Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 25 березня 2021 року

у справі «DI MARTINO ET MOLINARI проти Італії»

за заявами № 15931/15 та № 16459/15

Щодо неможливості допитувати свідків під час апеляційного розгляду справи в разі відмови від цього права в суді першої інстанції

Фабула справи: Заявники скаржилися на те, що суд виніс обвинувальний вирок, не заслухавши безпосередньо свідків обвинувачення.

Заявники є подружжям. Вони були притягнуті до відповідальності разом з 15 іншими особами в рамках кримінального провадження проти злочинного об’єднання мафіозного типу. Першого заявника обвинувачували у злочинах злочинної змови мафіозного типу, в злочинній змові з метою торгівлі наркотиками та вирощуванні наркотичної коноплі. Другу заявницю обвинувачували в останніх двох правопорушеннях. Заявники під час розгляду справи в суді вимагали застосування спрощеної процедури, а саме, не за принципами безпосереднього усного провадження, а на підставі доказів, які містяться в матеріалах обвинувачення. Суд першої інстанції задовольнив дане клопотання, визначивши обов’язковим лише допит свідка Б.С. Заявниця була виправдана, а заявник був визнаний винним у вирощування коноплі. Суд апеляційної інстанції скасував даний вирок та визнав обох заявників винними в усіх злочинах, в яких вони обвинувачувались. Заявники подали скаргу з питань права, стверджуючи, що суд апеляційної інстанції визнав їх винними не заслухавши безпосередньо свідків обвинувачення. Суд касаційної інстанції залишив скаргу заявників без задоволення, вказавши, що судовий розгляд, починаючи з суду першої інстанції, був проведений відповідно до правил спрощеної процедури.

Правове обґрунтування: коли суд апеляційної інстанції покликаний розглядати справу фактично та в судовому порядку та вирішувати питання про вину чи невинність у цілому, він не може з міркувань процесуальної справедливості вирішувати ці питання без безпосередньої оцінки показань, представлених особисто обвинуваченим, який стверджує, що він не вчинив діяння, яке вважається кримінальним злочином (див. Ekbatani проти Швеції, 26 травня 1988 року, §32, Серія A №134, Constantinescu проти Румунії, п.28871/95, §55, ЄСПЛ 2000 VIII, Dondarini проти Сан-Марино, №50545/99, п.27, 6 липня 2004 року, Igual Coll проти Іспанії, №37496/04, §27, 10 березня 2009 року) або свідками, які дали показання під час розгляду справи та висловлюванням яких він бажає дати нове тлумачення (Lorefice проти Італії, №63446/13, 29 червня 2017 року, §§ 36). Суд повторює, що суд, відповідальний за вирішення питання про вину або невинуватість обвинуваченого, повинні, в принципі, заслухати свідків особисто та оцінити їх достовірність. Оцінка довіри до свідка є складною задачею, яку, як правило, неможливо виконати, просто прочитавши зміст показань свідків, як це зафіксовано в протоколах допиту свідків (Lorefice, цитоване вище, §43). Хоча суд, який вперше засуджує обвинуваченого, повинен безпосередньо оцінити докази, на яких базуються його висновки, це не є критерієм, який автоматично робить судовий розгляд несправедливим. Дійсно, також необхідно враховувати доказову цінність відповідних свідчень (Chiper проти Румунії, №22036/10, п.63, 27 червня 2017 року). У зв'язку з цим Суд нагадує свою практику, згідно з якою, коли показання свідка, який не з'явився і не був допитаний під час судового розгляду, використовуються як докази, важливо з'ясувати, чи існувала серйозна причина, що виправдовує відсутність свідка, якщо показання відсутнього свідка становили єдину або вирішальну основу для засудження, і якщо були компенсаційні елементи, зокрема суцільні процесуальні гарантії, достатні для врівноваження труднощів, яких зазнав захист як наслідок прийняття таких доказів та для забезпечення справедливості провадження у цілому (Al-Khawaja і Tahery проти Сполученого Королівства, №№26766/05 та 22228/06, §131, ЄСПЛ 2011, Schatschaschwili проти Німеччини, №9154/10, п.123, ЄСПЛ 2015 рік). Способи застосування статті 6 Конвенції до апеляційного провадження залежать від особливостей провадження, про яке йдеться: слід брати до уваги весь судовий розгляд, який проводиться під час провадження та роль, яку в цьому відіграв апеляційний суд (Боттен проти Норвегії, 19 лютого 1996 року, §39, Звіти про судові рішення та рішення 1996-I). Суд повинен перевірити, чи процедура, що розглядається в цілому, включаючи спосіб представлення доказів, була справедливою за своїм характером (див. Teixeira de Castro проти Португалії, 9 червня 1998 року, §34, Звіти 1998-IV).

Висновок: запровадження скороченої процедури законодавчим органом Італії має на меті спростити, а отже, пришвидшити кримінальне провадження. Вимагаючи прийняття скороченої процедури, заявники, яким допомагали адвокати, погодились базувати свій захист на документах, зібраних під час розслідування. Наслідки своїх дій вони усвідомлювали, і, таким чином, однозначно відмовились від свого права на виклик і заслуховування свідків на суді. Немає сумнівів у тому, що відмова заявників від їхнього права була свідомою та інформованою. Крім того, заявники знали або повинні були знати, що у разі виправдувального вироку, винесеного судом першої інстанції, апеляційний суд має право переглядати справу на підставі цих самих доказів. Суд робить з цього висновок, що клопотання заявників про судовий розгляд за скороченою процедурою визначило відмову від усних доказів і призвело до того, що їх судовий розгляд базувався на документальних доказах, що містяться в матеріалах справи. Отже, ці справи відрізняються від тих, які Суд раніше розглядав, в яких суд апеляційної інстанції не виконав зобов'язання безпосередньо допитати свідків, які були допитані судом першої інстанції і який збирався інтерпретувати висловлювання свідків невигідним та кардинально відмінним чином щодо обвинуваченого для того, щоб засудити його. ​​Вищезазначені міркування є достатніми для того, щоб Суд міг зробити висновок, що кримінальне провадження проти заявників, розглянуте в цілому, є справедливим.

Констатовані порушення: відсутнє порушення права на справедливий суд (п.1 ст.6 Конвенції).

Ключові слова: застосування спрощеної процедури, виправдувальний вирок, право на справедливий суд, безпосередня оцінка показань