Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 06 жовтня 2020 року

у справі «AGAPOV проти Росії»

за заявою № 52464/15

Щодо незаконності стягнення сум завданої шкоди з особи, щодо якої кримінальне провадження закрито з нереабілітуючих підстав

Фабула справи: Заявник скаржився на те, що за результатами розгляду цивільної справи його було визнано винним в скоєнні кримінального правопорушення.

З 1 січня 2011 року Заявник був керуючим директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-РусКом» (далі - «ТОВ»). У 2013 році податковою інспекцією було проведено перевірку діяльності ТОВ. Згідно з актом перевірки, у 2010 та 2011 роках ТОВ ухилялося від сплати податку на додану вартість (ПДВ) з порушенням Податкового кодексу. Інспекція здійснила перерахунок податків, заборгованих ТОВ, і зобов’язала останнє сплатити заборгованість з податку, відсотки на цю суму та пеню на загальну суму 14 948 778,61 російських рублів. Справу направлено до господарського суду для розгляду. Господарські суди підтвердили законність позовних вимог інспекції. Остаточне рішення з цього приводу було ухвалено 3 червня 2015 року. ТОВ не змогло сплатити дану суму та було визнано судом неплатоспроможним, була відкрита справа про банкрутство. 2 червня 2015 року господарський суд області ухвалив рішення про ліквідацію підприємства. 16 липня 2015 року ТОВ знято з реєстрації.

У невизначену дату слідчий орган розпочав розслідування щодо ухилення від сплати податків, нібито вчиненого Заявником. 2 червня 2014 року слідчий постановив, що акт перевірки податкової інспекції підтвердив, що Заявник ухилявся від сплати ПДВ, заборгованого ТОВ. Проте слідчий відмовив у відкритті кримінального провадження, зазначивши, що події, про які йдеться, мали місце понад два роки тому, внаслідок чого сплив строк пртягнення до кримінальної відповідальності. 4 березня 2015 року податкова інспекція подала цивільний позов до Заявника, вимагаючи відшкодування шкоди, завданої вчиненим ним кримінальним правопорушенням, а саме, ухиленням від сплати податків, на суму 14 948 778,61 руб. Вони стверджували, що шкоду державі завдав Заявник, який був керуючим директором ТОВ. 6 квітня 2015 року суд задовольнив позовні вимоги повністю, зазначивши, не може прийняти доводи Заявника про недоведеність його вини, враховуючи те, що кримінальне провадження у його справі було припинено з невиправдувальних підстав. Дане рішення було залишене без змін після апеляційного та касаційного оскарження.

Правове обґрунтування: загальні принципи щодо дотримання презумпції невинуватості добре визначені в прецедентному праві Суду і були узагальнені таким чином (див. Allen проти Сполученого Королівства, №25424/09, § 95, ЄСПЛ 2013).

Висновки: 2 червня 2014 року слідчий відмовив в порушенні кримінальної справи щодо Заявника за обвинуваченням в ухиленні від сплати податків за спливом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності. Іншими словами, Заявника ніколи не судили і не засуджували за цей злочин судом, компетентним вирішувати питання про винуватість за кримінальним законодавством. Під час подальшого цивільного процесу національні суди задовольнили позовні вимоги податкових органів про відшкодування збитків у результаті несплати ТОВ податків. Суди визнали Заявника відповідальним за борг ТОВ, зазначивши, що він вчинив «незаконні дії зі злочинним наміром ухилення від сплати податків». Вони вважали цей факт встановленим висновком слідчого про ухилення заявника від сплати ПДВ. Питання до Суду у цій справі полягає в тому, чи слід тлумачити наведене вище формулювання, використане цивільними судами, як приписування притягнення до кримінальної відповідальності Заявника. Що стосується формулювань, які використовують національні цивільні суди, Суд вважає, що вони були твердженням про вину Заявника в кримінальному правопорушенні. Судові органи не обмежилися лише встановленням фактів. Вони стверджували, що Заявник вчинив протиправні дії зі злочинним наміром: національні суди не лише визначили припущення, яке було б допустимим за даних обставин. Вони пішли далі і заявили, що дії Заявника були вчинені з прямим умислом. Дослідивши контекст провадження, Суд не вбачає у поданих матеріалах нічого, що б виправдовувало оскаржуваний вибір слів, зроблений національними судами. По-перше, Суд бере до уваги той факт, що, пред'являючи позов до Заявника про відшкодування збитків, податкові органи стверджували, що шкода сталася внаслідок вчиненого ним кримінального правопорушення. Цивільні суди не запропонували позивачу змінити формулювання позовних вимог. Вони також не зробили цього за власним бажанням. Суд також зазначає, що цивільні суди ґрунтували своє рішення про задоволення позовів проти Заявника виключно на висновках щодо його кримінальної відповідальності, викладеної в постанові слідчого від 2 червня 2014 року. Вони не оцінили жодних доказів та не оцінили факти чи висновки слідчого або податкової інспекції. Натомість просто посилалися на наявність постанови слідчого та акту перевірки, що підтверджує зобов’язання ТОВ зі сплати податків. Вони тлумачили відсутність виправдувального вироку у кримінальній справі Заявника як автоматичну та достатню підставу для притягнення його до відповідальності за шкоду, спричинену несплатою податків ТОВ. З огляду на таке, Суд вважає, що формулювання, використане цивільними судами, було не просто невдалим. Воно відображало однозначну думку цих судів про те, що було вчинено кримінальне правопорушення і що Заявник був винним у цьому злочині, хоча він ніколи не був засуджений за цей злочин і ніколи не мав можливості реалізувати своє право на захист у кримінальному процесі. На думку Суду, заява цивільних судів не узгоджується із припиненням кримінального провадження проти Заявника і дорівнює твердженням про те, що Заявник вчинив кримінальне правопорушення. Дослідивши наявні в його розпорядженні матеріали, Суд не знаходить виправдання для такого твердження, яке приписує Заявнику притягнення до кримінальної відповідальності. Суд приходить до висновку, що із Заявником поводилися таким чином, що суперечить його праву вважатися невинним.

Констатовані порушення: право на справедливий суд, а саме, право не бути обвинуваченим у скоєнні кримінального правопорушення, доки вину не буде доведено відповідно до закону (п.2 ст.6 Конвенції), право мирно володіти своїм майном (ст.1 Протоколу №1 до Конвенції).

Ключові слова: право на справедливий суд, ухилення від сплати податків, податок на додану вартість, презумпція невинуватості, право вважатись невинуватим