Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 06 грудня 2022 року

у справі «MNATSAKANYAN v. ARMENIA»

за заявою № 2463/12

Щодо неможливості судового перегляду рішення дисциплінарного органу про дострокове припинення повноважень судді

Фабула справи: у цій справі, посилаючись на статті 6, 10, 14 Конвенції та статтю 1 Протоколу № 12 до Конвенції, заявник стверджував, зокрема, що йому було відмовлено в доступі до суду, а дії влади у вигляді його звільнення з посади судді були дискримінаційними.

У липні 2011 року заявника було звільнено з посади судді районного суду районів Аван і Нор Норк у місті Єреван за результатом дисциплінарного провадження, розпочатого за зверненням голови Касаційного суду до Дисциплінарного комітету Ради юстиції. Підставою стало одне із судових рішень заявника, яке нібито не було обґрунтоване належним чином і при постановленні якого заявник начебто не продемонстрував необхідного рівня професійної компетентності. 2 червня 2011 року Дисциплінарний комітет розглянув відповідні матеріали та дійшов висновку, що рішення заявника від 30 травня 2011 року не було належним чином обґрунтоване і що він не продемонстрував необхідного рівня професійної компетентності. 16 червня 2011 року Дисциплінарний комітет звернувся до Ради юстиції з проханням накласти на заявника дисциплінарне стягнення, результатом чого стало звільнення заявника указом Президента з посади судді. Заявник розпочав судове провадження, яке виявилося безуспішним.

Правове обґрунтування: Суд нагадує, що право на доступ до суду (тобто право порушувати провадження в судах у цивільних справах) є елементом, невіддільним для права, викладеного в пункті 1 статті 6 Конвенції, який встановлює гарантії як щодо організації та складу суду, так і щодо здійснення судочинства. Все це становить право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції. Однак право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які не звужують і не скорочують доступ, наданий особі в такий спосіб, таким чином або до такої міри, щоб порушувалася сама суть права. Крім того, обмеження не буде сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету та якщо немає розумного співвідношення пропорційності між використаними засобами й метою, яку потрібно досягти.

Висновки: у цій справі рішення Ради юстиції рекомендувати дострокове припинення повноважень заявника в ролі судді не було переглянуте та не підлягало перегляду звичайним судом чи іншим органом, що виконував судові повноваження. Хоча заявник мав доступ до адміністративного суду для оскарження указу Президента, обсяг цього адміністративного позову обмежувався перевіркою дійсності указу Президента щодо його відповідності застосовним вимогам національного законодавства, а не надання перегляду фактичної і правової суті рішення Ради юстиції, яке було його основою. Тож у Суду немає підстав вважати, що адміністративний суд здійснив «достатній перегляд» рішення Ради юстиції в провадженні в частині, що стосувалася адміністративного позову заявника проти указу Президента.

Констатовані порушення: право на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції).

Ключові слова: відповідальність суддів, право на перегляд рішень, незаконність звільнення, право на справедливий судових розгляд, гарантії діяльності суддів, трудові права суддів