Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 30 березня 2021 року

у справі «GASANGUSENOV проти Росії»

за заявою № 78019/17

Щодо належного реагування влади на розслідування заяв про використання летальної сили представниками держави

Фабула справи: Заявник скаржився на те, що його сини були вбиті в результаті спецоперації, проведеної представниками державної влади, і на відсутність ефективного розслідування даної справи.

Заявник є громадянином Росії, мешкав разом з дружиною та двома синами в селі Гоор-Хіндах, Дагестан. Сини Заявника працювали пастухами на пасовищі Лагадіб, яке знаходилось приблизно на від 3 до 4 км від села; часом вони залишались там до декількох днів, а потім повертались додому за продовольством. Місцева адміністрація повідомила місцеву міліцію про кожного пастуха, який там працює. У різні дати між червнем і серпнем 2016 року членами незаконних збройних формувань у Шамільському районі було здійснено кілька терактів, включаючи вбивство судді 11 серпня 2016 року, вибух вежі місцевого телебачення та спалення школи. Близько 21:30 години 23 серпня 2016 року Н.Г., син Заявника, зателефонував своїй матері, пані П.А., і сказав їй, що він та його брат Г. повертаються додому з пасовищ на вечерю. Однак вони не прийшли. Рано вранці 24 серпня 2016 року пані П.А. попросила її родича пана І.М. поїхати на пасовисько та шукати її синів. Приблизно о шостій ранку на відстані біля 1 км від села, на відстані 3 - 4 м від дороги, в кущах пан І.М. виявив тіла Г. та Н. Г. Тіла знаходились поруч: лицем вниз, у великих чорних теплих куртках з капюшонами, натянутими на голови, які їм не належали. На спинах були автоматичні кулемети з ремінними стрічками на шиях; поруч лежали армійські чоботи та рюкзаки. Обидва чоловіки були босими. На місце події прибули співробітники міліції, які коротко оглянули тіла та пізніше передали родині для поховання. 24 серпня 2016 року була опублікована офіційна інформація, згідно якої під час спецоперації у відповідь на постріли в правоохоронців двоє злочинців загинули від пострілів у відповідь. Того ж дня було відкрито кримінальне провадження проти синів Заявника за замах на вбивство співробітника міліції та торгівлю вогнепальною зброєю. 31 січня 2017 року Заявник подав скаргу до Слідчого комітету та вимагав порушення кримінального провадження за фактом вбивства його синів. Він стверджував, що тіла синів були одягнені в одяг, який їм не належав, кількість кульових отворів у куртках не відповідала кількості кульових поранень на їх тілах. Заявник стверджував, що співробітники міліції вбили його синів з невідомих причин. Заявник неодноразово скаржився до суду на те, що слідчі органи не надають відповідей на його заяви та скарги. 15 листопада 2017 року розслідування кримінальної справи проти братів Г. було припинено, оскільки не було доведено, що вони напали на правоохоронців. Після цього було порушено кримінальне провадження за фактом їх вбивства. 28 листопада 2017 року Заявника було визнано потерпілим, його допитали. Заявник стверджував, що співробітники міліції вбили його синів для демонстрації успішної боротьби з террористами та просування кар’єри начальника відділку міліції. На даний час розслідування кримінального провадження незавершене, винні не встановлені.

Правове обґрунтування: ​​Суд розробив низку загальних принципів, що стосуються встановлення спірних питань, зокрема, коли стикаються із заявами про порушення основних прав (див. El Masri проти "колишньої Югославської Республіки Македонія", №39630/09, §§151-53, 13 грудня 2012 року). Стандарт доказування "поза розумним сумнівом" може випливати із співіснування достатньо чітких та узгоджених висновків або подібних неспростованих фактичних презумпцій, і що поведінка сторін при отриманні доказів також може бути враховано (див. Giuliani і Gaggio проти Італії, №23458/02, §§180-82, ЄСПЛ 2011 (витяги)). Стаття 2 захищає право на життя та встановлює обставини, коли позбавлення життя може бути виправданим. Ситуації, коли позбавлення життя може бути виправданим, є вичерпними і потребують вузького тлумачення. Застосування сили, яке може призвести до позбавлення життя, повинно бути не більше, ніж «абсолютно необхідним» і повинно бути строго пропорційним досягненню однієї з цілей, викладених у пункті 2 (а), (b) та (b) статті 2. в) (див. Oğur проти Туреччини, № 21594/93, п.78, ЄСПЛ 1999 ‑ III). Суд оцінює дотримання процесуальної вимоги статті 2 на підставі кількох важливих параметрів: адекватність слідчих заходів, оперативність та розумна швидкість розслідування, участь родини померлої особи та незалежність розслідування. Вони є критеріями, які, взяті спільно, дозволяють оцінити ступінь ефективності розслідування (див. Mustafa Tunç and Fecire Tunç проти Туреччини, №24014/05, п.225, 14 квітня 2015 року). Якщо було застосовано силу державними агентами, слідство повинно забезпечити можливість встановлення того, чи застосовувана сила була виправданою чи не виправданою за цих обставин (див. Armani Da Silva проти Сполученого Королівства, №5878/08, §§ 234, 30 березня 2016 року).

