Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 18 березня 2021 року

у справі «GILLIGAN проти Ірландії»

за заявою № 55276/17

Щодо відсутності підстав для скарги відносно розумних строків розгляду справи, якщо затримки були зумовлені діями заявника

Фабула справи: Четверо заявників скаржились на те, що численні провадження, в яких вони брали участь, не були завершені протягом розумного строку.

Заявники є членами однієї родини. Відповідно до Закону про доходи від злочинної діяльності Управління з питань активів, отриманих злочинним шляхом, в 1996 році ініціювало провадження для заморожування активів заявників. Судом було видане тимчасове розпорядження, потім було “проміжне” рішення про замороження активів, оскільки суд прийняв докази того, що власність була придбана з прибутку від незаконного продажу наркотиків. Заявники різними способами домагалися скасування рішення про заморожування активів або припинення провадження у справі проти них. У 2011 році суд постановив, зокрема, що заявники не дотримались покладеного на них обов’язку продемонструвати, що майно, про яке йде мова, не було придбане з використанням доходів від злочинної діяльності, або те, що рішення про заморожування активів було несправедливим. В окремому рішенні суд розглянув ряд підстав Конвенцї, наведених заявниками, в тому числі те, що провадження проти них було надмірно тривалим, вказавши, що заявники могли відкрити провадження відповідно до Закону про доходи від злочинної діяльності у будь-який час з моменту видачі рішення про заморожування активів. Суд зазначив також, що заявники звернулися з позовними вимогами лише в 2009 році, тому суди не могли розглянути це питання до цього і, оскільки саме вони затримали відповідну заяву, вони не могли посилатися на дану затримку. Наступним рішенням суд задовольнив заяву органів влади про передачу власності заявників державі, надавши дозвіл на тимчасове користування житлом, враховуючи ту обставину, що частина заявників проживали у двох з об’єктів власності. Заявники оскаржила всі три рішення суду, стверджуючи, серед іншого, що суд не мав юрисдикції розглядати справу.Після процедурних суперечок і перерви в розгляді справи, 1 лютого 2016 року було винесене остаточне рішення, яким було відмовлено в задоволенні апеляційної скарги. Власність заявників була конфіскована лише в червні 2017 року.

Правове обґрунтування: Суд посилається на виклад відповідних загальних принципів у своєму недавньому рішенні у справі Keaney проти Ірландії, № 72060/17, §§ 85-91, 30 квітня 2020 року.

Висновок: хоча розгляд справи в цілому тривав двадцять років, це було пов’язано, головним чином, із самими заявниками, вибір та поведінка яких неминуче спричинили великі затримки. Це призвело до нової справи, яка не мала певної юридичної складності на процесуальному рівні. Проте тривалість часу, необхідного для завершення всього провадження, була на користь заявників, оскільки вона відклала на довгі роки можливий арешт майна, яке було визнано придбаним злочинним шляхом, в даному випадку це широкомасштабні злочини, пов’язані з наркотиками. Хоча заявники мали право звертатися до судів з проханням протистояти конфіскації їх власності, вони повинні нести наслідки своїх різноманітних стратегій судового розгляду. У практиці Суду добре встановлено, що заявники не можуть скаржитися на затримку, спричинену їх діями або бездіяльністю. Уряд стверджував, що заявники фактично використовували тактику затягування розгляду справи. Суд вважає це наочною ілюстрацією того, як заявники поводились протягом стількох років. Він посилається на окреме провадження, яке вони розпочали у вересні 2013 року перед судом, в якому вони знову намагалися закрити провадження проти них, посилаючись на ті самі підстави. Як зазначалося вище, цей позов було відхилено як зловживання процесуальними правами, при цьому суддя зазначив, що існує обмеження щодо того, як часто і у скільки різних способів можна аргументувати аналогічні вимоги. На думку Суду, це уособлює позицію заявників у їх остаточному марному 20-річному протистоянні зусиллям щодо застосування відносно них Закону про доходи від злочинної діяльності.

Констатовані порушення: право на справедливий суд (п.1 ст.6 Конвенції).

Ключові слова: право на справедливий суд, заморожування активів, використанням доходів від злочинної діяльності, арешт майна