Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 28 серпня 2018 року

у справі «Richard TUHEIAVA проти Франції»

за заявою № 25038/13

Щодо повноважень органу адвокатського самоврядування за дотримання адвокатами правил адвокатської етики

Фабула справи: Заявник скаржиться на те, що він називає "відвідування житла" в.о. головою Ради адвокатів. Також він скаржиться на те, що інформація, зібрана в ході цього візиту, була використана для накладення на нього дисциплінарного стягнення, таким чином заявляючи про порушення його права на справедливий суд.

Заявник є громадянином Франції, юрист і працював сенатором з 21 вересня 2008 року по 30 вересня 2014 року. У липні та серпні 2008 року голова Ради адвокатів був попереджений про ситуацію в офісі Заявника. Йому було повідомлено, зокрема, про існування: провадження у справі про виселення, розпочате власником господарського приміщення Заявника; численні телефонні дзвінки до адвокатської колегії від незадоволених клієнтів; труднощі з доступом до Заявника, його телефонна та факсимільна лінія не відповідає, його електронна пошта не працює, а номер мобільного телефону виявився номером телефону його виборчої комісії. Саме в цьому контексті в.о. голови Ради адвокатів відправився до офісу Заявника 22 серпня 2008 року, щоб перевірити реальність самого існування цього офісу та здійснити контроль за грошовими розрахунками адвоката та бухгалтерією. Під час цієї перевірки, проведеної за відсутності Заявника, голова вивчив соціальні, фіскальні та бухгалтерські документи фірми. Він зустрівся з працівниками Заявника, які розповіли йому про те, що професійна діяльність не здійснюється через відсутність Заявника, якого поглинула його політична діяльність. 5 вересня 2008 року в.о. голови Ради адвокатів зустрівся з Заявником та попросив його надати певні підтверджуючі документи. Тієї ж дати він склав звіт, повідомлений Раді, з якого випливає, що якщо рахунки та бухгалтерський облік регулярно ведуться, фінансовий стан фірми викликає занепокоєння щодо її фіскальних та соціальних зобов’язань (несплачений ПДВ, несвоєчасні внески до фонду соціального страхування, податкові зобов’язання у розмірі 29 997,75 євро). У цій доповіді в.о.голови наголосив, що багато клієнтів висловили своє незадоволення Заявником перед Колегією адвокатів, судами та іншими колегами через затримки або відсутність підготовки їх справ. 11 вересня 2008 року Рада адвокатів прийняла рішення про порушення дисциплінарного провадження проти Заявника, беручи до уваги "надзвичайно тривожну бухгалтерську ситуацію фірми" та "численні дисфункції, що стосуються судових спорів її клієнтів". Викликаний на засідання ради 16 жовтня 2008 року, Заявник, який став сенатором, попросив відкласти розгляд і надіслав голові документи, що підтверджують сплату орендної плати. Згодом він надіслав різні документи, що стосуються регулювання заробітної плати його працівників та планування соціальних та фіскальних боргів. Рішенням Ради адвокатів від 13 листопада 2009 року, яка виконувала обов'язки дисциплінарної ради, Заявника було строком на два роки позбавлено права займатися адвокатською діяльністю з причин наполегливого ігнорування своїх фіскальних та соціальних зобов'язань, а також цивільних зобов'язань, що випливають з його професійної діяльності, а також накопичення серйозної недбалості та недоліків щодо своїх клієнтів та ігнорування принципів братерства та етики стосовно голови Ради адвокатури, а також його колег. Заявник оскаржив рішення та дії в.о. голови Ради. Рішенням від 17 лютого 2011 року суд відхилив клопотання Заявника та підтримав рішення Ради адвокатів. Він вважав, що візит представника цього професійного органу до кабінету Заявника жодним чином не є обшуком. Навпаки, суд постановив, що це був єдиний спосіб дізнатись про реальність функціонування офісу Заявника і, здається, був у процесі втрати права користування приміщенням. Суд касаційної інстанції залишив дане рішення без змін. Одночасно проти Заявника було розпочато кримінальне провадження за фактами порушення довіри, підробки документів та використання підроблених документів. Судове розслідування закінчилось 29 січня 2013 року звільненням заявника від відповідальності. Зокрема, був зроблений висновок, що та обставина, що він не виконав запланованих послуг, не може становити привласнення цих сум, але становить цивільну провину щодо його договірної відповідальності.

