Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 19 червня 2012 року

у справі «SULEJMANI v. ALBANIA»

за заявою № 16114/10

Щодо обставин, які свідчать про обізнаність особи стосовно початку кримінального провадження відносно неї за процедурою in absentia

Фабула справи: заявник скаржився на порушення пунктів 1 та 3 статті 6 Конвенції в результаті судового розгляду in absentia.

31 жовтня 2005 року окружний суд визнав заявника винним in absentia за фактом вчинення кримінальних правопорушень за обтяжувальних обставин, пов’язаних із зайняттям проституцією. Заявникові було призначено покарання у вигляді десяти років позбавлення волі та сплати штрафу. Його інтереси представляв адвокат, якого призначила родина заявника. 4 квітня 2006 року та 19 вересня 2007 року апеляційний і касаційний суди відповідно, розглянувши апеляції адвоката, підтримали засудження заявника. 23 жовтня 2007 року заявника затримала німецька поліція в місті Кельні на основі албанського ордеру на арешт. 21 листопада 2007 року албанська влада запросила його екстрадицію. В межах провадження з екстрадиції Апеляційний суд Кельну запросив в албанської влади гарантію того, що заявник у разі екстрадиції буде підданий повторному судовому розгляду. 25 січня 2008 року Міністр юстиції Албанії поінформував німецьку владу про те, що заявник може клопотати про подачу апеляції з пропуском установленого строку. На основі цієї гарантії 17 березня 2008 року заявника було видано албанським органам влади. 24 березня 2008 року заявник подав клопотання про надання дозволу на подачу апеляції на своє засудження. 22 квітня 2008 року окружний суд відхилив його на основі того, що засудження заявника in absentia стало остаточним і набуло силу res judicata. Суд установив, що заявник ефективно скористався своїм правом на апеляцію, оскільки його представник, призначений сім’єю заявника, оскаржив вирок від 31 жовтня 2005 року. 11 листопада 2008 року, 19 січня та 8 жовтня 2009 року апеляції заявника були відхилені апеляційним, Верховним і Конституційним судами відповідно.

Правове обґрунтування: пункти 1 і 3 статті 6 Конвенції передбачають:

«1. Кожен має право на справедливий ... розгляд ... судом ... для визначення ... будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення ...

3. Кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має як мінімум такі права:

1. бути негайно поінформованим зрозумілою для нього мовою та детально про характер і причину висунутого проти нього звинувачення;
2. мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту;
3. захищати себе особисто або за допомогою обраного ним захисника або, якщо він не має достатніх коштів для оплати юридичної допомоги, отримати її безкоштовно, коли цього вимагають інтереси правосуддя;
4. допитувати або вимагати допиту свідків проти нього та домагатися виклику та допиту свідків його захисту на тих же умовах, що й свідків проти нього;
5. мати безкоштовну допомогу перекладача, якщо він не розуміє або не розмовляє мовою, яка використовується в суді».

Висновки: Суд у цій справі наголошує, що сторони не заперечують факту того, що заявник не отримував жодного офіційного повідомлення про хід провадження в національних судах. Насправді отримання цих повідомлень підтверджувалося підписами членів сім’ї заявника, які також призначили адвоката для захисту його інтересів у провадженні in absentia в національних судах. Тож Суд має з’ясувати, чи був заявник достатньо обізнаним про обвинувачення та судовий розгляд, аби з’ясувати, чи відмовився він від свого права постати перед судом. У цій справі Уряд надав засвідчену копію довіреності, в якій заявник підтвердив початок кримінального провадження стосовно нього й призначив захисників B. та J. для захисту / представлення його інтересів. Заявник не заперечував достовірність цього документа та взагалі не відповів на доводи Уряду у своїх запереченнях. Той факт, що B. та J. пізніше були замінені захисниками, уповноваженими членами його сім’ї, не змінює того висновку, що заявник знав про кримінальне провадження щодо нього. Вирішивши залишити країну, заявник може вважатися таким, який умисно й однозначно відмовився від своїх прав за статтею 6 Конвенції і який міг розумно передбачити наслідки своєї поведінки.

Констатовані порушення: заяву визнано неприйнятною (пп. 3 (а), 4 ст. 35 Конвенції).

Ключові слова: процедура судового розгляду, заочне провадження, умови прийнятності заяви, право на справедливий судовий розгляд, умови розгляду справи in absentia