Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 28 червня 2022 року

у справі «M.D. AND OTHERS v. SPAIN»

за заявою № 36584/17

Щодо відповідальності держави за незаконне збирання поліцією матеріалів стосовно суддів та їх несанкціоноване потрапляння у ЗМІ

Фабула справи: посилаючись на статті 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) і 10 (свобода вираження поглядів) та пункт 1 статті 6 Конвенції (право на справедливий суд), заявники - судді, які висловили певні погляди / думки щодо незалежності Каталонії від Іспанії, скаржилися на: збирання поліцією матеріалів щодо них без жодного виправдання цьому з використанням поліцейських фото, які потрапили до ЗМІ; дисциплінарні заходи щодо них через висловлення ними своїх поглядів; те, що розслідування їхніх тверджень не було належним.

В лютому 2014 року 20 заявників разом з іншими суддями підготували маніфест, в якому навели свої думки про те, що каталонський народ має мати «право вирішувати» (тобто вирішувати питання про незалежність Каталонії) згідно з Конституцією та міжнародним правом. В березні того ж року газета «La Razón» опублікувала статтю стосовно їхнього маніфесту із заголовком «Змова тридцяти трьох суддів-сепаратистів». Стаття містила й персональні дані та фотографії заявників, узяті з поліцейської бази даних. На підставі поданої заявниками заяви було розпочато кримінальне провадження, і заявники окремо вимагали відшкодування шкоди. Слідчий суддя № 15 Мадриду відхилив їхню заяву, дійшовши висновку про те, що хоча «…розслідувані факти становлять кримінальне правопорушення, … однак [не було] достатніх підстав для інкримінування їх конкретній особі». Заявники не погодилися з таким рішенням. У відповідь на скаргу цей слідчий суддя знову не побачив підстав для притягнення до кримінальної відповідальності й відхилив її. Заявники повторно оскаржили це рішення, однак Audiencia Provincial (суди, розташовані в кожній провінції Іспанії; діють переважно як суди другої інстанції) відхилив їхню скаргу у квітні 2016 року. У 2014 році заявники також поскаржилися до Служби із захисту персональних даних на статтю, а саме на дії Міністерства внутрішніх справ та газети «La Razón». Такі дії заявників не мали успіху, але, розглянувши скаргу заявників, Audiencia Provincial розпорядився про проведення повного розслідування, яке, як видається, ще не завершено. Так само у 2014 році профспілка державних службовців «Manos Limpias» подала скаргу проти суддів, які підписали маніфест, до Генеральної ради правосуддя (the General Council of the Judiciary) (органу влади, який має повноваження застосовувати дисциплінарні заходи до суддів).

Правове обґрунтування: Суд повторює, що головним, за статтею 8 Конвенції, є запобігання втручання поліції в приватне або сімейне життя особи. Однак ця стаття також містить зобов’язання активно захищати окремих осіб від свавільного втручання органів влади в їхнє приватне життя.

Висновки: стосовно звітів поліції Суд підкреслює відсутність законодавчої норми, яка б дозволяла складати такі звіти без будь-якого зв’язку з кримінальним правопорушенням. Звіти містили персональні дані, фотографії та певну професійну інформацію (частково вилучену з поліцейської бази) і подекуди політичні погляди. Суд дійшов висновку, що сама наявність таких звітів поліції становила порушення статті 8 Конвенції. Щодо витоку інформації та подальшого розслідування Суд зазначає, що не оскаржувався той факт, що фото й певна інформація були отримані з поліцейської бази даних. Національні органи влади встановили, що відповідальність за витік інформації несе держава. Хоч деякі свідки надали показання, однак для ефективного розслідування щодо факту витоку інформації, необхідно було отримати показання від Старшого керівника поліції Барселони, якому адресувалися ці звіти і який відповідав за поліцейську базу даних. Цього не було зроблено. Зважаючи на непроведення такої слідчої дії, держава не дотримала своїх зобов’язань за статтею 8 Конвенції.

Констатовані порушення: право на повагу до приватного і сімейного життя (ст. 8 Конвенції).

Ключові слова: інформація з обмеженим доступом, порушення права на приватне життя, захист репутації, поширення персональної інформації, негативні зобов'язання держави, позитивні зобов'язання держави