Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 12 травня 2022 року

у справі «X v. THE CZECH REPUBLIC»

за заявою № 64886/19

Щодо необхідності врахування найкращих інтересів дитини в межах виконавчого провадження стосовно повернення дитини на підставі Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей

Фабула справи: заявниця скаржилася на втручання у її право на повагу до її сімейного життя за статтею 8 Конвенції через повернення її доньки до свого звичного місця проживання в Сполучених Штатах Америки. За твердженнями заявниці, національні суди у відповідному провадженні не врахували найкращі інтереси дитини, належним чином не розглянули, чи мають місце винятки, передбачені статтею 13 Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, й належно не оцінили адекватність гарантій, наданих батьком дитини.

Правове обґрунтування: відповідні принципи втручання у право на повагу до сімейного життя та позитивні зобов’язання держави у справах про повернення дітей згідно з Конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей узагальнені в рішенні ЄСПЛ у справі X v. Latvia ([GC], no. 27853/09, §§ 92–108, ECHR 2013). У виняткових випадках зміна відповідних фактів між рішенням про повернення та його виконанням може виправдовувати переоцінку (див. Sylvester, цит. в цій справі, § 63, та Makhmudova, цит. в цій справі, § 68). Однак сам лише факт того, що національні процесуальні норми права, зокрема в межах Гаазької конвенції, не дозволяли заявниці отримати від Муніципального суду розгляд питань, висунутих під час провадження з повернення й переглянутих пізніше під час виконавчого провадження, не порушує питання за статтею 8 Конвенції. Крім того, концепція найкращих інтересів дитини має мати першочергове значення в передбачених Гаазькою конвенцією процедурах. Водночас не варто втрачати з поля зору того, що одним зі складових елементів цієї концепції є і той факт, що дитина не забирається від одного з батьків і не утримується з другим, який справедливо або помилково вважає, що його право щодо дитини є важливим або більш важливим (див. Eskinazi and Chelouche v. Turkey (dec.), no. 14600/05, ECHR 2005-XIII (витяги)).

Висновки: оскільки заявниця добровільно не виконала остаточного рішення про повернення, у зв’язку із чим батько ініціював процедуру судового виконання, суди з виконання судових рішень мали здійснити виконавче провадження, передбачене національним законом. Суд наголошує, що, ухвалюючи рішення про повернення дитини до США, Регіональний суд Брно виходив із того, що, за твердженнями сторін, заявниця буде супроводжувати свою доньку; також не було жодних доказів того, що повернення за цих обставин може завдати дитині фізичної або психологічної шкоди чи помістить її у нестерпне становище. Аби рахувати занепокоєння заявниці щодо житлових умов та поведінки батька дитини в минулому, суд зобов’язав останнього надати заявниці та її доньці придатне житло, тим самим виконавши обов’язок зі вжиття реальних захисних заходів

У цій справі в межах виконавчого провадження Регіональний суд зрештою дійшов висновку, що найкращі інтереси дитини вимагають, аби вона була швидко повернута до США. Між іншим, суд відзначив, що оскільки рішення про повернення набрало законної сили, можливості з’ясовувати правильність цього рішення з точки зору суті або ж розглядати обставини, які призвели до його ухвалення, немає. Заразом, зауважуючи обсяг справи та сферу розгляду Суду, не можна стверджувати, що Регіональний суд не врахував обставини / події, які виникли після прийняття рішення про повернення дитини. Справді, з рішення цього суду вбачалося, що останній дослідив декілька нових, поданих заявницею медичних та психологічних висновків, проте дійшов висновку, хоч і стисло, що вони не демонстрували будь-яку зміну ситуації дитини порівняно з тією, що досліджувалася під час провадження з повернення.

Зрештою Суд підкреслює що спосіб приведення рішення у виконання здебільшого був результатом постійної відмови заявниці добровільно передати дитину її батьку попри рішення суду, що набрало законної сили понад шість місяців тому, і її ставлення до батька. Конституційний суд Чехії у своєму рішенні вказав на нездатність заявниці та її чоловіка досягти згоди, що вимагало стабілізації. За цих обставин Суд вважає, що розгляд національними судами вимог заявниці, висунутих нею під час виконавчого провадження, відповідав процесуальним вимогам, передбаченим статтею 8 Конвенції, і що рішення про приведення до виконання рішення суду про повернення доньки не порушувало цього положення.

Констатовані порушення: відсутність порушення права на повагу до приватного і сімейного життя (ст. 8 Конвенції).

Ключові слова: принцип якнайкращого забезпечення інтересів дитини, порядок повернення дитини, захист прав батьків, наслідки виконання судового рішення