Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 11 травня 2021 року

у справі «Кілін проти Росії»

за заявою № 10271/12

Щодо обґрунтованості засудження особи за розповсюдження в мережі Інтернет публічних закликів до екстремістської діяльності

Фабула справи: Заявник скаржився на те, що обвинувальний вирок, яким його було засуджено, порушив його право на свободу вираження поглядів.

Посилаючись на висновки, зроблені в національному провадженні, Уряд стверджував, що Заявник зареєструвався як користувач у ВКонтакте (далі - ВК), популярній соціальній мережі в Росії. Зареєструвавшись у ВК, він прийняв правила використання, які вимагали надання повної та правдивої інформації, а також забороняли пропаганду чи розпалювання расової, релігійної, етнічної ворожнечі. Заявник назвав свій рахунок "Роман Кілін". 9 червня 2009 року за допомогою свого персонального комп’ютера Заявник підключився до Інтернету з домашньої мережі через свого постачальника Інтернету та завантажив відеофайл під назвою Russia 88 та аудіофайл. Відео тривало одну хвилину і було частиною відомого повнометражного фільму на тему неонацистів, скінхедів та за своїм змістом було автономним кліпом. Було показано зустріч між літньою жінкою та азербайджанцями та демонструвало негативний імідж людей азербайджанської національності. Крім того, були розміщені заклики до застосування насильства до представників даної етнічної групи. Невстановленої дати та Заявник та відповідний обліковий запис ВК потрапили в поле зору російських органів влади. У вересні 2010 року регіональне управління Федеральної служби безпеки розпочало кримінальне провадження проти Заявника. Його будинок обшукали, а персональний комп’ютер вилучили. Слідчий замовив лінгво-психологічну оцінку оскаржуваного матеріалу, за результатами якого було встановлено, що відео та аудіо містили заклики до насильства, спрямовані на розпал розбрату між росіянами та іншими етнічними групами, а також заклики до насильства, спрямованого на порушення їх прав. В ході судового розгляду справи Заявник заперечував належність йому вказаного акаунта. Були заслухані свідки, які заявили, що через власні акаунти ВК вони спілкувались із акаунтом "Роман Кілін"; що вони не сумнівались, що підтримували зв’язок із Заявником; що їх прийняли як «друзів», отримавши таким чином доступ до вмісту цього облікового запису; що вони бачили, а деякі з них фактично отримували доступ до оскаржуваних відео- та аудіофайлів. 29 квітня 2011 року Заявника було засуджено до умовно позбавленого волі на 18 місяців. В наступних судових інстанціях Заявник заперечував свою вину і відмовився давати покази. За результатами розгляду в закритому судовому засіданні апеляційної скарги Заявника суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що під час реєстрації облікового запису ВК, а потім завантаження або розміщення інформації користувач (i) повинен був усвідомити, що така інформація стала доступною для всіх зареєстрованих користувачів веб-сайту; (ii) і хотів, щоб це сталося, оскільки разом із його особистими даними, згаданими в акаунті, були відображені його інтереси та захоплення, що допомогло придбати нових друзів серед користувачів веб-сайту. Суд дійшов висновку, що з огляду на ці міркування інформація, що міститься в акаунті ВК, була широко доступною для необмеженої кількості людей. Суд засудив Заявника до умовного позбавленого волі на 18 місяців; термін випробування був встановлений на вісімнадцять місяців, і протягом цього періоду Заявник повинен був регулярно звітувати перед органом, що контролює виконання покарань, і не мав права змінювати місце проживання чи свою навчальну установу, не повідомивши про це цей орган. Після наступного оскарження суд касаційної інстанції залишив даний вирок без змін.

