Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 10 березня 2022 року

у справі «ZBYRANYK AND SMETANIN v. UKRAINE»

за заявами №№ 453/21 і 9741/21

Щодо підстав для визнання заяви до ЄСПЛ зловживанням правом на подання індивідуальної заяви

Фабула справи: заявники скаржились за статтями 3 та 13 Конвенції на неналежні умови ув’язнення і відсутності будь-якого ефективного засобу правового захисту.

Правове обґрунтування: Суд повторює, що заява може бути відхилена через зловживання правом на подання індивідуальної заяви в розумінні пункту 3 (a) статті 35 Конвенції в разі, якщо, серед інших підстав, вона свідомо обґрунтовувалася неправдивою інформацією або якщо суттєва інформація чи документи були свідомо пропущені, були відомі від початку або якщо під час провадження відбулися нові значущі події. Неповна і, відповідно, така, що вводить в оману, інформація може прирівнюватися до зловживання правом на подання заяви, особливо якщо відповідна інформація стосується самої суті справи й не вказано переконливого / достатнього пояснення причин її ненадання (див. Gross v. Switzerland [GC], no. 67810/10, § 28, ECHR 2014; S.A.S. v. France [GC], no. 43835/11, § 67, ECHR 2014; та Čaluk and Others v. Bosnia and Herzegovina (dec.) [Committee], nos. 3927/15 та 63 інших, §§ 18–19, 25 вересня 2018 року).

Висновки: Уряд стверджував, що на час подачі своєї заяви до Суду зі скаргою на неналежні умови ув’язнення заявники не поінформували Суд про те, що їх уже було переведено до іншої установи виконання покарань. Переведення відбулося за день до подачі ними заяв до Суду.

Повертаючись до обставин цієї справи, Суд зауважує, що заявники покинули установи виконання покарань, стосовно умов перебування у яких висували свої скарги, до того, як підписали та відправили свої заяви. Однак у своїх аплікаційних формах заявники зазначили, що все ще перебувають у вказаних установах виконання покарань. Ця інформація залишалася без змін до отримання зауважень Уряду. Навіть у своїх коментарях у відповідь на зауваження Уряду заявники визнали дати свого ув’язнення, як зазначив Уряд, проте не пояснили, чому у своїх заявах до Суду не згадали суттєвого та важливого факту свого переведення. Ані заявники, ані їхні представники не прокоментували аргумент Уряду стосовно зловживання правом на подання заяви. Заявники, як видається, направили формальні відповіді про умови ув’язнення без будь-якого підтвердження чи корегування пояснень щодо неправдивої інформації в аплікаційних формах.

З урахуванням факту того, що неправдива інформація стосується самої суті заяв, Суд встановив, що така поведінка суперечить меті індивідуальної заяви. Юристи мають розуміти, що з огляду на обов’язок Суду розглядати твердження про порушення прав людини вони повинні проявляти високий рівень професійної розсудливості та конструктивної співпраці з Судом, не допускаючи подання необґрунтованих заяв, і як до початку провадження, так і після нього ретельно вивчати всі деталі справи, чітко дотримуватися всіх відповідних процедурних правил і наполегливо закликати своїх клієнтів робити те ж саме. Інакше умисне або недбале використання ресурсів Суду може підірвати довіру до роботи юристів в очах Суду і, навіть якщо це виникає систематично, мати наслідком заборону окремим юристам представляти заявників у Суді на підставі § 4 (b) Правила 36 Регламенту Суду. У світлі наведеного Суд вважає, що ці заяви є зловживанням правом на подання індивідуальної заяви в розумінні пункту 3 (a) статті 35 Конвенції. Тому вони мають бути відхилені згідно з пунктом 4 статті 35 Конвенції.

Констатовані порушення: заяви визнано неприйнятними (п. 3 (а) і п. 4 ст. 35 Конвенції).

Ключові слова: право на звернення до ЄСПЛ, порядок звернення до ЄСПЛ, зміст аплікаційної форми скарги, вимоги до заяви, критерії прийнятності заяви, неправдиві дані, процедура подачі заяви до ЄСПЛ