Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 12 грудня 2019 року

у справі «ILIEVA проти Болгарії»

за заявою № 22536/11

Щодо невідкладності та проведення ефективного ретроспективного судового перегляду в разі проведення обшуку без судового дозволу

Фабула справи: Заявниця скаржилася на те, що проведення обшуку та виїмки від 19 жовтня 2010 року було незаконним та що у неї не було ефективних засобів для його оскарження.

Близько 10 ранку 19 жовтня 2010 року офіцери поліції прибули до квартири Заявниці, сказавши їй, що мають провести обшук. Вони не пред’явили ордера на проведення обшуку, і Заявниця, з її слів, не могла зрозуміти, що офіцери поліції мають відшукати, і ким та з яких підстав проводиться розслідування. Обшук квартири Заявниці був завершений близько 18 годині вечора. Після цього, приблизно до 21 години вечора, офіцери поліції провели обшук приміщень компанії, якою керували Заявниця та її співмешканець, вилучивши певну кількість речей у цих двох місцях. Обшуки не були проведені за попередньо наданою санкцією судді. Надалі суд поінформував Заявницю про те, що два протоколи обшуку та вилучення від 19 жовтня 2010 року були схвалені суддею цього суду 20 жовтня 2010 року. Це підтверджувалось підписом судді у верхньому правому куті на першій сторінці протоколу разом із відбитком печатки та зазначенням дати і часу. Пізніше також стало зрозуміло, що органи прокуратури здійснювали розслідування стосовно Заявниці та її співмешканця (партнера) за фактами ухилення від сплати податків. Уряд надав інформацію про те, що кримінальне провадження проти Заявниці та її співмешканця, в якому національний суд в 2019 році постановив рішення, ще триває.

Правове обґрунтування: обшук та виїмка, здійснені в квартирі Заявниці, є втручанням в її право на житло, захищене статтею 8 Конвенції. Що стосується слідчих дій, які було проведено у приміщенні компанії, якою керують Заявниця та її партнер, за відсутності будь-яких інших даних Суд приймає, що це стосувалося місця роботи Заявника. Таким чином, проведені там обшук та виїмка також можуть вважатися наслідком втручання у права Заявниці на житло та особисте життя (див. Німітц проти Німеччини, 16 грудня 1992 року, §§29-33, серія A № 251‑B та Ілля Стефанов проти Болгарії, №65755/01, п. 34, 22 травня 2008 року). Таким чином, Суд повинен перевірити, чи втручання у права Заявниці відповідало вимогам пункту другого статті 8, в першу чергу, чи було воно " згідно із законом". Оскільки стаття 8 Конвенції вимагає достатніх гарантій проти свавілля, Суд зазначає, що відсутність попереднього судового дозволу може бути врівноважена наявністю ефективного ретроспективного судового перегляду. Такий перегляд був ще більш необхідним, враховуючи, що владі не вдалося довести, що обставини справді були надзвичайними, виправдовуючи негайний обшук та виїмку без судового дозволу (див. Преждарови проти Болгарії, №8429/05, §§44-47, 30 вересня 2014 року).

Висновок: обшук та виїмка в будинку та на місці роботи Заявниці здійснювались без попереднього судового дозволу, хоча, оскільки, розслідування стосовно Заявниці та її партнера стосувалося ймовірного ухилення від сплати податків, можуть виникнути сумніви, щодо терміновості ситуації. На національному рівні або перед Судом не було надано жодних аргументів, щоб виправдати таку невідкладність. Крім того, не було проведено жодного ефективного ретроспективного судового перегляду, оскільки суддя, який затвердив протоколи про обшук та виїмку, просто підписав їх, не наводячи жодних особливих підстав. Таким чином, Суд дійшов висновку, що втручання у права Заявниці на житло та приватне життя не було " згідно із законом", як цього вимагає стаття 8 Конвенції.

Констатовані порушення: право на повагу до приватного і сімейного життя (ст.8 Конвенції), право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Ключові слова: право на повагу до приватного і сімейного життя, право на ефективний засіб юридичного захисту, виїмка, ухилення від сплати податків