Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 08 листопада 2022 року

у справі «MARINA AUCANADA GROUP S.L. v. SPAIN»

за заявою № 7567/19

Щодо публічного повідомлення про виклик до суду в адміністративному провадженні стосовно проведення конкурсних процедур

Фабула справи: компанія-заявник скаржилась на те, що їй не було безпосередньо вручено повістку в межах судового адміністративного провадження щодо скасування рішення про оголошення публічного конкурсу, яке зачіпало її права, з порушенням вимог пункту 1 статті 6 Конвенції.

Правове обґрунтування: відповідні принципи щодо права на доступ до суду були коротко викладені у справі Zubac v. Croatia [GC], № 40160/12, §§ 76–78, 5 квітня 2018 року). Суд наголосив, що право на доступ до суду може підлягати обмеженням, які, однак, не повинні обмежувати доступ, наданий особі, таким чином або в такому обсязі, щоб порушити саму суть права. Крім того, обмеження не буде сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету і якщо немає розумного співвідношення пропорційності між використаними засобами та метою, якої потрібно досягти (там само, § 78). Право на доступ до суду порушується, коли правила перестають орієнтуватися на цілі правової визначеності й належного відправлення правосуддя та утворюють своєрідну перешкоду, яка заважає учаснику судового процесу отримати розгляд його справи по суті компетентним судом (див. Kart v. Turkey [GC], № 8917/05, § 79, ЄСПЛ 2009 рік (витяги), і Arrozpide Sarasola and Others v. Spain, № 65101/16 та 2 інших, § 98, 23 жовтня 2018 року). Що стосується повідомлення про адміністративні та судові рішення, то відповідні принципи, встановлені ЄСПЛ, нещодавно були підсумовані в рішенні у справі Stichting Landgoed Steenbergen and Others v. the Netherlands (№ 19732/17, §§ 42–45, 16 лютого 2021 року), у якому йдеться про Naït-Liman v. Switzerland ([GC], № 51357/07, §§ 112–16, 15 березня 2018 року, серед багатьох рішень). ЄСПЛ постановив, зокрема, що право на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачає право отримувати належне повідомлення про адміністративні та судові рішення, що є особливо важливим у випадках, коли на подання апеляції встановлюється певний визначений строк (див., mutatis mutandis, Šild v. Slovenia (dec.), № 59284/08, § 30, 17 вересня 2013 року). ЄСПЛ не має визначати спосіб публікації повідомлень такого типу; однак якщо апеляція стосується рішення адміністративного органу, яке може завдати шкоди третім сторонам, яких це безпосередньо стосується, повинна бути встановлена система, яка дасть змогу цим сторонам своєчасно ознайомитися з таким рішенням. Отже, рішення або відповідна інформація про нього має бути доступна заздалегідь визначеним й оприлюдненим способом, який буде легко доступним для всіх потенційно постраждалих третіх сторін.

Суд нагадує, що заявник унаслідок своєї бездіяльності та недостатньої старанності може спричиняти виникнення оскаржуваної ситуації, якій він міг би запобігти (Avotiņš v. Latvia [GC], № 17502/07, § 124, 23 травня 2016 року).

Висновки: у цій справі, вдавшись до сповіщення шляхом публікації в офіційному віснику, органи влади вжили заходів, які можна було законно й обґрунтовано очікувати від них, оскільки не було інших доступних шляхів, якими можна було б скористатися під час вручення викликів до суду. Суд також зазначає, що, окрім оприлюднення публічного повідомлення, місцева преса стежила за розвитком справи та опублікувала кілька статей, в яких згадувалося про заклик до тендерів та судове адміністративне провадження, якому підлягала компанія-заявник. Попри те, що ці шляхи не можна вважати достатньо узгодженою системою з точки зору процесуальних правових вимог, про які йдеться в цій справі, Суд дійшов висновку, що компанія-заявник могла розумно знати про наявність провадження, щоб не залишити його поза увагою.

Суд додає, що від компаній, які беруть участь у публічних тендерах, можна очікувати, що вони будуть регулярно довідуватися за власною ініціативою про початок і процедурні зміни тендерів. Відповідно, за обставин цієї справи Суд вважає, що компанія-заявник була повідомлена про вказане провадження і що її невзяття участі в цьому провадженні було спричинено недостатньою обачністю з її боку. Суд дійшов висновку, що влада, інформуючи всіх потенційно зацікавлених осіб через публічне повідомлення про судовий адміністративний розгляд, ініційований міською радою з метою скасування конкурсу, надала компанії-заявнику достатню можливість дізнатися про розгляд, у якому вона була зацікавленою стороною, і отже брати в ньому участь.

Констатовані порушення: відсутнє порушення права на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції).

Ключові слова: процесуальні помилки, право на справедливий судовий розгляд, право на участь у судовому розгляді, захист прав зацікавлених осіб, процедура тендеру