Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 22 грудня 2020 року

у справі «М.Л. проти Норвегії»

за заявою № 64639/16

Щодо позбавлення батьківських прав матері та усиновлення її дитини прийомними батьками лише за наявності виняткових обставин

Фабула справи: Заявниця скаржилася, що заходи з позбавлення її батьківських прав стосовно доньки, яка перебувала в прийомній сім’ї, та надання дозволу на усиновлення доньки її прийомними батьками призвели до порушення права на повагу до сімейного життя.

Заявниця завагітніла під час відпустки за кордоном. 7 грудня 2010 року служба захисту дітей отримала повідомлення від акушерки, яка відвідувала Заявницю. Згідно з повідомленням, Заявниця мала сина від попередніх стосунків, після народження якого в 2000 році, проходила стаціонарне лікування від постнатальної депресії. Крім того, акушерка інформувала органи влади, що син проживає зі своїм батьком, і що Заявниця неодноразово проходила добровільне, а також примусове лікування в психіатричній лікарні. За повідомленням лікаря у Заявниці було діагностовано емоційно нестабільний розлад особистості та легку розумову відсталість. Також було посилання на медичні оцінки, зроблені у зв'язку з першою вагітністю і лікар дійшов висновку, що існує великий ризик того, що Заявниця застосовуватиме насильство в конфліктах з дитиною, і що нереально, щоб вона буде здійснювати щоденний догляд за нею. Заявниця народила свою доньку 5 квітня 2011 року. На вимогу служби захисту дітей вона разом з дитиною була поміщена до дитячого та сімейного центра з метою надання оцінки її здатності забезпечити догляд за донькою. Співробітники центру за наслідками спостереження за Заявницею зробили висновки про те, що вона неспроможна забезпечити догляд за дитиною, не контролює свою агресію. 14 квітня 2011 року було прийнято рішення про передання дитини під державну опіку та поміщення до прийомної сім’ї. В процесі прийняття рішення були проаналізовані випадки виникнення агресії у поведінці Заявниці по відношенню до співмешканця, матері, погрози ножем, спроби самогубства, спроби уникнення належного лікування. Враховуючи поряд з цими обставинами поведінку Заявниці під час перебування у центрі, рішення про відібрання дитини було залишено без змін після оскарження Заявницею. Контакти з дитиною були обмежені до години чотири рази на рік. 4 жовтня 2012 року Заявниця подала клопотання про скасування рішення про встановлення опіки та повернення дочки до неї. Вона заявила, що з’явилася нова інформація про життєву ситуацію, вона приймає ліки і стан її здоров’я значно покращився. В задоволенні клопотання було відмовлено, рішення залишено без змін після оскарження в судовому порядку. Поряд з іншими аргументами суд вказав на те, що Заявниця вже протягом трьох років не піклується за своєю донькою. 22 грудня 2015 року рішенням суду Заявниця була позбавлена батьківських прав, щодо дитини було дозволено усиновлення її прийомними батьками. Суд встановив, що дочка Заявниці настільки прив’язана до прийомної сім’ї, що вилучення її зараз може призвести до серйозних проблем для неї. Вона прожила у прийомній сім'ї чотири з половиною роки (з тих пір, як їй було дев'ять днів). Крім того, вона була чутливою і вразливою дитиною і виявляла сильну негативну реакцію на візити Заявниці. Усиновлення було визнане таким, що відповідає найкращим інтересам дитини. Апеляційні скарги Заявниці були відхилені.

Правове обґрунтування: загальні принципи, що застосовуються до справ, пов’язаних із заходами щодо захисту дітей (включаючи такі, як ті, що розглядаються у цій справі), твердо встановлені у практиці Суду та широко викладені у справі Странд Лоббен та інші проти Норвегії (№37283/13, 10 вересня 2019 року). З тих пір принципи були повторені та застосовувались, зокрема, у справах К.О. та В.М. проти Норвегії, №64808/16, §§59-60, 19 листопада 2019 року; А.С. проти Норвегії, №60371/15, §§59-61, 17 грудня 2019 року; Педерсен та інші проти Норвегії, №39710/15, §60-62, 10 березня 2020 року; Хернехульт проти Норвегії, №14652/16, §61-63, 10 березня 2020 року.

