Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 10 грудня 2021 року

у справі «ABDI IBRAHIM проти Норвегії»

за заявою № 15379/16

Щодо усиновлення дитини іншого етнічного походження та віросповідання, ніж прийомні батьки

Фабула справи: Заявниця скаржилася, що позбавлення її батьківських прав та дозвіл, наданий його прийомним батькам на усиновлення, порушили її право на повагу до сімейного життя.

Заявниця, 1993 року народження, будучи неповнолітньою, в 2009 році завагітніла та, покинувши свою родину в Сомалі, переїхала спочатку до Кенії, потім до Норвегії, де народила дитину та звернулася до влади з приводу надання притулку. Рішенням від 4 червня 2010 року Заявниці було надано дозвіл на тимчасове проживання зі статусом біженця в Норвегії. Вона має двох двоюрідних братів у Норвегії. Вона та дитина, X., 21 вересня 2010 року переїхали в інтернатний центр для батьків і дітей. Адміністрація даного центру розпочала пошуки прийомної сім’ї для Х., оскільки за її висновком дитина наражається на небезпеку завдання шкоди, перебуваючи під наглядом Заявниці. Заявниця вимагала поміщення дитини до сомалійської сім’ї або принаймні мусульманського віросповідання. Була визначена як кандидатура сомалійська жінка, яка мала двох дітей, проте її умови проживання були визнані непридатними для поміщення ще однієї дитини. Хоча в Законі про благополуччя дітей зазначено, що при виборі місця влаштування слід належним чином враховувати етнічне, релігійне, культурне та мовне походження дитини, Комісія вважала, що місце для влаштування має обиратися на основі особливостей дитини та потреби в догляді та навчанні у стабільному середовищі. Як зазначала Комісія, X. був емоційно неврівноваженою дитиною, і врахування його найкращих інтересів вказувало на те, що основним пріоритетом має бути початок важливої ​​роботи з виправлення цього стану речей у новій ситуації догляду. Дитина була поміщена до норвезької сім’ї християнського віросповідання. Заявниця оскаржила дане рішення до суду і воно було частково змінено в частині встановлення порядку спілкування протягом години шість разів на рік. 11 вересня 2013 року служба захисту дітей звернулася до окружної ради соціального забезпечення з проханням про позбавлення Заявниці батьківських прав щодо X. та про надання згоди на його усиновлення прийомними батьками. У своєму рішенні від 21 березня 2014 року Рада задовольнила основне прохання служби захисту дітей. Було виявлено, що X. настільки прив’язався до своїх прийомних батьків, що вилучення його може призвести до серйозних проблем, усиновлення відповідало б найкращим інтересам X., оскільки воно створить йому стабільність і безпеку. Рішенням суду Заявницю було позбавлено батьківських прав та дозволено усиновлення прийомною сім’єю. В ході оскарження рішення Заявниця стверджувала, що потреба Х. підтримувати зв’язок зі своїми культурними та релігійними коріннями свідчить про те, що можливість для майбутніх контактів повинна залишатися відкритою. В задоволенні апеляційної скарги Заявниці було відмовлено. У прийомній сім’ї Х. виховувався відповідно до цінностей прийомних батьків, логічно буде припустити, що саме ці цінності він вважав своїми. У цій ситуації розгляд етнічної приналежності, культури та релігії біологічної сім’ї мав меншу вагу, оскільки із заявницею Х. перебував лише десять перших місяців свого життя. У разі подальшого влаштування в прийомну сім’ю X. також буде відкритий для цінностей цих прийомних батьків. Проте існувала важлива відмінність між прийомною дитиною та усиновленою дитиною, оскільки батьки, якщо дитина буде усиновлена, планували охрестити її та змінити ім’я. Заявниця сприймала цей крок як остаточний розрив із релігійними цінностями, яких вона дотримувалась. Можна було вважати, що більш гнучким рішенням було б відкласти хрещення до тих пір, поки дитина сама не зможе вирішити питання, коли їй виповниться п’ятнадцять, але тим не менше більшість з колегії суддів не вважли, що ці обставини мають вирішальну вагу проти усиновлення. Більшість у Високому суді вважала, що подальше влаштування в прийомній сім’ї може призвести до проблем, пов’язаних, наприклад, із бажанням Заявниці зробити X. обрізаним, відвідувати школу Корану та дотримуватися мусульманських традицій харчування. Її заява у Високому суді про те, що вона вважала, що X. найкраще залишитися зі своїми прийомними батьками, не була поставлена ​​під сумнів, але Високий суд був чомусь не впевнений щодо того, наскільки ця думка буде постійною, і чи не будуть вимоги щоб X. повернули їй під опіку, зроблені в майбутньому. Такому вразливому хлопчику, як X., потрібна була спокійна і стабільна ситуація. Усиновлення створило б ясність, посилило б розвиток особистості X. і зробило б його рівноправним членом сім’ї. У світлі вищенаведених міркувань більшість колегії Високого суду визнали, що для дозволу на усиновлення існували особливо вагомі причини, і таким чином проголосували за відхилення апеляції Заявниці.

Правове обґрунтування: загальні принципи, що мають відношення до заходів із захисту дітей, були викладені в рішенні Великої палати у справі Strand Lobben та інші проти Норвегії (№37283/13, 10 вересня 2019 року, §§ 202-213), K.O. і V.M. проти Норвегії, №64808/16, §§59-60, 19 листопада 2019 року; A.S. проти Норвегії, №60371/15, §§59-61, 17 грудня 2019 року; Cînța проти Румунії, №3891/19, §26, 18 лютого 2020 року; Hernehult проти Норвегії, №14652/16, §§61-63, 10 березня 2020 року; Pedersen та інші проти Норвегії, №14652/16, §§61-63, 10 березня 2020 року).

Висновки: позбавляючи Заявника батьківських прав щодо X. та дозволяючи усиновлення прийомними батьками, національні органи влади не надали достатньої ваги праву Заявниці на повагу до сімейного життя, зокрема щодо взаємної зацікавленості матері та дитини у збереженні їх родинних зв'язків та особистих стосунків, а отже, на можливість для них підтримувати контакт. Причини, викладені на підтримку рішення, були недостатніми для того, щоб продемонструвати, що обставини справи були настільки винятковими, щоб виправдовувати повний і безумовний розрив зв'язків між X. та Заявницею, або що рішення про це було мотивовано головною вимогою, що стосується найкращих інтересів X. Підкреслюючи серйозність втручання та серйозність поставлених на карту інтересів, Суд також вважає, що процес прийняття рішення, який призвів до остаточного розірвання зв’язків Заявниці з X, не здійснювався таким чином, щоб гарантувати, що всі її погляди та інтереси були належним чином враховані.

Констатовані порушення: право на повагу до приватного і сімейного життя (ст.8 Конвенції).

Ключові слова: право на повагу до приватного і сімейного життя, позбавлення батьківський прав, надання статусу біженця, найкращі інтереси дитини