Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 10 липня 2020 року

у справі «MUGEMANGANGO проти Бельгії»

за заявою № 310/15

Щодо вимог до процедури, яка повинна застосовуватися при розгляді скарг відносно перерахунку виборчих бюлетенів

Фабула справи: Заявник скаржився на те, що відмова Парламенту Валлонії перерахувати виборчі бюлетені, оголошені незаповненими, зіпсованими або спірними, після того, як даний орган виступив в якості сторони і судді у справі про розгляд скарги Заявника, порушив його право на участь у вільних виборах в якості кандидата.

На момент подачі скарги Заявник був головою відділення Робочої партії Бельгії в провінції Ено. Заявник брав участь у виборах до Парламенту Валлонского регіону (далі - Парламент Валлонії) 25 травня 2014 року в якості головного кандидата від партії РТБ-GO! в окрузі Шарлеруа провінції Ено. Партія РТБ-GO! набрала 16 554 голоси, тим самим подолавши поріг в 5% голосів, поданих в окрузі Шарлеруа. Заявник пояснив, що з метою участі в системі «пов'язаних списків», в рамках якої за список можуть бути віддані всі голоси, які не були використані «зв'язаними списками» в інших округах тієї ж провінції, список повинен був набрати 16 567,83 голосів в окрузі Шарлеруа. Таким чином, списку РТБ-GO! не вистачило 14 голосів для того, щоб отримати місце в Парламенті Валлонії в рамках системи «зв'язаних списків». У такому випадку дане місце мало б належати Заявнику як головному кандидату зі списку. Крім того, в окрузі Шарлеруа 21 385 виборчих бюлетенів були визнані незаповненими, зіпсованими або спірними. На наступний день після виборів Заявник зв'язався з головною виборчою комісією з метою добитися перерахунку виборчих бюлетенів, визнаних незаповненими, зіпсованими або спірними в окрузі Шарлеруа. Виборча комісія відмовила в перерахунку внаслідок відсутності повноважень і направила Заявника в Парламент Валлонії. 6 червня 2014 року Заявник подав скаргу в Парламент Валлонії. За підсумками голосування за скаргою Заявника рішення Парламенту Валлонії було зафіксовано в документі, в якому були викладені підстави для його прийняття. Посилаючись на висновки комітету з повноважень, Парламент Валлонії зазначив, перш за все, що в записці, яка додається до доповіді комітету, було зазначено, що розподіл місць могло змінитися, якщо б 21 385 виборчих бюлетенів, визнаних незаповненими, зіпсованими або спірними, були оголошені дійсними, і що ця зміна також могло торкнутися розподілу місць в інших округах провінції Ено в результаті системи «зв'язаних списків». Однак кількість голосів, яких бракує партії Заявника, відрізняється від можливого сценарію і могло становити від 15 до 1 582. При цьому, на думку Парламенту Валлонії, більшість скарг Заявника були пов'язані з невід'ємними особливостями виборчої системи в цілому, а в завдання парламенту не входило в рамках процедури затвердження повноважень парламентаріїв ставити під сумнів юридичну дійсність відповідних норм. Деякі скарги, хоча і гідні жалю, могли мати місце в ході будь-яких виборів і в більшості виборчих округів. Мотивоване рішення Парламенту Валлонії було направлено Заявнику рекомендованим листом 24 червня 2014 року.

Правове обґрунтування: стаття 3 Протокола №1 до Конвенції передбачає деякі позитивні зобов'язання процесуального характеру, зокрема, вимогу наявності в країні системи ефективного розгляду індивідуальних скарг з питань, що зачіпають виборчі права (див. Namat Aliyev проти Азербайджану, 8 квітня 2010 року, №18705/06, §81 і Davydov та інші проти Росії, 30 травня 2017 року, № 75947/11, § 274). Наявність такої системи є однією з головних гарантій вільних і справедливих виборів і важливою гарантією проти свавілля у виборчому процесі (див. Petkov та інші проти Болгарії, 11 червня 2009 року, № 77568/01 і дві інші скарги, §63). Дана система забезпечує ефективне здійснення права голосувати і висувати свою кандидатуру на виборах, підтримує загальну довіру до державного управління виборчим процесом і є для держави важливим засобом виконання його позитивного зобов'язання згідно зі статтею 3 Протоколу № 1 до Конвенції щодо проведення демократичних виборів. Зобов'язання держави, передбачене статтею 3 Протоколу № 1 до Конвенції, і гарантовані нею права були б ілюзорними, якби в ході всього виборчого процесу конкретні випадки, які вказують на те, що не забезпечується проведення демократичних виборів, не могли оскаржуватися приватними особами в уповноважений орган країни, здатний ефективно розглянути справу (див. згадане вище Namat Aliyev проти Азербайджану, §81). Для того, щоб розгляд скарг був ефективним, процес прийняття рішень по скаргами на результати виборів повинен супроводжуватися адекватними і достатніми гарантіями, що виключають, зокрема, будь-яке свавілля.Відповідні рішення повинні прийматися органом, який представляє достатні гарантії неупередженості. Аналогічним чином дискреційні повноваження відповідного органу не повинні бути надмірними і повинні бути визначені досить чітко в положеннях внутрішньодержавного законодавства. Нарешті, процедура повинна гарантувати прийняття справедливого, об'єктивного і досить мотивованого рішення (див. Podkolzina проти Латвії, 9 квітня 2002 року, № 46726/99,§ 35).

Висновок: скарга Заявника була розглянута органом, який не забезпечував необхідні гарантії неупередженості і чиї дискреційні повноваження не були визначені з достатньою чіткістю у внутрішньодержавному законодавстві. Гарантії, надані Заявнику в ході процедури, також були недостатніми, оскільки були надані на дискреційній основі. Таким чином, Суд приходить до висновку, що скарги Заявника не були розглянуті в рамках процедури, яка забезпечувала адекватні і достатні гарантії попередження свавілля і забезпечення їх ефективного розгляду відповідно до вимог статті 3 Протоколу № 1 до Конвенції.

Констатовані порушення: право на участь у вільних виборах (ст.3 Протокола №1 до Конвенції), право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Ключові слова: право на участь у вільних виборах, право на ефективний засіб юридичного захисту, виборчі права, виборчий процес