Правове обґрунтування: посада адвоката підпадає під дію статті 8 Конвенції (Niemietz проти Німеччини, 16 грудня 1992 року, § 30, Серія A № 251-B), а також те, що обшуки та відвідування їх приміщень є втручанням у здійснення прав відповідно до пункту 1 статті 8 Конвенції. Адвокатські асоціації можуть бути прирівняні до "державної влади", Суд вважає, що така природа, може бути передбачена самим національним законодавством (Casado Coca проти Іспанії, 24 лютого 1994 року, §39, серія A №285-A), підкріплюється ціллю загальних інтересів, яку вони переслідують: сприянням наданню адекватної правової допомоги у поєднанні з громадським контролем за здійсненням професії та повагою до професійної етики (Van der Mussele проти Бельгії, 23 листопад 1983 року, §29, Серія A №70, та H. проти Бельгії, 30 листопада 1987 року, §§24-29, Серія A №127-B). Цей візит справді здійснюється державним органом у значенні Конвенції; голова Ради втручається відповідно до своїх дисциплінарних повноважень, передбачених законом і переслідує мету загального інтересу, а саме забезпечення дотримання етики. У світлі своєї прецедентної практики Суд вважає, що цей візит є втручанням у значенні статті 8 Конвенції. Таке втручання порушує статтю 8, якщо воно, не "передбачене законом", не переслідує одну або кілька законних цілей згідно з пунктом 2 і, крім того, не є "необхідним у демократичному суспільстві" для досягнення цих цілей.

Висновок: у цій справі та, загалом, в контексті дисциплінарного розслідування такого типу не було порушення професійної таємниці. З одного боку, оскаржуване втручання не є актом органу, що не входить до професії, наприклад, члена податкової адміністрації, або суду. Навпаки, це було здійснено головою Ради адвокатів, який сам є адвокатом, а також охороняє професійну таємницю, за захист якої він також несе відповідальність в інтересах усіх колег своєї адвокатури. З іншого боку, Суд нагадує, що професійна таємниця не порушується оскільки поширюється на спеціаліста, який не лише підпадає під ті ж самі етичні правила, але й обраного його колегами для забезпечення їх дотримання. Відповідно, Суд вважає, що відсутність цієї спеціальної процесуальної гарантії не може вплинути ні на професійну таємницю, ні на відносини довіри між адвокатом та його клієнтом. Візит голови навпаки мав місце в рамках цієї потреби, щоб зберегти ці довірчі відносини між адвокатом та його клієнтами. Особливий статус адвокатів ставить їх на центральне місце у здійсненні правосуддя як посередників між учасниками судових процесів та судами. З огляду на цю ключову роль, учасники судових процесів повинні бути впевнені в здатності адвокатів ефективно їх представляти. Звідси випливає, що якщо при здійсненні своєї професії адвокати повинні користуватися спеціальним захистом, цілком законно, що для них встановлюються норми поведінки, контроль і нагляд за додержанням яких переданий відповідним радам адвокатів. Тому Суд вважає, що візит голови Ради, гаранта етики адвокатури, був частиною захисту та збереження цих довірчих відносин між адвокатом та його клієнтами. За прикладом національних судів, які визначили візит голови Ради адвокатів "імперативним обов'язком", Суд вважає, що це було його обов'язком, враховуючи серйозність вищевказаних фактів відносно Заявника, перевірити ситуацію в офісі останнього. Як гарант Асоціації адвокатів та дотримання етичних правил, йому належало захищати клієнтів від труднощів в управлінні фірмою та від критичної ситуації. З огляду на вищевикладене, Суд вважає, що відвідування офіса Заявника не було непропорційним і що в цій справі було досягнуто справедливого балансу.

Констатовані порушення: скарга є явно необґрунтованою і її відхилено відповідно до пункту 3 (а) та 4 статті 35 Конвенції.

Ключові слова: дисциплінарне стягнення, право на справедливий суд, адвокатська таємниця, голова Ради адвокатів, позбавлення права займатися адвокатською діяльністю