Що стосується сімейного життя дитини, існує широкий консенсус, включаючи міжнародне право, на підтримку ідеї, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси мають першорядне значення. У справах, що стосуються догляду за дітьми та обмеження контактів, інтереси дитини повинні передувати всім іншим міркуванням (див. Странд Лоббен та інші, згадане вище, § 204). Відповідно, у разі запровадження порядку державного піклування, який обмежує сімейне життя, позитивний обов'язок влади полягає в тому, щоб вжити заходів для сприяння возз'єднанню сім'ї якомога швидше, наскільки це можливо. Більше того, будь-який захід, що спрямований на встановлення тимчасової опіки, повинен узгоджуватися з кінцевою метою возз'єднання біологічних батьків та дитини. Позитивний обов'язок вжити заходів для сприяння возз'єднанню сім'ї, як тільки це стане розумно можливим, почне обтяжувати відповідні органи влади з поступово наростаючою силою з початку періоду встановлення опіки, за умови, що він завжди буде збалансований з обов'язком враховувати найкращі інтереси дитини.

Крім того, Суд повторює, що у випадках, коли відповідні інтереси дитини та інтереси батьків вступають у конфлікт, стаття 8 вимагає, щоб національні органи влади дотримувались справедливого балансу між цими інтересами та що, в процесі балансування, зокрема Важливе значення слід надавати найкращим інтересам дитини, які, залежно від їхньої природи та серйозності, можуть перевершувати інтереси батьків. Більше того, сімейні зв’язки можуть бути розірвані лише за „дуже виняткових обставин” (див. Странд Лоббен та інші, згадане вище, §§ 206 і 207).

Висновки: усиновлення, як правило, спричиняє розрив сімейних зв'язків до такої міри, яка згідно з практикою Суду дозволена лише за надзвичайних обставин. Це так, оскільки в самій природі усиновлення не існує реальних перспектив реабілітації чи возз’єднання сім’ї, і натомість у найкращих інтересах дитини, щоб вона була постійно влаштована в нову сім’ю. Ось чому щодо таких рішень обов'язково вимагається більш суворий контроль. У цій справі йшлося про повний розрив сімейних зв’язків де-юре та де-факто. Переходячи до питання про те, чи довели органи влади, що обставини були настільки винятковими, що заходи з цим наслідком були виправданими, Суд, по-перше, зазначає, що він не має підстави ставити під сумнів оцінку суду тих обставин, що донька Заявниці була вразлива або що вона добре влаштувалась у прийомній сім’ї. Однак суд не вказав, що ці фактори, хоч і мали явне значення для справи, становили щось виняткове, що могло б виправдати розірвання всіх зв'язків між Заявницею та її донькою у цій справі. Також не спостерігається жодних ознак того, що національні органи влади у будь-який момент часу після видачі розпорядження про опіку намагалися іншими способами вжити позитивних заходів для того, щоб запобігти постійному та повному відчуженню одне від одного Заявниці та її доньки. Зв'язки між членами сім'ї та перспективи їх успішного возз'єднання будуть послаблені, якщо будуть створені перешкоди до легкого та регулярного доступу один до одного. У своїй оцінці вищезазначеного Суд враховує той факт, що рішення про усиновлення, яке було винесене, по суті ґрунтувалося на оцінці того, що в майбутньому буде в найкращих інтересах доньки Заявниці; отже, саме той факт, що на момент подання заяви про усиновлення зв’язки між Заявницею та її донькою були мінімальними, а не причина цих обмежених зв’язків, лягли в основу висновку суду на користь дозволу усиновлення.

Провадження, в ході якого було остаточно дозволено усиновлення доньки Заявниці, та мотиви, якими обґрунтовувались дані заходи, застосовані у цьому провадженні, відображали той факт, що (i) недостатня важливість надавалась варіанту тимчасового поміщення під піклування та возз'єднанню постраждалої сім'ї, та (ii) недостатньо враховували позитивний обов'язок вживати заходів для збереження сімейних зв'язків настільки, наскільки це можливо.

Констатовані порушення: право на повагу до приватного і сімейного життя (ст.8 Конвенції).

Ключові слова: право на повагу до приватного і сімейного життя, встановлення опіки, піклування, примусове лікування, відібрання дитини