Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 24 травня 2018 року

у справі «LAURENT проти Франції»

за заявою № 28798/13

Щодо відсутності підстав для перехоплення письмової кореспонденції в ході листування адвоката та його клієнта

Фабула справи: Заявник стверджував, що перехоплення співробітником поліції паперів, переданих ним його клієнтам, є порушенням його права на повагу до його листування.

Заявник є адвокатом. 1 квітня 2008 року він здійснював захист своїх клієнтів Х.Б. та Б.Д. Після судових дебатів вони чекали рішення в залі суду під наглядом поліцейського конвою, оскільки вирішувалося питання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Х.Б. та Б.Д. попросили у Заявника візитну картку. Останній, не маючи її при собі, записав свої ділові контактні дані на аркуші паперу, який потім склав навпіл і передав Х.Б. Начальник конвою попросив Х.Б. показати йому цей папір. Він розгорнув його, прочитав, а потім повернув. Заявник висловив заперечення поліцейському з приводу недотримання ним конфіденційності його обговорень зі своїм клієнтом. Аналогічна ситуація мала місце щодо Б.Д. 8 квітня 2008 року Заявник подав скаргу до прокурора відносно порушення таємниці кореспонденції особою, яка має державні повноваження. Його скаргу було відхилено. Проте прокурор уточнив, що він вважає необхідним нагадати поліцейським конвою відповідні законодавчі положення з метою недопущення в подальшому подібних ситуацій. Заявник подав скаргу про порушення кримінального провадження, оскільки, на його думку, було порушено його право на повагу до кореспонденції, яка була захищена, тому що передавалась клієнту в рамках здійснення захисту. Слідчий суддя відмовив в порушенні кримінальної справи, вказавши, що співробітники поліції, які здійснюють конвоювання, повинні контролювати будь-який предмет, переданий затриманій особі. Апеляційна скарга Заявника була залишена без задоволення. Суд постановив, що якщо перехоплення паперів "безперечно могло порушити принцип вільного спілкування адвоката зі своїм підзахисним", це, однак, не може представляти собою порушення таємниці листування, як це передбачається внутрішнім законодавством. Суд касаційної інстанції підтримав зазначені висновки.

Правове обґрунтування: закріплюючи право кожного на повагу до своєї кореспонденції, стаття 8 Конвенції захищає конфіденційність повідомлень, незалежно від змісту відповідного листування та незалежно від форми, яку вона має (Michaud проти Франції, №12323/11, ЄСПЛ 2012, § 90, Frérot проти Франції, №70204/01, 12 червня 2007 року, § 53). Отже, конфіденційність усіх обмінів, в яких можуть брати участь особи для комунікації, гарантується Статтею 8, в тому числі, коли відправник або одержувач є ув'язненим (Silver та інші проти Сполученого Королівства, 25 березня 1983 року, §84, Серія A №61, Mehmet Nuri Özen та інші проти Туреччини, №15672/08 та 10 інших, §41, 11 січня 2011 року та Єфіменко проти Росії, №152/04, §144, 12 лютого 2013 року). Суд нагадує загальні принципи, що стосуються листування адвоката та його клієнта у справі Michaud проти Франції (цитоване вище, §§ 117-119). Суд також визнає, що певний контроль за листуванням ув'язнених рекомендується Конвенцією і сам по собі не суперечить їй (Campbell проти Сполученого Королівства, 25 березня 1992 року, §45, серія A, № 233). Однак обмін листами між адвокатом та його затриманим клієнтом користується привілейованим статусом згідно зі статтею 8. Результатом, зокрема, є те, що адміністрація в'язниці може відкрити лист від адвоката затриманому, якщо у них є вірогідні підстави вважати, що існує елемент, не виявлений звичайними засобами і слід забезпечити відповідні запобіжні заходи, щоб запобігти його прочитанню, наприклад, розкриття конверта в присутності затриманого. Що стосується читання листів затриманого до адвоката або від нього, то це має бути дозволено лише у виняткових випадках, якщо у влади є підстави вважати, що зловживання пільговим становищем полягає в тому, що зміст листа загрожує безпеці установи або інших осіб, або має інший кримінальний характер. "Достовірність" причин залежатиме від усіх обставин, але вона передбачає факти чи інформацію, здатну переконати об'єктивного спостерігача у зловживанні привілейованим каналом зв'язку (там же, § 48). Концепція необхідності, у значенні статті 8 Конвенції, передбачає наявність нагальної соціальної потреби та, зокрема, пропорційність втручання законній меті, яку переслідують (див. Campbell, згадане вище, §44).

Висновок: складений навпіл аркуш паперу, на якому адвокат написав повідомлення, передане цим адвокатом своїм клієнтам, повинен розглядатися як захищена кореспонденція у значенні статті 8 Конвенції. Відповідно, той факт, що для співробітника поліції перехоплення записок, складених Заявником, а потім переданих його клієнтам, є втручанням у право на повагу листування між адвокатом та його клієнтами. Таке втручання порушує статтю 8, якщо воно не "передбачене законом", спрямоване на одну або кілька законних цілей згідно з пунктом 2 та "необхідне в демократичному суспільстві" для його досягнення.

Суд вважає, що втручання переслідувало законні цілі запобігання кримінальним правопорушенням та підтримання порядку. Питання, яке виникає перед Судом у цій справі, полягає в тому, чи перехоплення паперів, якими обмінювались Заявник та його клієнти, у світлі законної мети, яка переслідувалася, пропорційно чи ні порушило конфіденційність листування між адвокатом та його клієнтом. Під час втручання клієнти Заявника були позбавлені волі та перебували під контролем поліцейського конвою. Тому не можна виключати будь-який контроль за їх обміном, але це слід робити лише за наявності правдоподібних підстав вважати, що в ньому є незаконний елемент. На думку Уряду, начальник конвою діяв з метою запобігання будь-яким небезпечним чи незаконним діям. Однак він не наводить жодної причини, яка б могла виправдати контроль за паперами у цій справі, і він не стверджує, що вони могли викликати якісь конкретні підозри. Крім того, не заперечувалося, що Заявник, будучи адвокатом, складав і передавав ці папери своїм клієнтам на очах у начальника конвою, не намагаючись приховати ці дії. Отже, за відсутності підозр у незаконному діянні перехоплення відповідних паперів не може бути виправданим. Суд також наголошує, що зміст документів, перехоплених поліцейським, не має значення, оскільки незалежно від мети, листування адвоката та його підзахисного стосується питань конфіденційного та приватного характеру. Крім того, на всіх стадіях провадження національні суди вважали, що хоча факти, про які йдеться, не виправдовують порушення кримінального провадження, поведінка начальника конвою, тим не менше, є порушенням принципу вільного спілкування адвоката зі своїм клієнтом. Беручи до уваги вищевикладене, Суд дійшов висновку, що перехоплення та відкриття кореспонденції Заявника в якості адвоката з його клієнтами не відповідало жодній нагальній соціальній потребі і, отже, не було "необхідним у демократичному суспільстві", у значенні пункту 2 статті 8.

Констатовані порушення: право на повагу до приватного і сімейного життя (ст.8 Конвенції).

Ключові слова: право на повагу до приватного і сімейного життя, повага до кореспонденції, обрання запобіжного заходу, тримання під вартою, принцип вільного спілкування адвоката зі своїм підзахисним