Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 18 жовтня 2022 року

у справі «MØRCK JENSEN v. DENMARK»[1]

за заявою № 60785/19

Щодо правомірності заборони в'їзду та перебування на території зони збройного конфлікту

Фабула справи: заявник скаржився, що його засудження та покарання порушували статтю 7 Конвенції та статтю 2 Протоколу № 4 до Конвенції.

Заявника, громадянина Данії, було засуджено за перебування в зоні конфлікту в одному з районів Сирії за умови обмеження Данією відповідних поїздок. Перебуваючи в Сирії у 2016–2017 роках, заявник брав участь у збройних боях проти терористичної організації «Ісламська держава» на боці курдського руху YPG. Остаточним рішенням Верховного суду від 27 серпня 2019 року заявника було визнано винним і засуджено до 6 місяців позбавлення волі за в’їзд та проживання в районі al-Raqqa в Сирії без дозволу поліції та без будь-якої законної мети. Його засудження ґрунтувалося на статті 114j Кримінального кодексу в поєднанні зі статтею 114j (3) Кримінального кодексу та статтею 1 (1) (i) Адміністративного указу № 1200 від 28 вересня 2016 року (Указ 2016 року), що забороняє в’їзд або перебування в певних зонах конфлікту. Згодом Указом № 708 від 6 липня 2019 року (Указ 2019 року) заборону на в’їзд або перебування в районі al-Raqqa в Сирії без дозволу було скасовано.

Правове обґрунтування: Суд повторює, що стаття 2 Протоколу № 4 гарантує, що кожен має право вільно залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. Це положення безпосередньо не стосується обмежень на відвідування певних районів в інших країнах. Тим не менш, воно передбачає право подорожувати до будь-якої країни на вибір особи, до якої вона може бути допущена (див., серед інших, рішення у справі Baumann v. France, no. 33592/96, п. 61, ECHR 2001-V, та Khlyustov v. Russia, № 28975/05, п. 64, 11 липня 2013 року).

Висновки: заявник міг вільно залишити Данію. Однак у межах запобігання участі в збройних конфліктах за кордоном йому, як громадянину Данії, було заборонено в’їзд і перебування в районі al-Raqqa в Сирії без дозволу Данії. Стосовно законності Суд зазначає, що втручання переслідувало легітимні цілі національної і громадської безпеки та запобігання злочинам. Верховний суд ретельно розглянув справу за статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції і, здійснивши урівноваження у світлі принципів Конвенції, дійшов висновку, що обмеження свободи пересування заявника було пропорційним, особливо тому, що район al-Raqqa мав обмежену площу і заявник міг би отримати дозвіл на в’їзд і перебування там, якби мав благородну мету (meritorious purpose). Якість судового перегляду спірного загального заходу та його застосування в цій справі свідчать на користь широкої свободи розсуду. Крім того, обмеження стосувалося лише територій, у яких терористична організація є стороною триваючого збройного конфлікту. Зокрема, заборона на в’їзд і перебування без дозволу не була абсолютною, оскільки особи, які виконували державні функції або функції в данській, іноземній або міжнародній організації, були прямо звільнені від дії цього положення. Навіть більше, відповідні зони ретельно переглядалися на постійній основі, тому район al-Raqqa не був включений аж до наступного Указу 2019 року. Зрештою, обмеження слугувало меті забезпечення того, щоб особи, які були громадянами Данії або постійно проживали в ній, самостійно не приєднувалися до жодної зі сторін триваючого збройного конфлікту та не становили загрозу для суспільства після повернення до Данії. За цих обставин втручання у право заявника на свободу пересування дозволило встановити справедливий баланс між суспільними інтересами та правами окремої особи.

Констатовані порушення: відсутність порушення права на свободу пересування (ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції).

Ключові слова: дія закону в часі, темпоральна дія кримінального закону, порушення заборони в'їзду на територію, правила призначення покарання, декриміналізація