покращило якість його життя. Однак, заявника було притягнуто до кримінальної відповідальності у виді штрафу в розмірі приблизно 520 євро за виготовлення та вживання канабісу, який у національному законодавстві класифікується як наркотичний засіб, з метою полегшення болю, але без відповідного рецепту лікаря.

У своєму рішенні Верховний суд зазначив, що завдяки законам про контроль над наркотиками та системі схвалення і ліцензування лікарських засобів законодавча влада встановила баланс між інтересом у забезпеченні доступу до ефективного знеболення та інтересом у контролі над наркотиками. Тож законодавча влада також передбачила спосіб, у який потрібно керувати інтересом до доступу до знеболювального, і встановила систему контрольованого розповсюдження наркотиків для медичного використання. Тому дія, яка розглядалася у справі у Верховному суді, не могла бути дозволеною з огляду на положення про необхідність. Інша справа, що було зрозуміло, що заявник надав перевагу своїм законним інтересам щодо свободи від болю над інтересами суспільства щодо контролю над наркотиками. Відповідно до викладених міркувань Верховний суд вирішив, що штраф був справедливим покаранням за правопорушення. З огляду на нетиповий характер діяння та положення, що стосуються необхідної оборони, справедливе покарання мало бути значно нижчим від мінімального терміну позбавлення волі.

Правове обґрунтування: Суд повторює, що питання політики у сфері охорони здоров'я в принципі знаходяться в межах розсуду національних органів влади, які найкраще можуть оцінити пріоритети, використання ресурсів та соціальні потреби (див., серед інших джерел, рішення у справах Vavřička and Others v. the Czech Republic [GC], № 47621/13 та 5 інших, § 274, від 8 квітня 2021 року, та Hristozov and Others v. Bulgaria, №№ 47039/11 та 358/12, § 119, ЄСПЛ 2012 року (витяги), з додатковими посиланнями).

Висновки: питання, яке необхідно розглянути, полягало в тому, чи порушили національні органи влади право заявника на повагу до його приватного життя, не звільнивши його від загальної кримінальної відповідальності, яка зазвичай застосовується до спірних дій, пов’язаних з виробництвом і споживанням того, що класифікується як наркотики в національному праві. Питання, яке стояло перед Судом, полягало в тому, чи органи влади, розглядаючи національне провадження в цілому, досягли достатньо справедливого балансу між конкуруючими інтересами. Що стосується цього конкретного збалансування, то Суд вважає, що інтереси органів влади в конкретній справі заявника полягали переважно в забезпеченні дотримання та виконання національного законодавства щодо наркотиків і ліків, тоді як інтерес заявника полягав у пошуку способу полегшити його біль. Однак справа стосувалася не свободи прийняти або відмовитися від конкретного медичного лікування чи вибрати альтернативну форму лікування, що є життєво важливим для принципів самовизначення та особистої автономії, а неліцензійного виробництва та використання наркотиків. Національні органи влади мали широку свободу розсуду за цих обставин.

У контексті цього Суд зазначає, що Верховний суд не поставив під сумнів твердження заявника щодо його болю та що канабіс, який він виготовив, допоміг у цьому. Також не ставилося під сумнів те, що ліки, до яких заявник мав доступ, були або менш ефективними для полегшення його болю, мали побічні ефекти, яких він розумно хотів уникнути, або були дорогими. Водночас Суд указує, що Верховний суд визнав зрозумілим те, що заявник почав вирощувати та вживати коноплі і що злочин певною мірою можна вибачити. Тож Верховний суд кваліфікував діяння заявника лише як незначне правопорушення та призначив штраф у розмірі приблизно 520 євро, що було менше, ніж те, що зазвичай вважалося б справедливим покаранням за правопорушення, пов’язане з кількістю канабісу, про який йдеться у справі заявника

Як випливає з наведеного, Верховний суд узяв до уваги інтерес заявника в пошуку ефективного знеболювального засобу та відобразив його переважно у встановленні розміру штрафу. Суду не було надано жодної інформації, яка б указувала на те, що заявник не мав коштів для сплати штрафу, який зрештою на нього наклали, або що його сплата з інших причин була б для нього особливо обтяжливою. Крім того, до Суду не надано жодної інформації про будь-які інші негативні наслідки покарання, наприклад щодо реєстрації правопорушення. У цьому контексті для загальної оцінки Суду мало значення те, що хоча влада держави-відповідача покарала заявника за його несанкціоноване виробництво канабісу, вона також дозволила виписати йому рецепт законних ліків, які, очевидно, були ефективними для полегшення його болю, поки тривало національне провадження щодо злочину, пов’язаного з канабісом. Суд наголошує, що питання, на яке необхідно відповісти, полягало не в тому, чи могла бути застосована інша, менш жорстка політика. Натомість це питання про те, чи шведська влада залишалася в межах широкої свободи розсуду, дотримуючись особливого балансу між інтересом заявника в доступі до знеболювальних засобів і загальним інтересом у забезпеченні системи контролю над наркотиками та ліками. З огляду на це Суд не вважав, що органи влади вийшли за межі цього поля, тож порушення статті 8 Конвенції не було.

Констатовані порушення: відсутнє порушення правоа на повагу до приватного і сімейного життя (ст. 8 Конвенції).

Ключові слова: злочини у сфері обігу наркотичних засобів, право на захист свого здоров'я, зміст приватного життя