Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 06 липня 2021 року

у справі «А.М. та інші проти Росії»

за заявою № 47220/19

Щодо необгрунтованості обмеження батьківських прав особи на підставі того, що вона здійснила гендерний перехід

Фабула справи: Заявник скаржилася на обмеження батьківських прав щодо її дітей та позбавлення її спілкування з ними. Вона стверджувала, що її гендерна ідентичність та той факт, що вона пережила зміну статі, зіграли вирішальну роль у цьому обмеженні, хоча в суді не було надано доказів того, що її контакти з дітьми будуть шкідливими для їхнього психологічного здоров'я та розвитку.

Заявниця, пані А.М., є післяопераційною трансгендерною жінкою (трансгендерна особа від чоловіка до жінки). Вона народилася генетично та фенотипово як чоловік, її стать була зареєстрована як “чоловік” у її записах про народження. В даний час вона ідентифікує себе як жінка. Заявник подала скаргу від свого імені та від імені своїх біологічних дітей, а саме, М.М., який народився у 2009 році, та К.М., 2012 року народження.

18 липня 2008 року Заявник, чия стать на той час була офіційно зареєстрована як «чоловіча», одружився з пані Н. У лютому 2015 року Заявник офіційно подарував пані Н. квартиру, в якій на той час проживала сім’я. У червні 2015 року шлюб між Заявником та пані Н. було розірвано. Відповідно до угоди між колишніми подружжям, діти залишались у пані Н., а Заявник погодився виплачувати дітям аліменти. 31 липня 2015 року суд юридично визнав перехід Заявника від чоловічої до жіночої статі. На підставі цього рішення були видані нові документи, що посвідчують особу, а стать була зафіксована як "жінка". До грудня 2016 року Заявник регулярно відвідувала дітей та проводила з ними час. Під час візитів вона представляла себе чоловіком і носила чоловічий одяг, оскільки інакше пані Н. заперечувала б проти відвідувань. З грудня 2016 року пані Н. почала відмовляти у візитах Заявнику. 9 січня 2017 року пані Н. розпочала судове провадження, спрямоване на обмеження батьківських прав Заявника. У своїх поданнях вона зазначила, що Заявнику був поставлений діагноз «транссексуалізм» - розлад психічного здоров’я, а потім він перейшов від чоловічої до жіночої статі і рідко спілкувався з дітьми після цього. На думку пані Н., ці події (1) завдали непоправної шкоди психічному здоров'ю та моралі дітей, (2) могли спотворити уявлення про сім'ю, (3) могли призвести до комплексу неповноцінності та знущань у школі, та (4) може надати їм інформацію про “нетрадиційні сексуальні стосунки”, оскільки така інформація заборонена до розповсюдження неповнолітнім. Суд призначив судово-психіатричну, сексологічну та психологічну оцінку першого, другого та третього Заявників. У своїх звітах від 24 жовтня 2017 року експерти зазначили стосовно дітей, що інформація про гендерний перехід Заявника матиме на них негативний вплив. Експерти посилалися на такі відповідні фактори: вік дітей, значення гендерної ідентифікації та роль батьків у розвитку такої ідентифікації, соціальний тиск та складність сімейної ситуації. Вони також зазначили, що (1) в даний час бракує досліджень щодо виховання дітей у сім'ях, де один із батьків пережив гендерний перехід, (2) наявні дослідження, які дійшли висновку про відсутність негативного впливу, були методологічно неадекватними, і ( 3) в даний час не існувало надійних психотерапевтичних стратегій для управління впливом гендерного переходу батьків на дітей. Експерти дійшли висновку, що розкриття інформації про гендерний перехід батька призведе до вираженого довгострокового травматичного впливу на психічне здоров'я дітей. 19 березня 2018 року суд задовольнив позов Н., відмовивши в задоволенні зустрічного позову Заявника. Заявник звернувся до приватного психіатра з метою проведення альтернативної експертизи. У звіті, складеному після того, як відбулося судове засідання в першій інстанції, було зроблено висновок, що транссексуалізм не представляє небезпеки для дітей і не могло бути перешкодою для їх виховання. Заявник подала апеляцію та домагалася включення до матеріалів справи звіту експерта, але її клопотання було відхилено, оскільки «ніщо не заважало стороні надати докази під час першого інстанційного провадження ”. 16 червня 2018 року апеляційну скаргу Заявника було відхилено. Подальші касаційні скарги Заявника також були відхилені.

