Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 11 травня 2021 року

у справі «Кілін проти Росії»

за заявою № 10271/12

Щодо необхідності обґрунтування судом мотивів проведення розгляду справи в закритому судовому засіданні

Фабула справи: Заявник скаржився на те, що обвинувальний вирок, яким його було засуджено, порушив його право на свободу вираження поглядів та що апеляційне засідання у його кримінальній справі проходило у закритому режимі.

Посилаючись на висновки, зроблені в національному провадженні, Уряд стверджував, що Заявник зареєструвався як користувач у ВКонтакте (далі - ВК), популярній соціальній мережі в Росії. Зареєструвавшись у ВК, він прийняв правила використання, які вимагали надання повної та правдивої інформації, а також забороняли пропаганду чи розпалювання расової, релігійної, етнічної ворожнечі. Заявник назвав свій рахунок "Роман Кілін". 9 червня 2009 року за допомогою свого персонального комп’ютера Заявник підключився до Інтернету з домашньої мережі через свого постачальника Інтернету та завантажив відеофайл під назвою Russia 88 та аудіофайл. Відео тривало одну хвилину і було частиною відомого повнометражного фільму на тему неонацистів, скінхедів та за своїм змістом було автономним кліпом. Було показано зустріч між літньою жінкою та азербайджанцями та демонструвало негативний імідж людей азербайджанської національності. Крім того, були розміщені заклики до застосування насильства до представників даної етнічної групи. Невстановленої дати та Заявник та відповідний обліковий запис ВК потрапили в поле зору російських органів влади. У вересні 2010 року регіональне управління Федеральної служби безпеки розпочало кримінальне провадження проти Заявника. Його будинок обшукали, а персональний комп’ютер вилучили. Слідчий замовив лінгво-психологічну оцінку оскаржуваного матеріалу, за результатами якого було встановлено, що відео та аудіо містили заклики до насильства, спрямовані на розпал розбрату між росіянами та іншими етнічними групами, а також заклики до насильства, спрямованого на порушення їх прав. В ході судового розгляду справи Заявник заперечував належність йому вказаного акаунта. Були заслухані свідки, які заявили, що через власні акаунти ВК вони спілкувались із акаунтом "Роман Кілін"; що вони не сумнівались, що підтримували зв’язок із Заявником; що їх прийняли як «друзів», отримавши таким чином доступ до вмісту цього облікового запису; що вони бачили, а деякі з них фактично отримували доступ до оскаржуваних відео- та аудіофайлів. 29 квітня 2011 року Заявника було засуджено до умовно позбавленого волі на 18 місяців. В наступних судових інстанціях Заявник заперечував свою вину і відмовився давати покази. Процесуальним рішенням від 15 липня 2011 року суд постановив провести апеляційне засідання у закритому режимі. Він зазначив, що оскільки злочин, за вчинення якого засуджений Заявник, перерахований у главі Кримінального кодексу стосовно злочинів проти основ конституційного ладу та національної безпеки, повинна бути забезпечена безпека осіб, які беруть участь у процесі. У процесуальному рішенні було зазначено, що воно може бути оскаржене протягом десяти днів. Заявник не оскаржував. За результатами розгляду в закритому судовому засіданні апеляційної скарги Заявника суд апеляційної інстанції засудив Заявника до умовного позбавлення волі на 18 місяців; термін випробування був встановлений на вісімнадцять місяців, і протягом цього періоду Заявник повинен був регулярно звітувати перед органом, що контролює виконання покарань, і не мав права змінювати місце проживання чи свою навчальну установу, не повідомивши про це цей орган. Після наступного оскарження суд касаційної інстанції залишив даний вирок без змін.

