Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 29 травня 2019 року,

винесеним в провадженні за статтею 46 пункт 4

по справі «ILGAR MAMMADOV проти Азербайджану»

за заявою № 15172/13

Щодо обов’язку швидко та повному обсязі виконати рішення ЄСПЛ з боку держави-відповідача

Фабула справи: тимчасовою резолюцією від 5 грудня 2017 року Комітет Міністрів звернувся до Суду відповідно до пункту 4 статті 46 Конвенції з питанням про невиконання Азербайджаном свого зобов’язання за пунктом 1 статті 46 Конвенції щодо виконання рішення Суду від 22 травня 2014 року у справі Ілгара Мамедова.

І.М. є політичним блогером та активістом, який у 2013 році також заявив про свої наміри балотуватися на посаду Президента. Його було поміщено під варту у лютому 2013 року після публікації ним у своєму блозі інформації про масові безлади у місті. Окрім іншого, він заявляв, що таким чином люди реагують на масову корупцію державних посадовців. Йому було пред’явлено обвинувачення в організації та активній участі у порушенні громадського порядку, а також участі в масових безладах, що становили загрозу життю або здоров’ю посадовців. В березні 2014 року І.М. було визнано винним у пред’явленому обвинуваченні та призначено покарання у виді семи років позбавлення волі. Рішенням Палати від 22 травня 2014 року Суд констатував порушення пункту 1 статті 5 Конвенції, пункту 4 статті 5 Конвенції, пункту 2 статті 6 Конвенції та статті 8 Конвенції. Комітет Міністрів вперше розглянув справу в грудні 2014 року. Він прийняв численні рішення та тимчасові резолюції, якими підкреслювався обов'язок держави відповідно до пункту 1 статті 46 Конвенції прийняти окремі заходи для припинення будь-яких порушень, які були встановлені, і нейтралізувати їх наслідки, щоб повернути І.М. в положення, яке він мав би до порушення своїх прав. Він підкреслив фундаментальні недоліки у кримінальному провадженні, розкриті висновками Суду за статтею 18 у поєднанні зі статтею 5 Конвенції, і закликав терміново звільнити І.М. Проте він надалі залишався ув’язненим у зв’язку із порушеними проти нього кримінальними справами. У жовтні 2017 року Комітет надіслав Азербайджану офіційне повідомлення, що, на його думку, держава не виконала зобов'язання за Конвенцією, що є першим кроком у процедурі порушення згідно пункту 4 статті 46 Конвенції. Додатково до цієї процедури Комітет Міністрів у грудні 2017 року передав до Суду питання про виконання Азербайджаном його зобов'язання за пунктом 1 статті 46 Конвенції. І.М. було звільнено від відбування покарання з випробуванням у серпні 2018 року. У березні 2019 року Верховний суд зменшив строк ув’язнення І.М. та вказав, що той вважається таким, що відбув покарання. В листопаді 2017 року Суд встановив, що судовий розгляд стосовно І.М. за аналогічними обвинуваченнями, що і в 2014 році, також становив порушення його права.

