Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 14 січня 2021 року

у справі «Віг проти Угорщини»

за заявою № 59648/13

Щодо порушення прав особи в разі необґрунтованого застосування співробітниками поліції заходів посиленої перевірки

Фабула справи: Заявник скаржився на те, що співробітники поліції зупинили його для перевірки особи та провели особистий обшук з порушенням його прав.

16 січня 2013 року, застосовуючи відповідні норми законодавчих актів, уповноважений Національної поліції видав розпорядження, в якому наказав посилити перевірки на всій території Угорщини з 16 січня по 31 березня 2013 року, “проводити регулярні перевірки шляхів нелегальної міграції, що ведуть до Європейського Союзу, та забезпечити функціонування перевірочної мережі, що запобігає незаконній міграції”. Протягом цього періоду, між 29 і 30 березня 2013 року, відбувся культурний фестиваль у громадському центрі Сіралі в Будапешті (далі - "культурний центр"). На підставі повідомлення, поданого уповноваженим Національної поліції, 29 березня районний відділ поліції склав оперативний план проведення посиленої перевірки в центрі, для моніторингу відвідувачів центру, перевірки їхньої особи та пошуку осіб, які розшукуються. Раніше поліцейський відділ отримував інформацію від окружної мерії та мера Будапешта, яка свідчить про те, що центр працював нерегулярно, а також не мав необхідних дозволів та засобів пожежної безпеки. В оперативному плані зазначалося, що метою посиленої перевірки було запобігання нерегулярній роботі центру та іншій пов'язаній з ним незаконній діяльності. Приблизно опівночі 30 березня 2013 року в центрі з’явилося кілька співробітників поліції. Через півгодини всіх попросили залишити приміщення і сказали, що повернутися можуть лише ті, хто пройшов поліцейську перевірку. За словами Заявника, коли він запитав, чому проводяться перевірки, йому сказали, що поліція проводить "нічну перевірку". Заявник наполягав на тому, що "нічна перевірка" не була правовою підставою для відповідного поліцейського заходу. Тоді йому сказали, що поліція розшукує зниклого. Іншим людям, очевидно, повідомляли, що операція була частиною "посилених перевірок". Заявника попросили передати його посвідчення особи, що він і зробив, а потім йому сказали вийти на вулицю з працівниками поліції. За словами Заявника, він не бачив причин виконувати наказ після перевірки його особистості, але почувався настільки наляканим оточуючими його поліцейськими, що він не заперечував. На виході один із офіцерів намагався спровокувати його, штовхаючи. В результаті проведеного обшуку верхнього одягу Заявника, не було виявлено нічого підозрілого, і йому було дозволено йти своїм шляхом. Заявник оскаржив законність застосування до нього заходів посиленої перевірки, в тому числі до Конституційного Суду, але його скарги залишилися без задоволення.

Правове обґрунтування: суперечить верховенству права, якщо правовий розсуд, який надається виконавчій владі у сферах, що зачіпають основні права, виражається як необмежена влада. Закон повинен вказувати обсяг будь-якого такого розсуду, наданого компетентним органам, та спосіб його здійснення з достатньою чіткістю, беручи до уваги законну мету відповідного заходу, щоб забезпечити людині належний захист від свавільного втручання (див. Аль-Нашіф проти Болгарії, №50963/99, §119, 20 червня 2002 року, з подальшими посиланнями). Розділи Закону про поліцію дозволяють співробітнику поліції перевіряти будь-яку особу в межах географічного району, на який поширюється дозвіл, та здійснювати фізичний обшук цієї особи та всього, що вона несе. Перевірка та обшук відбуваються публічно, і якщо йому не підкоритися, це може призвести до короткочасного затримання в поліцейській дільниці і призведе до незначного правопорушення. Суд вважає, що використання примусових повноважень, наданих законодавством, вимога підкоритися де завгодно і в будь-який час перевірці особи та детальному обшуку особи, одягу та особистих речей є втручанням у право на повагу до приватного життя (див. Гіллан і Квінтон проти Сполученого Королівства, №4158/05, § 63, ЄСПЛ 2010 (витяги)). Таке втручання виправдане умовами пункту 2 статті 8 лише у випадку, якщо воно "відповідає законодавству», переслідує одну або кілька законних цілей, зазначених у параграфі 2, і є«необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення цілі або цілей (див. Гіллан та Квінтон, згадане вище, § 65).

Висновки: законодавець не передбачив жодних реальних обмежень чи перевірок щодо надання органом виконавчої влади дозволу на посилені заходи перевірки. Закон про поліцію надає повноваження працівникам поліції перевіряти особу та проводити обшук осіб у місці, визначеному вищестоящим органом, для затримання злочинця або запобігання діяльності, що загрожує громадській безпеці. Законодавство не зазначає, що ці заходи здійснюються щодо осіб, яких підозрюють у скоєнні неправомірних дій. Таким чином, не обов'язково, щоб працівник поліції демонстрував існування будь-якої обґрунтованої підозри щодо особи, до якої застосовуються заходи; єдиною умовою, передбаченою законодавством, є те, що перевірка особи та обшук повинні бути пов'язані з цілями, описаними в Законі про поліцію. Як свідчить даний випадок, на практиці поліцейський має право на власний розсуд вживати заходів щодо будь-кого, хто присутній у місці, де проводиться посилена перевірка. За відсутності будь-яких реальних обмежень або перегляду як дозволу на посилену перевірку, так і заходів поліції, здійснених під час посиленої перевірки, Суд вважає, що національне законодавство не передбачало належних гарантій, щоб запропонувати особі належний захист від довільних втручань.

Констатовані порушення: право на повагу до приватного і сімейного життя (ст.8 Конвенції).

Ключові слова: право на повагу до приватного і сімейного життя, особистий обшук, нелегальна міграція, повноваження працівника поліції, затримання