Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 23 червня 2022 року

у справі «NAUMENKO AND SIA RIX SHIPPING v. LATVIA»

за заявою № 50805/14

Щодо адекватності та ефективності гарантій при проведенні обшуку та вилучення документів у межах розслідування імовірно конкурентних дій підприємства

Фабула справи: заявники - власник компанії та компанія - скаржились на статтею 8 Конвенції, що обшук приміщень компанії-заявника й конфіскації значної кількості документів та електронних файлів були незаконними та непропорційними і що наявні процесуальні гарантії були недостатніми.

Правове обґрунтування: Суд посилається на принципи, узагальнені в рішенні ЄСПЛ у справах DELTA PEKÁRNY a.s. v. the Czech Republic (no. 97/11, §§ 82–83, 2 жовтня 2014 року) і Vinci Construction and GTM Génie Civil et Services (цит. в цій справі, §§ 65–67). Зокрема, розгляд Суду не обмежується з’ясуванням того, чи здійснювала держава-відповідач свої дискреційні повноваження розумно, ретельно та добросовісно. Реалізовуючи свою наглядову юрисдикцію, Суд має розглянути оскаржувані рішення у світлі справи загалом та визначити, чи були причини, наведені для виправдання вказаного втручання «відповідними та достатніми». Стосовно, зокрема, обшуків приміщень і вилучення Суд визнав, що хоча держави можуть визначити за необхідне вдаватися до таких заходів для отримання речових доказів учинення певних правопорушень, однак відповідне законодавство і практика мають забезпечувати адекватні й ефективні гарантії від зловживань (див. Société Canal Plus and Others v. France, no. 29408/08, § 54, 21 грудня 2010 року).

Висновки: Суд, ураховуючи свою усталену практику, встановив, що мало місце втручання в право другого заявника на повагу до свого «житла» і «кореспонденції». Щодо гарантій від зловживань, передбачених національним законодавством, Суд зазначає, що оскаржувана операція була проведена на підставі дозволу, виданого окружним судом. Тож операція була предметом судового контролю. При цьому завдання Суду полягало не в тому, щоб in abstracto перевірити сумісність із Конвенцією латвійського законодавства про конкуренцію на час подій, а щоб in concreto з’ясувати наслідки втручання в реалізацію другим заявником своїх прав за статтею 8 Конвенції. В цьому аспекті Суд зазначає, що другий заявник, по суті, порушив питання стосовно змісту дозволу суду, виданого 14 січня 2014 року. По-перше, дозвіл було видано не лише щодо другого заявника, а й щодо невизначених «інших осіб», що розширювало сферу його дії до, можливо, необмеженого кола суб’єктів. По-друге, виникають певні сумніви в тому, чи були чітко та достатньо обмеженими предмет і мета операції, зазначені в цьому дозволі. По-третє, немає жодних вказівок на те, що суддя встановив будь-які часові обмеження для проведення операції. Суд не може не зауважити, що подібні недоліки Верховний суд проаналізував у 2014 році, вказавши на необхідність змін у правовому регулюванні. Згодом, у 2016 році, детальніші правила про дозвіл суду, його обсяг та обмеження щодо процесуальних дій були викладені в Законі про конкуренцію.

Щодо способу реалізації дискреційних повноважень, наданих органу з питань дотримання конкуренції, Суд вважає, що цей спосіб був достатньо обмеженим і що його застосування на практиці не видається в цій справі непропорційним. Окрім попереднього судового розгляду, були доступні додаткові процесуальні гарантії, такі як право посадової особи й адвоката, які представляли другого заявника, бути присутніми під час усієї операції, подавати клопотання та коментувати, що активно використовував другий заявник. Було складено відповідні процесуальні звіти, у яких зазначався тип вилучених та збережених документів. Саме через те, що ці процесуальні гарантії були запроваджені й застосовані до другого заявника, після заперечень, висловлених посадовою особою та адвокатом другого заявника, кількість електронних даних, вилучених із комп’ютера першого заявника, включно з листуванням щодо другого заявника, було значно зменшено. Що стосується сервера другого заявника, немає жодних припущень про те, що було вилучено будь-які особисті або невідповідні дані: аргументи, висунуті щодо цього сервера, стосувалися виключно необхідності збереження облікового запису електронної пошти. Другий заявник не обґрунтував, якою мірою під час операції фактично вилучалися документи (якщо це взагалі мало місце), не пов’язані з комерційною діяльністю, або електронні дані. Крім того, Суд зауважує, що в цій справі був доступний наступний судовий перегляд, в результаті чого голова окружного суду підтвердив, що при видачі попереднього дозволу суду суддя оцінив необхідність здійснення процесуальних дій, про які йшлося. До того ж голова вважав, що за обставин цієї справи дозвіл суду був законним і пропорційним.

Констатовані порушення: відсутність порушення права на повагу до приватного і сімейного життя (ст. 8 Конвенції) щодо другого заявника.

Ключові слова: порушення антиконкурентного законодавства, захист прав суб'єкта перевірки, адміністративний розсуд, право на ефективний засіб юридичного захисту, санкціонування слідчих дій, захист права на приватне життя