Висновок: сторони не дійшли згоди, що сини Заявника були вбиті 23 серпня 2016 року. Твердження Уряду є неконкретним і має загальний характер. Подані документи не містять свідчень про причетність синів Заявника до будь-яких видів злочинної діяльності. Стан, в якому були знайдені тіла, припускав малоймовірний сценарій того, що брати були вбиті під час прогулянки в зимових пальто та бейсбольних капелюхах, але босоніж, у темному літньому лісі, коли кожен з них мав автомат, рюкзак та дві пари взуття. Більше того, кількість вогнепальних поранень на кожному тілі, а також невідповідність кількості отворів, зроблених кулями на їхньому одязі, дає підстави припускати, що брати Г. були вбиті за інших обставин, і що це місце злочину було влаштовано. Твердження Заявника про те, що його сини були вбиті державними агентами, підтверджується поданими матеріалами. Враховуючи вищевикладене та враховуючи відсутність альтернативної версії подій, висунутої Урядом, Суд приходить до висновку, що брати Г. були вбиті державними агентами під час спецоперації. Суд повинен оцінити, чи було використання летальної сили цими агентами проти синів Заявника виправданим та з дотриманням позитивного зобов'язання держави за статтею 2 Конвенції.

З поданих документів видно, що спецоперація була спричинена терористичними атаками, що мали місце в районі за попередні тижні. Група співробітників ФСБ з Москви - на відстані понад 2000 км - була розгорнута для надання допомоги місцевим правоохоронним силам для проведення спецоперації. Місцеві працівники міліції також прибули в околиці села Заявника 23 серпня 2016 року. Отже, очевидно, що операція не була стихійною, оскільки була спрямована на захоплення членів незаконних збройних формувань, що діяли в цьому районі. З поданих документів не можна отримати жодної додаткової інформації про планування спецоперації. Крім того, документи, розглянуті Судом, свідчать про те, що серйозної уваги не було приділено контролю та проведенню спецоперації. Допитані учасники операції не надали жодної інформації стосовно офіцера, який керував операцією, того, чиї накази вони виконували. Суд вважає, що не було продемонстровано, що застосована летальна сила, яка спричинила смерть братів Г., була абсолютно необхідною, як вимагає стаття 2 Конвенції.

Суд зазначає, що огляд місця злочину при виявленні тіл було проведено поверхнево. Із поданих документів видно, що протягом усього провадження слідчі не вживали заходів для з'ясування істини в справі. Аналогічним чином слідчі не вживали ніяких відчутних кроків, щоб встановити, хто керував спецоперацією, точну кількість учасників, підрозділи, учасниками яких вони були, та обставини ймовірного обміну пострілами між офіцерами та братами Г. Незважаючи на послідовні твердження Заявника, кримінальна справа про вбивство синів Заявника була порушена через рік та три місяці після інцидента. У поданих документах вказується, що, незважаючи на суперечливу інформацію, зібрану слідством у кримінальних справах та достовірних та послідовних скарг Заявника, вітчизняні слідчі не змогли дати належної відповіді на серйозні твердження про неналежне застосування летальної сили агентами держави. Не виконавши свого обов'язку провести ефективне розслідування, держава сприяла почуттю безкарності державних агентів. Суд наголошує, що належне реагування влади на розслідування серйозних заяв про використання летальної сили представниками держави відповідно до стандартів статті 2 Конвенції є надзвичайно важливим для підтримання довіри громадськості до дотримання ними верховенства права та у запобіганні будь-якій видимості змови або терпимості до протиправних дій.

Констатовані порушення: право на життя в матеріальному та процесуальному аспектах (ст.2 Конвенції).

Ключові слова: відсутність ефективного розслідування, право на життя, незаконні збройні формування, верховенство права