Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 03 лютого 2022 року

у справі «Власенко проти України»

за заявою № 17863/13

Щодо ознак незаконності тимчасового доступу до банківських рахунків фізичної особи

Фабула справи: Заявник скаржився, що доступ прокуратури до його банківських документів, здійснений у ході кримінального провадження у зв’язку зі стверджуваною несплатою ним колишній дружині заборгованості за судовим рішенням після того, як він добровільно сплатив його в повному обсязі, був незаконним і свавільним.

Правове обґрунтування: інформація, отримана з банківських документів, безсумнівно, становить персональні дані щодо особи, незалежно від того, чи є вона конфіденційною чи ні (див. рішення у справі «М.Н. та інші проти Сан-Марино» (M.N. and Others v. San Marino), заява № 28005/12, пункт 51, від 07 липня 2015 року).

Висновки: Суд вбачає ознаки свавільності оскаржуваного у цій справі заходу, яких достатньо для встановлення порушення статті 8 Конвенції без здійснення детального аналізу всіх елементів звичайної перевірки за цим положенням, а також з огляду на ненадання Урядом Суду жодної відповідної інформації чи зауважень.

Тимчасовий доступ слідчого до банківських документів Заявника було санкціоновано в контексті кримінального провадження у зв’язку з невиконанням Заявником рішення суду від 21 лютого 2012 року після того, як він добровільно та у повному обсязі виконав його 26 грудня 2012 року. Проте цей істотний факт не згадувався ні в клопотаннях слідчого, ні в ухвалах судді про їхнє задоволення. Це означає, що вони або не знали про це (чого не могло бути принаймні після 21 січня 2013 року, коли заявник намагався оскаржити першу ухвалу), або не вважали його належним. Яким би не було пояснення, це упущення свідчить про невиправданість цього заходу. Рішення, яким Заявника було зобов’язано сплатити заборгованість його колишній дружині у результаті розгляду спору про поділ майна подружжя, залишалося невиконаним протягом декількох місяців. Суд не зобов’язаний оцінювати, чи виправдовує таке упущення порушення кримінального провадження щодо Заявника. Важливим для аналізу скарги Заявника за статтею 8 Конвенції є відсутність пояснень як у клопотаннях слідчого, так і в ухвалах судді про їхнє задоволення, щодо того, які докази, пов’язані з обвинуваченням в «умисному невиконанні рішення суду», очікувалося отримати з банківських документів Заявника і, крім того, чому слідчий вимагав доступ практично до всіх таких документів протягом усього періоду існування банківських рахунків Заявника. Так само незрозумілим є рішення судді розглянути клопотання слідчого без виклику Заявника на підставі «реальної загрози зміни чи знищення необхідної інформації».

За таких обставин Суд доходить висновку, що втручання не було виправданим і Заявник не мав достатніх та належних гарантій проти свавілля, у тому числі можливості ефективного контролю за відповідним заходом.

Отже, було порушено статтю 8 Конвенції.

Констатовані порушення: порушення права на повагу до приватного життя (ст. 8 Конвенції).

Ключові слова: заходи забезпечення кримінального провадження, захист персональних даних, доступ до банківської інформації