Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 25 жовтня 2022 року

у справі «XENOFONTOS AND OTHERS v. CYPRUS»

за заявами №№ 68725/16, 74339/16 та 74359/16

Щодо оцінки тривалого судового розгляду кримінальної справи

Фабула справи: перший заявник скаржився, що судовий розгляд його справи тривав невиправдано довго.

Заявник стверджував, що провадження тривало з 14 червня 2010 року (коли його було заарештовано в Молдові) до 6 червня 2016 року (коли Верховний суд виніс своє рішення). За його словами, справа була простою: йому було висунуто лише два обвинувачення, єдині докази були отримані від спільника, лише поліція Кіпру була залучена до розслідування, а всі свідки проживали на Кіпрі. Перший заявник стверджував, що він не вдавався до тактики зволікання. Широкий перехресний допит свідків кожним адвокатом пояснювався необхідністю заповнити прогалини, залишені поліцейським розслідуванням. Навпаки, суд першої інстанції відклав слухання через інші свої зобов’язання, відсутність суддів або з інших причин. Деякі відстрочки залишилися непоясненими. Відомо, що національні суди стикаються з нерозглянутими справами. Він також стверджував, що Верховний суд мав винести своє рішення раніше, ніж це було зроблено, оскільки він не був зобов’язаний заслуховувати свідків і мав лише вирішувати питання права.

Правове обґрунтування: Суд повторює, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи, беручи до уваги складність справи, поведінку заявника та поведінку компетентних органів (див. Pélissier and Sassi v. France [GC], № 25444/94, § 67, ЄСПЛ 1999 – II).

Висновки: Суд вважає, що період, який підлягає розгляду, тривав п’ять років, дев’ять місяців та дев’ятнадцять днів: з 18 серпня 2010 року (коли першого заявника було заарештовано на Кіпрі після його екстрадиції з Молдови) до 6 червня 2016 року (коли Верховний суд постановив його судження). Крім того, Суд не може погодитися з першим заявником, що період розпочався ще 14 червня 2010 року (коли його було заарештовано в Молдові), оскільки тривалість процедури екстрадиції не може бути приписана кіпрській владі.

При цьому Суд погоджується з Урядом, що справа була складною. Замовні вбивства, як правило, важко розслідувати, і перед судом було щонайменше чотири співобвинувачених. Суд присяжних зіткнувся зі значним обсягом доказів. У свою чергу, Верховний Суд був змушений вивчити тисячі сторінок судових протоколів і відповісти на сімдесят дві апеляції, подані чотирма адвокатами. Що стосується поведінки першого заявника та органів влади, Суд не може дійти висновку, що будь-хто з них спричинив більшу затримку, ніж інший. З вини обох сторін було перенесено судовий розгляд і підготовча фаза апеляційного провадження була досить тривалою. Підсумовуючи, Суд вважає, що складність справи виправдала дещо тривалий розгляд.

Констатовані порушення: відсутність порушення права на справедливий суд у контексті тривалості провадження (п. 1 ст. 6 Конвенції).

Ключові слова: «розумні строки», засади кримінального провадження, процесуальні гарантії судового розгляду, ефективність кримінального провадження