Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 04 жовтня 2022 року

у справі «ANGERJÄRV AND GREINOMAN v. ESTONIA»[1]

за заявами № 16358/18 і 34964/18

Щодо усунення адвокатів від участі у судовому провадженні як захід забезпечення належного здійснення правосуддя

Фабула справи: заявники, два адвокати, скаржилися за пунктом 1 статті 6 і статтею 8 Конвенції на неможливість оскаржити рішення про їх усунення від справ, у яких вони представляли своїх клієнтів. Заявники висловили сумніви в неупередженості суддів, які ухвалили рішення про їх усунення, а також відзначили, що не були заслухані до свого усунення. Вони також стверджували, що внаслідок усунення втратили заробіток та зазнали репутаційної шкоди.

Правове обґрунтування: загальні принципи застосовності цивільно-правової частини пункту 1 статті 6 були повторені у справі Denisov v. Ukraine [GC] (№ 76639/11, §§ 44-45, 25 вересня 2018 року). Суд визнає, що право заявників - членів колегії адвокатів - здійснювати адвокатську діяльність є "цивільним правом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції (див. рішення у справі Hurter v. Switzerland, № 53146/99, від 8 липня 2004 року). Суд також зазначає, що саме через приватні договірні відносини зі своїми клієнтами адвокати можуть скористатися правом на здійснення своєї професії.

Висновки: у цій справі має місце спір стосовно «цивільного права» в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, а саме права заявників на заняття адвокатською діяльністю. Таке право передбачає консультування, представництво або захист клієнтів як під час судового розгляду, так і поза його межами. Не заперечувалося, що це право як таке визнається в національному законодавстві. Однак спірний захід не можна вважати таким, що був пов’язаний із визначенням такого права. Усунення заявників від участі в провадженні не становило санкцію, застосовану в межах дисциплінарного провадження. Це було процесуальним заходом, який суддя міг вжити під час розгляду ним справи і який слугував меті забезпечення належного здійснення правосуддя. Подальше дисциплінарне провадження відбуватиметься лише після застосування спірного процесуального заходу та забезпечить відповідні процесуальні гарантії з можливістю оскарження. У будь-якому разі, як відбулося й у справах заявників, усунення не визначило наперед результату дисциплінарного провадження. Загалом важливим є не застосування спірного заходу формально в межах дисциплінарного чи іншого виду провадження, а, ймовірніше, його вплив на право на заняття адвокатською діяльністю. В цій справі такий захід означав не загальну заборону заявникам представляти інтереси (будь-яких) клієнтів у (всіх або конкретних) судах, а їх усунення від участі в судових провадженнях, розгляд яких триває та в яких вони здійснюють представництво конкретних клієнтів. Заявники мали змогу консультувати саме цих клієнтів поза межами судового розгляду й надавати свої послуги будь-яким іншим потенційним клієнтам, а отже і продовжувати свою практичну професійну діяльність.

Констатовані порушення: п. 1 ст. 6 Конвенції (право на справедливий суд) до цієї справи не застосовується.

Ключові слова: право на участь у судовому засіданні, професійні права адвоката, процедура судового розгляду, відповідальність учасників процесу, принципи здійснення судочинства, право на справедливий судовий розгляд, дисциплінарна відповідальність адвокатів