Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 02 березня 2021 року

у справі «Колеснікова проти Росії»

за заявою № 45202/14

Щодо обов’язку усунути обґрунтовані сумніви в неупередженості та безсторонності при розгляді клопотання про відвід судді

Фабула справи: Заявниця скаржилася на порушення презумпції невинуватості у зв’язку з обґрунтуванням рішення, винесеного слідчими органами, та на відсутність неупередженості суду, який розглядав скаргу Заявниці на дане рішення.

У травні 2008 року Заявник подала у відставку з посади судді та голови Ненецького автономного районного суду Архангельської області (далі - "окружний суд"). У дату, не зазначену у справі, два працівники окружного суду, С. та М., були притягнуті до кримінальної відповідальності за розтрату, яку вони нібито вчинили між 2004 і 2008 роками. У кримінальному провадженні проти цих працівників Заявник була залучена в якості свідка. 12 липня 2011 року слідчі органи розпочали попереднє розслідування щодо Заявника за фактом невжиття необхідних заходів для запобігання даному розкраданню. С. та М. були визнані винними у розтраті та засуджені до різних покарань. 16 березня 2012 року слідчий виніс постанову про звільнення Заявника від кримінальної відповідальності за відсутності складу злочину та закінчення строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, який закінчився у 2010 році. Дана постанова була скасована і 5 травня 2012 року іншим слідчим винесена постанова про відмову у відкритті кримінального провадження проти Заявника, цього разу лише на підставі закінчення строку давності із зазначенням наявності в її діях складу кримінального правопорушення. Заявник оскаржив вказану постанову, але суд першої інстанції відмовив у задоволенні її вимог. Заявник звернулася з апеляційної скаргою, розгляд якої був призначений на 18 квітня 2013 року в окружному суді. 3 квітня 2013 року Заявниця подала заяву про відвід щодо всіх суддів окружного суду, зазначивши, що вона бажає, щоб розгляд її апеляції перейшов до суду апеляційної інстанції, який знаходиться за межами Ненецького району. У своєму клопотанні вона вказала, що боїться відсутності безсторонності з боку голови окружного суду, який звертався до прокуратури з приводу порушення кримінального провадження щодо неї. Потім вона висловила свої побоювання щодо відсутності неупередженості з боку суддів К. та Н., а також заступника голови суду Ф., зазначивши, що ці судді представляли потерпілу сторону, тобто сам суд, у кримінальному провадженні проти М. та С. Нарешті, вона стверджувала, що іншим суддям окружного суду може бути недостатньо неупередженості на тій підставі, що вони працювали з нею протягом періоду її головування в даному суді. Колегією в складі трьох суддів в задоволенні клопотання Заявника було відмовлено, оскільки жодна з наведених причин, на їх думку, не може становити підстави для відводу. Також 18 квітня 2013 року окружний суд, засідаючи в тому ж складі, відхилив апеляційну скаргу, подану Заявником та схвалив висновки суду першої інстанції щодо законності постанови слідчого від 5 травня 2012 року. Ухвалою від 10 жовтня 2013 року окружний суд відмовив направити касаційну скаргу Заявника для розгляду по суті. Заявник подала повторно касаційну скаргу до суду касаційної інстанції, в якій вона скаржилася, зокрема, на відсутність неупередженості з боку окружного суду. Заявнику було відмовлено в розгляді її скарги по суті суддею суду касаційної інстанції, який в тому числі не знайшов підтвердження її доводів щодо неупередженості суддів окружного суду.

Правове обґрунтування: підозрюючись у вчиненні злочину, вчиненому з необережності, Заявник брала участь в досудовому розслідуванні і була залучена для дачі показань по суті у зв'язку з цим. Суд вважає, що Заявник, таким чином, була "підозрюваною особою, допитаною щодо причетності до діянь, що становлять кримінальне правопорушення" у значенні статті 6 Конвенції (див. стосовно застосовних принципів Simeonovi проти Болгарії, №21980/04, §§110-111, 12 травня 2017 року). Дійсно, у значенні Конвенції, існувало "кримінальне звинувачення", спрямоване проти Заявника, незважаючи на те, що кримінальне розслідування чи засудження за значенням КПК, що діяли на той час, не було (див. Штірманов проти Росії, №31816/08, §39, 29 січня 2019 року). Для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції неупередженість повинна оцінюватися на суб'єктивній основі, беручи до уваги особисті переконання та поведінку судді, тобто, чи показав він будь-яке особисте упередження або упередження з певного приводу, а також відповідно до об'єктивного процесу, що полягає у визначенні того, чи суд пропонував, зокрема через його склад, достатні гарантії для виключення будь-яких законних сумнівів щодо його неупередженості (Morice проти Франції, №29369/10, § 73, ЄСПЛ 2015). Що стосується об’єктивної оцінки, вона полягає у питанні, чи незалежно від особистої поведінки судді певні факти дають підстави підозрювати неупередженість останнього (див. Ramljak проти Хорватії, №5856/13, §§ 27-42, 27 червня 2017 року, Mitrov проти Колишньої Югославської Республіки Македонія, №45959/09, §§49-52, 2 червня 2016 року). Пункт 1 статті 6 Конвенції передбачає для будь-якого національного суду обов'язок перевірити, чи є він за своїм складом "неупередженим судом" у значенні даного положення, коли виникає суперечка щодо цього питання, яка не одразу виявляється явно необґрунтованою (Farhi проти Франції, № 17070/05, п.25, 16 січня 2007 року).

Висновок: підстави, на які посилалася Заявник, були достатньо детальними і містили конкретні елементи, і, отже, клопотання про відвід суддів не було необгрунтованим. Процедура розгляду клопотання про відвід, поданого Заявником, не узгоджувалась з принципом nemo judex in causa sua (ніхто не може бути одночасно суддею та стороною) і тому не може бути такою, що може розвіяти обґрунтовані сумніви Заявника щодо неупередженості формування складу суду. Вища інстанція може, у певних випадках, виправити дефект у процесі провадження у суді першої інстанції. Заявниця подала скаргу, стверджуючи у своїй скарзі, поданій до суду касаційної інстанції про відсутність безсторонності суду. Однак суд касаційної інстанції не здійснив власного аналізу аргументів Заявника, а схвалив висновки суддів окружного суду, до яких вони дійшли, вирішуючи питання щодо відводу проти них. Отже, суд не усунув спірні недоліки, передавши, за необхідності, розгляд справи до суду іншої територіальної юрисдикції. Беручи до уваги ці елементи, Суд вважає, що національні органи влади не усунули обґрунтованих сумнівів Заявника щодо неупередженості суду апеляційної інстанції.

Констатовані порушення: право на справедливий суд через відсутність незалежності та неупередженості суду (п.1 ст.6 Конвенції).

Ключові слова: право на справедливий суд, незалежність та неупередженість суду, презумпція невинуватості, відставка з посади судді, звільнення від кримінальної відповідальності, закінчення строку давності