Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 08 липня 2021 року

у справі «SILI проти України»

за заявою № 42903/14

Щодо порушення прав засудженого внаслідок відбування покарання в умовах, які порушують встановлені норми

Фабула справи: Заявник скаржиться на неналежні умови його утримання під вартою під час відбуття призначеного покарання.

Заявник відбуває покарання у вигляді довічного ув’язнення у Роменській виправній колонії №56. Щотижня Заявника переводили до іншої камери. Протягом усього терміну утримання у Роменській виправній колонії №56, він утримувався майже в кожній камері сектору найвищої безпеки. Камери були переповнені і часто містили чотирьох в’язнів замість попередньо передбаченої місткості двох. Вони були обладнані двоярусними ліжками, що було вкрай незручно. Заявник, зокрема, зазначив, що він перебував у камері з трьома іншими в’язнями: з 17 червня по 2 вересня 2011 року, з 20 серпня 2013 року по 4 травня 2014 року та з 24 грудня 2018 року по 8 січня 2019 року. Він надав імена цих в’язнів та вказав номери камер. У камерах не було штучної або природної вентиляції, а Заявника піддавали пасивному курінню однокамерники. Було дуже волого, а стіни покрилися цвіллю. Взимку також було надзвичайно холодно, а влітку спека була нестерпною. Туалет був відділений від житлової зони лише низькою перегородкою. Він не був обладнаний зігнутими трубами, що запобігають виникненню неприємного запаху і неприємний запах весь час залишався у повітрі. Засудженим не надавали ніяких предметів гігієни першої необхідності, окрім 200 г мила на місяць, що було явно недостатнім. Заявник мав доступ до душових кабін кожні два тижні. У виправній колонії було безліч щурів. Їжа надавалася в недостатній кількості і була несмачною. Ніколи не давали свіжих фруктів. Після скарг Заявника до органів прокуратури щодо поганих умов тримання під вартою, у січні 2019 року його перевели до камери для некурців, у якій перебували двоє в’язнів. Він пробув у цій камері до 14 вересня 2019 року. У жовтні 2019 року один із в’язнів, з яким Заявник кілька разів перебував у камері, скаржився органам прокуратури та до суду, зокрема, на постійний неприємний запах у камерах через неадекватну сантехніку. Заявник надав до суду копію листа прокурори від 7 лютого 2020 року, виданого після огляду дев’яти різних камер у відділенні №2 сектору максимальної безпеки, який був здійснений у відповідь на вищезгадану скаргу. Прокурор визнав неможливим встановити шляхом візуального огляду, чи обладнані туалети зігнутими трубами, щоб запобігти неприємним запахам. Заявник також подав копію ухвали суду від 3 березня 2020 року, якою цю скаргу частково було задоволено. Суддя постановив, що адміністрація виправної колонії не спростувала твердження позивача про неприємний запах, і зобов’язала встановити належні трубопроводи, що запобігають викиду нечистот із стічних вод у камерах.

Правове обґрунтування: Суд посилається на загальні принципи, що регулюють застосування статті 3 Конвенції до умов тримання під вартою, які були узагальнені у справі «Muršić проти Хорватії», №7334/13, §§96-141, 20 жовтня 2016 року). Як наголосив Суд у цитованій справі, серйозний брак місця у в’язничній камері має велике значення як фактор, який слід враховувати з метою встановлення того, чи описані умови утримання є “такими, що принижують” з точки зору ст. 3 Конвенції і міг би розкрити порушення як самостійно, так і разом з іншими недоліками. Інші елементи, що мають значення для оцінки відповідності умов утримання відповідно до статті 3, включають доступ до фізичних вправ, природне освітлення чи повітря, наявність вентиляції, адекватність систем опалення, можливість користування туалетом у приватних умовах та дотримання основні санітарно -гігієнічні вимоги (див. Story та інші проти Мальти, №56854/13 та 2 інші, §§106 та 112, 29 жовтня 2015 року, та Muršić цит. вище, §140). Суд постановив, що у випадках, коли йдеться про тюремну камеру розміром від 3 до 4 кв.м особистого простору на одного ув’язненого, це залишається вагомим фактором у оцінці Судом адекватності умов утримання. У таких випадках порушення статті 3 буде виявлено, якщо фактор простору поєднаний з іншими аспектами не відповідних фізичних умов утримання (див.Muršić, цитоване вище, §139).

Висновки: хоча Заявник скаржився на те, що його утримували у переповнених камерах, і надав детальну інформацію щодо кількості камер, у яких він був утримуваний, та імен його однокамерників, він не зміг вказати найважливішу деталь - скільки квадратних метрів площі приміщення мав у своєму розпорядженні кожен ув’язнений. Уряд також не надав жодної інформації для роз’яснення цього питання. Їх посилання на утримання Заявника у камері площею 8,2 кв.м і призначене для двох ув'язнених мало допомагає, враховуючи, що не було вказано ні строку, протягом якого Заявник був утримуваний у цій камері, ані надали будь -яку інформацію про те, чи її фактична заповненість відповідала призначеному. ​​Суд бере до уваги інформацію у звітах омбудсмена, опублікованих після моніторингових візитів до Роменської виправної колонії №56: що в камері площею 6 кв.м розміщувалися по два в’язні, тоді як у камерах розміром 12 кв.м містилися чотири в’язні. З огляду на те, що сторони не оскаржували достовірність цієї інформації та не надавали жодних альтернативних даних, Суд виходить із припущення, що така була ситуація Заявника у цій справі. Іншими словами, виявляється, що він мав лише 3 кв.м. У цій справі Заявник надав детальний опис умов його утримання та багато його тверджень підтверджуються вагомими доказами. Це стосується, зокрема, тверджень про відсутність конфіденційності при користуванні туалетом, наявність неприємних запахів та погані гігієнічні умови. Що стосується, по-перше, достовірних тверджень Заявника про дуже обмежений простір, доступний йому в багатомісній камері, погані санітарні умови та відсутність конфіденційності, а також недостатню вентиляцію, опалення та освітлення, жодне з яких не було спростовано Урядом та, по-друге, через серйозні обмеження режиму ув'язнення Заявника, які дозволяли дуже обмежений час перебування поза камерою, Суд дійшов висновку, що матеріальні умови його утримання під вартою у Роменській виправній колонії №56.

Констатовані порушення: заборона катування (ст.3 Конвенції).

Ключові слова: заборона катування, адміністрація виправної колонії, умови утримання під вартою, довічне ув’язнення