Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 17 грудня 2020 року

у справі «Юхимович проти України»

за заявою № 11464/12

Щодо обов’язку ретельного планування спецоперацій правоохоронних органів з метою мінімізації можливості застосування летальної сили

Фабула справи: Заявник скаржився на те, що його сина було вбито представниками держави та що національні органи влади не провели ефективного розслідування обставин його смерті.

25 лютого 1999 року Б. подала скаргу до управління по боротьбі з організованою злочинністю про те, що невідомі погрожували їй та вимагали 25 000 доларів США. За словами Уряду, було проведено розслідування за твердженнями Б., і було встановлено, що невідомими є син Заявника Р. та його друг З., обидва ймовірні члени організованої злочинної групи, яка займається вимаганням грошей та майна із застосуванням зброї. 1 березня 1999 року було затверджено план операції з арешту ймовірних злочинців спеціальним підрозділом міліції "Сокіл". 2 березня 1999 року співробітники даного підрозділу, які були в цивільному одязі, розпочали операцію із засідки у будинку Б. 3 березня 1999 року було порушено кримінальне провадження щодо вимагання. 4 березня 1999 року приватний таксист відвіз сина Заявника та З. до будинку Б. Донька Б. відчинила двері. З. увійшов першим, а син Заявника пішов за ним. Співробітник міліції М. вигукнув: "Зупинись, міліція!" та офіцери Зар., М. та Г. заарештували З. Син Заявника, який на той час знаходився біля входу в коридор, не виконав наказу і почав тікати. Офіцери М. і О. побігли за ним до садових воріт, щоб заарештувати його. В ході операції О. двічі влучив з вогнепальної зброї в сина Заявника, який помер від отриманих травм. Експерти бюро судово-медичних експертиз оглянули тіло сина Заявника та склали висновок, в якому зазначається, що його смерть була спричинена вогнепальним пораненням грудної клітини. 24 березня 1999 року внутрішнє розслідування встановило, що О. використовував службову зброю законно та з дотриманням вимог Закону про міліцію. 25 березня 1999 року прокуратура після проведення досудового розслідування відмовила у порушенні кримінальної справи за фактом смерті сина Заявника. Дана відмова була скасована вищестоящою прокуратурою та 31 березня 1999 року було відкрито кримінальне провадження провадження за фактом зловживання владою. Станом на 13 березня 2018 року провадження ще триває.

Правове обґрунтування: стаття 2, взята в цілому, демонструє, що вона охоплює не лише умисне вбивство, але також ситуації, коли дозволяється "застосовувати силу", що може призвести до непередбаченого результату позбавлення життя. Будь-яке застосування сили повинно бути «абсолютно необхідним» для досягнення однієї або кількох цілей, зазначених у підпунктах (а) - (с) і строго пропорційне (див. Начова та інші проти Болгарії, №№ 43577/98 та 43579/98, §§94-95, ЄСПЛ 2005-VII та Василевська та Калуцька проти Польщі, № 28975/04 та 33406/04, § 42, 23 лютого 2010 року з подальшими посиланнями). Якщо застосовується навмисна летальна сила, слід брати до уваги не лише дії представників держави, але й усі оточуючі обставини, включаючи такі питання, як планування та контроль досліджуваних дій (див. Василевська та Калуцька, згадані вище, §§ 45-46). Таким чином, визначаючи, чи застосовувана сила сумісна зі статтею 2, доречним є з’ясувати, чи була запланована та контрольована правоохоронна операція з метою мінімізації, наскільки це можливо, звернення до летальної сили чи випадкової загибелі людей (див. Баббінс проти Сполученого Королівства, № 50196/99, § 136, ЄСПЛ 2005-II (витяги)).

Висновки: син Заявника не був убитий в ході незапланованої операції, яка спричинила події, на які міліція була покликана реагувати. Суд не може дійти висновку, що операція була спланована та проведена таким чином, щоб звести до мінімуму застосування летальної сили. Уряд не зняв тягар доказування того, що сила, яку застосовували працівники міліції, була виправданою; що це не виходило за межі того, що було абсолютно необхідним, і було суворо пропорційним досягненню однієї або кількох цілей, зазначених у пункті 2 статті 2 Конвенції.

Констатовані порушення: право на життя в матеріальному та процесуальному аспектах (ст.2 Конвенції).

Ключові слова: право на життя, ефективне розслідування обставин смерті, організована злочинна група, вимагання, зловживання владою