Правове обґрунтування: відповідні загальні принципи щодо втручання у право на повагу сімейного життя нещодавно були узагальнені Судом у справі Strand Lobben та інші проти Норвегії (№37283/13, 10 вересня 2019 року, пп. 202-11) та у справі Петров та X проти Росії (№23608/16, §§98-102, 23 жовтня 2018 року).

Висновки: Суд визнає однозначно встановленим, що рішення, винесені національними судами в процесі, порушеному пані Н. 9 січня 2017 року, становили втручання у право Заявника на повагу до її сімейного життя. Між сторонами немає розбіжностей у тому, що у цій справі національні суди обмежили батьківські права Заявника та позбавили її контактів зі своїми дітьми через зміну її статі та нібито негативного впливу на них в процесі спілкування інформації про зміну її статі, яка може вплинути на психологічне здоров'я та розвиток дітей. Національні суди у своїх рішеннях надавали значну вагу оцінкам психіатричної експертизи щодо Заявника та її дітей. У висновку експерти, беручи до уваги результати психологічного тестування дітей, їх вік та відсутність психотерапевтичної практики щодо виправлення негативних психологічних наслідків для дітей від спілкування з батьком-трансгендером, дійшли висновку, що інформація про зміну статі матиме негативний вплив на психологічне здоров'я дітей. У той же час експерти зазначають, посилаючись на наукову роботу, що не було проведено жодного надійного дослідження щодо трансгендерного батьківства, і що це питання недостатньо досліджене. Суд із занепокоєнням зазначає, що експерти дійшли свого несприятливого висновку після того, як вони самі чітко визнали, що з цього питання немає надійних наукових доказів. У звіті від 18 та 20 грудня 2017 року також не було посилань на наукові дослідження, що підтверджують висновки експертів. Суд також зазначає, що у всіх експертних звітах не було жодних вказівок на те, як інформація про гендерний перехід Заявника представляє ризик для психологічного здоров'я та розвитку її дітей, або будь-яке вказівка на ​​те, як цей ризик можна було пом'якшити. Доступні міжнародні матеріали одностайні в тому, що національні суди, що приймають рішення про обмеження батьківських прав та контактів, повинні прагнути (1) утримувати дітей разом з батьками та, у разі їх відокремлення, регулярно підтримувати безпосередній контакт між ними, (2) розглядати найкращі інтереси дитини як першочергове завдання та (3) оцінювати всю ситуацію в сім’ї за допомогою пильного та індивідуального контролю. Рішення російських судів не відповідали вищезазначеним вимогам. Приймаючи рішення про обмеження батьківських прав Заявника та контактів з її дітьми, вони розглянули певні докази, але покладались переважно на висновки експертних оцінок без пильного розгляду цих висновків у конкретних обставинах сімейної ситуації. Незважаючи на те, що немає жодних суперечок щодо того, що висновки експертних оцінок у будь-якій подібній ситуації матимуть значення для прийняття судових рішень, не менш суперечливо і те, що суди не повинні відмовлятися від перевірки надійності та якості таких висновків. Самовизнана відсутність наукових досліджень, що підтверджують висновки експертів, і очевидна відсутність пояснень щодо того, як контакт Заявника з її дітьми може негативно вплинути на їхнє психологічне здоров'я, повинен був насторожити національні суди у цій справі і повинен був вимагати ретельного контролю надійності та якості наданих їм висновків. Визнаючи, що національні суди врахували думку матері, її побоювання щодо можливого негативного впливу гендерного переходу Заявниці на дітей, конфлікти між батьками та висновки соціальних служб, Суд не може ігнорувати той факт, що суди поклали вищезазначені висновки експертів в основу своїх рішень, за відсутності будь-якої очевидної шкоди для дітей. Таким чином, національні суди при прийнятті рішення не провели поглибленого вивчення всієї сімейної ситуації та не надали достатньої ваги правам Заявника. У світлі вищевикладеного Суд вважає, що національні суди не зробили зваженої та обґрунтованої оцінки відповідних інтересів на основі поглибленого вивчення всієї сімейної ситуації та інших відповідних факторів. Таким чином, Суд дійшов висновку, що обмеження батьківських прав Заявника та її контактів з дітьми не було "необхідним у демократичному суспільстві".

Констатовані порушення: право на повагу до приватного і сімейного життя (ст.8 Конвенції), заборона дискримінації (ст.14 Конвенції в поєднанні із ст.8 Конвенції).

Ключові слова: право на повагу до приватного і сімейного життя, заборона дискримінації, психіатрична експертиза, найкращі інтереси дитини, трансгендер