Правове обґрунтування: свобода вираження поглядів є однією з основ демократичного суспільства і однією з основних умов його прогресу та самореалізації кожної людини. З урахуванням пункту 2 статті 10 Конвенції, вона застосовується не лише до „інформації” чи „ідей”, які сприятливо сприймаються або розцінюються як образливі чи як об’єкт байдужості, а й до тих, які ображать, шокують чи непокоять. Такі вимоги плюралізму, толерантності та широкодумства, без яких не існує «демократичного суспільства». Як закріплено в статті 10, свобода вираження поглядів підлягає обмеженням, які, однак, повинні тлумачитися суворо, і необхідність будь-яких обмежень повинна бути встановлена ​​переконливо (див. Satakunnan Markkinapörssi Oy та Satamedia Oy проти Фінляндії, №931/13, §124, 27 червня 2017 року). Поняття „необхідний” у значенні пункту 2 статті 10 означає, що існує „нагальна соціальна потреба”. Договірні держави мають певну свободу розсуду при оцінці того, чи існує така потреба, але це поєднується з європейським наглядом, що охоплює як законодавство, так і рішення, що застосовують його, навіть ті, що приймаються незалежним судом.

Висновок: обвинувальний вирок Заявника за публічні заклики до екстремістської діяльності, був спрямований на діяльність, яка підпадає під дію свободи вираження поглядів, яка захищена статтею 10 Конвенції. У зв'язку з цим Суд повторює, що завдяки своїй доступності та здатності зберігати та передавати величезні обсяги інформації Інтернет в даний час став одним із основних засобів, за допомогою яких особи реалізують своє право на свободу вираження поглядів та інформації. Інтернет забезпечує необхідні інструменти для участі у заходах та дискусіях щодо політичних питань та питань загального інтересу, розширює доступ громадськості до новин та сприяє поширенню інформації загалом. Стаття 10 Конвенції гарантує кожному свободу отримувати та передавати інформацію та ідеї. Це стосується не лише змісту інформації, а й засобів її розповсюдження, оскільки будь-яке обмеження, накладене на останню, обов'язково втручається у цю свободу. Визнаючи Заявника винним у кримінальному правопорушенні за умисні заклики до етнічних заворушень із застосуванням насильницьких дій та порушення прав інших людей насильницькими діями, національні суди переконливо встановили злочинні наміри Заявника щодо цього діяння. Матеріал було завантажено на веб-сайт соціальних мереж, який на той час був доступний через Інтернет. З показань свідків випливає, що доступ до цього матеріалу залежав від того, як користувач акаунту прийняв цих свідків як «друзів» акаунта, тим самим надавши їм доступ до його змісту. Близько півсотні людей могли отримати доступ до цього матеріалу. На момент досліджуваних подій Заявник, здається, не був відомим або популярним користувачем соціальних мереж або громадським діячем чи впливовою особою, яка могла привернути увагу громадськості до матеріалу і тим самим посилити його потенційний шкідливий вплив. Однак, Суд не виключає, що розповсюдження такого вмісту у мережі Інтернет-групи (навіть відносно невеликої) однодумців може мати наслідком посилення та радикалізацію їх ідей, за відсутності жодних критичних дискусій або обговорення різних поглядів. Національні суди не посилалися на жодні фактори чи контекст, які могли б показати, що дії Заявника могли насправді спонукати до насильства і, таким чином, поставити в загрозливе становище певну етнічну групу або будь-якого її представника. Однак Суд вважає, що вищезазначені елементи не є вирішальними у цій справі. Суд встановив, що висновки національних судів, засновані на злочинних намірах Заявника, можуть розглядатися як допустимі та достатні в цій справі, щоб виправдати його покарання за кримінальне правопорушення за заклик до етнічних заворушень із застосуванням насилля. Характер та суворість накладених покарань є чинниками, які слід враховувати при оцінці пропорційності втручання у свободу вираження поглядів, гарантовану статтею 10. Суд вважає, що умовний вісімнадцяти місячний термін позбавлення волі з аналогічним періодом випробування та деякими іншими вимогами був пропорційним конкретним обставинам справи.

Констатовані порушення: право на справедливий суд (п.1 ст.6 Конвенції), відсутність порушення свободи вираження поглядів (ст.10 Конвенції).

Ключові слова: право на справедливий суд, свобода вираження поглядів, етнічні заворушення, розпалювання расової, релігійної, етнічної ворожнечі