Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 11 січня 2022 року

у справі «EKIMDZHIEV AND OTHERS v. BULGARIA»[1]

за заявою № 70078/12

Щодо незабезпечення мінімальних гарантій проти свавілля і зловживань у разі зберігання комунікаційної інформації та доступу до неї

Фабула справи: Заявники в цій справі – двоє юристів/адвокатів та дві неурядові організації, що з ними пов’язані. Вони скаржилися, що характер їхньої діяльності піддає їх ризикові таємного спостереження, а також доступу до їхніх комунікаційних даних із боку органів влади на підставі відповідного законодавства. Заявники не стверджували, що вони фактично перебували під таємним спостереженням або що до їхніх комунікаційних даних отримали доступ органи влади.

Правове обґрунтування: просте зберігання даних, які стосуються чийогось приватного життя, означає втручання в право цієї особи на повагу до свого «приватного життя» (див. щодо персональних даних, пов’язаних з використанням послуг зв’язку, Breyer v. Germany, № 50001/12, § 81, 30 січня 2020 р.; Centrum för rättvisa, § 244, і Big Brother Watch and Others, § 330).

Суд уже постановив, що зберігання трафіку та даних про місцезнаходження, пов’язаних із лінією мобільного телефону, є втручанням у право особи, яка користується цією лінією, поважати свою «кореспонденцію» (див. Ben Faiza v. France, № 31446/ 12 , §§ 66-67, 8 лютого 2018 р.). Немає підстав вважати інакше щодо інших типів комунікацій, таких як електронні комунікації, або стосовно комунікаційних даних у більш загальному плані.

З огляду на технологічний і соціальний розвиток за останні два десятиліття у сфері електронних комунікацій, комунікаційні дані сьогодні можуть розкривати велику кількість особистої інформації. У разі масового отримання органами влади такі дані можуть бути використані для створення інтимної картини особи за допомогою картографування соціальних мереж, відстеження місцезнаходження, відстеження веб-перегляду в Інтернеті, картографування моделей спілкування та розуміння того, з ким ця особа взаємодіяла (див. Centrum för rättvisa , § 256, і Big Brother Watch and Others, § 342). Таким чином, отримання цих даних шляхом масового перехоплення може бути таким же нав’язливим, як і масове отримання вмісту повідомлень, тому їх перехоплення, збереження та пошук органами влади повинні аналізуватися з посиланням на ті самі гарантії, що й ті, що застосовуються до змісту (див. Centrum för rättvisa, § 277, і Big Brother Watch and Others, § 363).

Висновки: відповідно до національного законодавства всі надавачі комунікаційних послуг у державі зобов’язані зберігати всі комунікаційні дані всіх своїх користувачів впродовж шести місяців для того, щоб такі дані були доступні органам влади для певних правоохоронних цілей. Далі різні органи влади могли мати доступ до такої інформації.

Загальне збереження комунікаційних даних надавачами комунікаційних послуг та доступ органів влади в окремих випадках мали б супроводжуватися, mutatis mutandis, тими ж гарантіями проти свавілля та зловживань, що й таємне спостереження. Проте болгарські закони не забезпечували цих мінімальних гарантій у таких аспектах:

1. процедура надання дозволу не здатна забезпечити доступ органів влади до збережених комунікаційних даних, лише коли це «необхідно в демократичному суспільстві»;
2. відсутність чітких часових меж для знищення даних, отриманих органами влади в межах кримінального провадження;
3. брак загальнодоступних правил щодо збереження, отримання доступу, розгляду, використання, комунікації та знищення комунікаційних даних, доступних органам влади;
4. чинна наразі наглядова система не здатна ефективно контролювати зловживання;
5. чинні механізми повідомлення є надто вузькими; – відсутність ефективного засобу правового захисту.

Тому ці закони не відповідали вимозі «якості закону» і були не здатні забезпечити те, аби «втручання», спричинене системою збереження та отримання доступу до комунікаційних даних, було «необхідним у демократичному суспільстві».

Констатовані порушення: право на повагу до приватного і сімейного життя (ст. 8 Конвенції) щодо системи таємного спостереження в Болгарії, а також системи збереження комунікаційних даних і подальшого доступу до них.

Ключові слова: ефективність законодавства, фіксація розмови адвоката з клієнтом, приватність життя, захист персональних даних, право на повагу до коресподенції