Правове обґрунтування: публічний характер провадження у судових органах, визначений у пункті 1 статті 6, захищає учасників судових процесів від здійснення правосуддя таємно без участі громадського контролю; це також є одним із засобів, завдяки якому можна зберегти довіру до судів, вищих та нижчих інстанцій. Роблячи прозорим здійснення правосуддя, гласність сприяє досягненню мети пункту 1 статті 6, а саме справедливого судового розгляду, гарантування якого є одним із основних принципів будь-якого демократичного суспільства у значенні Конвенції (див. Martinie проти Франції, №58675/00, §39, ЄСПЛ 2006-VI). Виключення преси та громадськості з участі у судовому розгляді або з його частини може бути сумісним із пунктом 1 статті 6 у світлі певних особливостей справи та "в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, там, де цього вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або в мірі, яка суворо необхідна на думку суду, за особливих обставин, коли публічність може зашкодити інтересам справедливості». Проведення розгляду справи, повністю чи частково, у закритому режимі повинно бути "суворо необхідним" у цій останній ситуації, згаданій вище, і, у будь-якому випадку, повинно "суворо вимагатися" обставинами справи стосовно інших ситуацій, перелічених вище (там же, § 40; Olujić проти Хорватії,, №37037/03 та 2 інших, §§ 22-23, 25 жовтня 2016 року, Welke та Białek проти Польщі, №15924/05, §74, 1 березня 2011 року, Чаушев та інші проти Росії, №37037/03 та 2 інших, §§22-23, 25 жовтня 2016 року).

Висновок: Заявник не стверджував, що рішення апеляційної інстанції не було проголошено публічно. Скарга обмежується проведенням апеляційного розгляду в закритому режимі, тобто за відсутності преси та громадськості. Суд також зазначає, що Заявник не обґрунтував, яким чином це рішення негативно вплинуло на рівність сторін та змагальність у кримінальній справі. Зазначається, що апеляційний суд провів усне слухання, на якому сторони були присутні та висловили свої зауваження. Суд не впевнений, що рішення про проведення апеляційного слухання у закритому режимі було обґрунтоване як "суворо необхідне" тим фактом, що вид правопорушення, за який було засуджено Заявника, був прописаний у розділ Кримінально-процесуального кодексу щодо злочинів проти основ конституційного ладу та національної безпеки. Цей факт сам по собі не був достатнім для того, щоб зробити висновок про те, що поставлена ​​під загрозу безпека певних осіб, які брали участь або збиралися брати участь у судовому засіданні. Фактичні та юридичні елементи конкретного звинувачення проти Заявника стосувались розповсюдження матеріалів, які ймовірно підбурювали або могли спричинити соціальний, расовий чи етнічний розбрат. Процесуальне рішення, винесене апеляційним судом, не містило жодних інших фактичних елементів та юридичних аргументів для виправдання розгляду справи в закритому режимі. У зв'язку з цим Суд також зазначає, що суддя в першій інстанції провів публічне слухання без будь-яких міркувань безпеки. У рішенні апеляційного суду не було вказано жодних обставин, а саме, що стосуються фізичної безпеки будь-яких свідків тощо, які б виправдовували слухання в закритому режимі на апеляційній стадії провадження. Таким чином, навіть припускаючи, що Заявнику було надано адекватну можливість здійснювати свій захист в апеляційному провадженні з належним урахуванням його права на усне слухання та принципів рівності сторін та змагальності, залишається фактом, що не було доведено, що рішення про проведення апеляційного слухання у закритому режимі суворо вимагалося за обставин цієї справи, а саме для забезпечення безпеки будь-якої особи, яка бере участь у цьому слуханні. Суд дійшов висновку, що виключення преси та громадськості з участі в апеляційному засіданні не було виправданим. Повний перегляд кримінальної справи судом вищої інстанції з дотриманням вимог статті 6 Конвенції може мати наслідком виправлення процесуальних недоліків у суді нижчої інстанції, і подібний підхід може застосовуватися до права на публічне слухання через виключення преси та громадськості в судовому засіданні. Ні суд касаційної інстанції, ні Уряд не стверджували, що вказане порушення права Заявника на публічне слухання справи в апеляційному порядку було усунуто під час касаційного провадження. У будь-якому випадку, хоча, як видається, відбулося усне слухання перед судом касаційної інстанції, немає жодних ознак того, що воно було відкритим або що суд приступив до повного перегляду кримінальної справи.

Констатовані порушення: право на справедливий суд (п.1 ст.6 Конвенції), відсутність порушення свободи вираження поглядів (ст.10 Конвенції).

Ключові слова: право на справедливий суд, свобода вираження поглядів, етнічні заворушення, розпалювання расової, релігійної, етнічної ворожнечі, злочин проти основ конституційного ладу та національної безпеки, принципи рівності та змагальності сторін