Правове обґрунтування: однією з найважливіших особливостей системи Конвенції є те, що вона включає механізм перевірки дотримання положень Конвенції. Таким чином, Конвенція не тільки вимагає від держав-учасниць дотримуватися прав та обов'язків, що випливають з неї, але також створює судовий орган - Суд, який уповноважений виявляти порушення Конвенції щодо зобов’язань держав-учасниць дотримуватись остаточних рішень (стаття 19 у поєднанні з пунктом 1 статті 46). Крім того, він встановлює механізм нагляду за виконанням рішень під відповідальність Комітету Міністрів (пункт 2 статті 46 Конвенції). Такий механізм демонструє важливість ефективного виконання судових рішень (див. Verein gegen Tierfabriken Schweiz (VgT) проти Швейцарії (№ 2), №32772/02, §84, ЄСПЛ 2009). Суд неодноразово формулював у своїй прецедентній практиці, що його рішення мають по суті декларативний характер і що, загалом, насамперед відповідна держава має обирати, під наглядом Комітету міністрів, засоби, які використовуються для виконання своїх зобов’язань за статтею 46 Конвенції за умови, що такі засоби сумісні з висновками, викладеними у рішенні Суду (див. Öcalan проти Туреччини, №46221/99, §210, ЄСПЛ 2005‑IV; Brumărescu проти Румунії (справедлива сатисфакція), № 28342/95, § 20, ЄКПЛ 2001-I). Суд також підкреслив обов'язковість своїх рішень згідно з пунктом 1 статті 46 та важливість їх ефективного виконання, добросовісно та у спосіб, сумісний із "висновками та духом" цих рішень (див. Emre проти Швейцарії (No 2), №5056/10, §75, 11 жовтня 2011 року). Щодо вимог статті 46, перш за все слід зазначити, що держава-відповідач, визнана такою, що порушила Конвенцію або її протоколи, зобов’язана дотримуватись рішень Суду у будь-якій справі, стороною якої вона є. Іншими словами, повне або часткове невиконання рішення Суду може спричинити міжнародну відповідальність держави-учасниці. Держава-учасниця, про яку йдеться, буде зобов’язана не тільки виплачувати зацікавленим особам суми шляхом справедливої ​​сатисфакції, але також вживатиме окремих та/або, якщо доречно, загальних заходів у своєму внутрішньому правовому порядку, щоб покласти край порушенням, встановленим Судом, та усунення наслідків, метою якого було поставити заявника, наскільки це можливо, у становище, в якому він був би, якби вимоги Конвенції не були проігноровані (див. Verein gegen Tierfabriken Schweiz (VgT), цитоване вище, §85 з подальшими посиланнями). У будь-якому випадку держави-відповідачі зобов’язані надати Комітету Міністрів детальну, актуальну інформацію про розвиток процесу виконання судових рішень, які є для них обов’язковими (Правило 6 Правил Комітету міністрів щодо нагляд за виконанням судових рішень та умовами мирних угод).

Висновки: виконання рішень Суду повинно передбачати добросовісність Високої Договірної Сторони. Вся структура Конвенції спирається на загальне припущення, що державні органи держав-членів діють добросовісно. Ця структура включає процедуру нагляду, а виконання судових рішень також має передбачати добросовісність і відбуватись у спосіб, сумісний із “висновками та духом” судового рішення. Більше того, важливість добросовісного зобов’язання має першочергове значення, коли Суд визнав порушення статті 18, та метою якої є заборона зловживання владою. Конвенція має на меті гарантувати не теоретичні чи ілюзорні права, а права, які є практичними та ефективними і те, що невиконання остаточного, обов’язкового судового рішення, ймовірно, призведе до ситуацій, несумісних із принцип верховенства права, який Договірні Держави зобов’язалися поважати під час ратифікації Конвенції. Протокол № 14 підкреслює, що швидке та повне виконання рішень Суду є життєво важливим для захисту прав заявника, а також повноваження Суду та надійність системи значною мірою залежать від ефективності цього процесу. Азербайджан таки зробив певні кроки до виконання першого рішення щодо І.М. Вони передали справедливу сатисфакцію, присуджену Судом, у розпорядження п.І.М. Вони також представили План дій, який, на їхню думку, виклав заходи, здатні виконати рішення. Ці обмежені кроки не дозволяють Суду дійти висновку, що держава-учасниця діяла «добросовісно» у спосіб, сумісний із «висновками та духом» першого рішення щодо І.М., або таким чином, щоб зробити практичним та ефективним захист прав, гарантованих Конвенцією, які Суд визнав порушеними у цьому рішенні. У відповідь на питання, поставлене Комітетом Міністрів, Суд приходить до висновку, що Азербайджан не виконав своїх зобов’язань за пунктом 1 статті 46 дотримуватись рішення “Ільгар Мамедов проти Азербайджану” від 22 травня 2014 року.

Констатовані порушення: обов’язкова сила рішень та їх виконання (п.1 ст.46 Конвенції).

Ключові слова: обов’язкова сила рішень та їх виконання, організація та участь у порушенні громадського порядку, участь в масових безладах, принцип верховенства права, заборона зловживання владою