Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 21 грудня 2021 року

у справі «KUZMINAS проти Росії»

за заявою № 69810/11

Щодо проведення обшуку за відсутності вмотивованого рішення суду

Фабула справи: Заявник скаржився на те, що в його квартирі було проведено незаконний обшук і що не було ефективного судового розгляду щодо оскарження даної процесуальної дії.

2 лютого 2011 року міліція провела контрольну закупівлю наркотичних засобів у С. Коли його допитували після затримання, близько 19 години, С. надав адресу чоловіка на ім’я «Кузя», у якого він нібито купив наркотики. 3 лютого 2011 року міліція провела контрольну закупівлю наркотиків у Заявника. Близько 14 години вони провели обшук у квартирі Заявника за постановою слідчого про терміновий обшук. У постанові про обшук йшлося про події попереднього дня: кримінальну справу, відкриту проти пана С., контрольну закупівлю наркотиків у нього та допит, під час якого пан С. назвав адресу Заявника. На підставі викладеної інформації слідчий дійшов висновку про наявність достатніх підстав вважати, що у вказаній квартирі можливе знаходження наркотичних засобів, психотропних речовин, інших заборонених до обігу предметів, грошей та цінностей, одержаних незаконним шляхом, а також інші матеріалів та документів, що мають відношення до кримінального розслідування, і тому необхідно було терміново провести обшук, оскільки звичайна двадцятичотирьохгодинна затримка для отримання ордеру на обшук може призвести до втрати відповідних матеріалів. У невстановлену дату слідчий звернувся до суду першої інстанції з заявою про визнання обшуку від 3 лютого 2011 року законним. До заяви були додані постанова слідчого та протокол обшуку. 9 лютого 2011 року районний суд зазначив, що обшук проводився за невідкладних умов і визнав обшук законним. За результатами розгляду апеляційної скарги Заявника суд апеляційної інстанції залишив дане рішення без змін, ніяк не прокоментувавши заперечення Заявника щодо порушення слідчим строку звернення до суду із заявою про визнання обшуку законним.

Правове обґрунтування: Суд розгляне цю справу у світлі загальних принципів, викладених у нещодавно розглянутій справі Тортладзе проти Грузії (№ 42371/08, §§55-58, 18 березня 2021 року). Вираз «відповідно до закону» у статті 8 § 2 Конвенції по суті посилається на національне законодавство та вказує на обов'язок дотримуватися його матеріально-правових та процесуальних норм (див. Володимир Поліщук та Світлана Поліщук проти України, №12451/04, § 44, 30 вересня 2010 року).

Висновки: у цій справі Заявник стверджував, що слідчий не повідомив суд першої інстанції про невідкладний обшук у триденний встановлений законом строк. Дійсно, обшук було проведено 3 лютого 2011 року, тоді як районний суд отримав повідомлення слідчого про це 9 лютого 2011 року, тобто через шість днів після обшуку замість трьох днів. Таким чином, твердження Заявника про явне порушення внутрішньої юридичної процедури видається достатньо правдоподібним, щоб вимагати відповіді національних судів. За таких обставин неможливо сказати, що тлумачення та застосування національного законодавства національними судами було обґрунтованим та розумним. Таким чином, Суд доходить висновку, що спірне втручання не було «відповідно до закону» у значенні другого пункту статті 8 Конвенції. Хоча вищезазначений висновок сам по собі може служити підставою для встановлення порушення статті 8 Конвенції, Суд вважає важливим зазначити, крім того, наступне. Безсумнівно, що обшук мав законну мету, а саме запобігти злочинам та захистити права інших. Щодо пропорційності втручання, про яке йдеться, Суд зауважує, що в постанові слідчого про обшук не було зазначено невідкладних обставин, які нібито вимагали термінового обшуку без попереднього судового ордеру. Нічим не підтверджується твердження слідчого про те, що відсутність термінового обшуку «може призвести до втрати матеріалів, що мають значення для кримінального розслідування». Між допитом пана С. близько 19 години 2 лютого 2011 року та обшуком у квартирі Заявника о 14 годині 3 лютого 2011 року, слідчі органи спланували та підготували за ймовірним погодженням з керівництвом, контрольну закупівлю наркотичних засобів у Заявника. Проте протягом цього часу вони не змогли з незрозумілих причин звернутися щодо судового ордера на обшук. За обставин цієї справи Уряд не зміг виправдати проведення термінових заходів. Крім того, відсутність попереднього судового ордеру на обшук не була врівноважена наявністю судового перегляду у цій справі, оскільки національні суди не аргументували у своїх рішеннях питання щодо необхідності обшуку за невідкладних обставин. Вони також не досліджували, чи був цей захід «необхідним у демократичному суспільстві» та чи був він пропорційним до переслідуваної законної мети. Суд також зауважує, що, крім постанови слідчого про обшук та протоколу обшуку, судді, який розглядав справу, не було подано жодних інших матеріалів розслідування. За відсутності таких документів суддя не був у змозі оцінити ні ступінь обґрунтованості підозри до того, як був проведений обшук у квартирі Заявника, ні терміновість та необхідність проведення обшуку без попереднього судового ордера. Таким чином, Суд доходить висновку, що обшук у квартирі Заявника не був проведений відповідно до закону і не забезпечувався належними та достатніми гарантіями, включаючи ефективний судовий перегляд.

Констатовані порушення: право на повагу до приватного і сімейного життя (ст.8 Конвенції), відсутня необхідність розглядати скаргу в частині порушення права на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Ключові слова: право на повагу до приватного і сімейного життя, право на ефективний засіб юридичного захисту, контрольна закупівля наркотичних засобів