Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 22 грудня 2020 року

у справі «Усманов проти Росії»

за заявою № 43936/18

Щодо неприпустимості позбавлення громадянства внаслідок допущення формальних помилок в документах про його надання

Фабула справи: Заявник скаржився на те, що рішення про анулювання його російського громадянства та вислання його з російської території означали порушення його прав, гарантованих Конвенцією.

Заявник народився в Таджикистані, який на той час був однією з радянських республік. У нього було троє братів і дві сестри. У 2001 році він одружився на пані М., яка народила їх двох дітей А. та Д. Вони народились у 2001 та 2003 роках. Невстановленої дати у 2007 році Заявник разом із дружиною та дітьми поїхав до Росії та оселився там. 7 квітня 2008 року він отримав дозвіл на проживання терміном на три роки. 16 травня 2008 року він звернувся до органу міграційної служби щодо отримання російського громадянства за спрощеною процедурою натуралізації, що застосовується до колишніх громадян СРСР. У розділі форми заяви під назвою «Найближчі родичі (чоловік (дружина), батьки, діти, брати та сестри)» він згадав про свою дружину, батьків, дітей та брата. За словами Заявника, він не згадав про своїх двох інших братів та двох сестер, оскільки черговий повідомив йому, що не потрібно перераховувати всіх його родичів. 15 липня 2008 року Заявник отримав російське громадянство. Пізніше було надано російське громадянство дружині та двом дітям. У Заявника та його дружини було ще двоє дітей Н., 2009 року народження., та С., 2016 року народження. Заявник працював у сільськогосподарському секторі та володів квартирою, в якій проживав з родиною. За зверненням міграційного органу 20 листопада 2017 року було винесене судове рішенням, яким був встановлений юридичний факт того , що Заявник подав неправдиву інформацію про своїх братів і сестер під час подання заяви на отримання російського громадянства в 2008 році. Такий висновок був необхідним для скасування російського громадянства Заявника. Заявник оскаржував дане рішення, але воно було залишено без змін. Орган міграційної служби анулював російське громадянство Заявника та паспорт, в результаті Заявник залишився без дійсних документів, що посвідчують особу. У 2018 році Заявник був заарештований та поміщений в ізолятор тимчасового тримання для іноземців за невиконання рішення національної влади, яке наказувало йому залишити країну.

Правове обґрунтування: визначаючи свавілля, Суд повинен перевірити, чи відповідає оскаржуваний захід закону; чи супроводжувалося це необхідними процесуальними гарантіями, зокрема, чи особа, позбавлена ​​громадянства, отримала можливість оскаржити рішення в судах, надаючи відповідні гарантії; та чи діяли органи старанно і швидко (див. Рамадан проти Мальти, №76136/12, 21 червня 2016, §§ 86-89; К2 проти Сполученого Королівства, №42387/13, 7 лютого 2017, § 50 та Ахмадов проти Азербайджану, №32538/10, 30 січня 2020, § 44). Вираз "відповідно до закону" вимагає, щоб цей захід мав певну основу у національному законодавстві; він також посилається на якість відповідного закону, вимагаючи, щоб він був доступний зацікавленій особі та передбачував його наслідки (див. Курич та інші проти Словенії [ВП], №26828/06, § 341, ЄСПЛ 2012 (витяги)). Закон повинен достатньо чітко вказувати обсяг дискреційних повноважень, що надається компетентним органам, та спосіб його здійснення, беручи до уваги законну мету відповідного заходу, щоб забезпечити людині належний захист від свавільного втручання (див. Аманн проти Швейцарії [ВП], №27798/95, ЄСПЛ 2000-II, §§ 55 і 56; Ротару проти Румунії [ВП], № 28341/95, ЄСПЛ 2000-V, пп. 55-63; Хасан і Чауш проти Болгарія [GC], №30985/96, ЄСПЛ 2000-XI; та Аль-Нашіф проти Болгарії, 50963/99, § 119, 20 червня 2002 року).

Висновки: Суд не може визнати, що скасування російського громадянства Заявника відповідало вимогам статті 8 Конвенції. Уряд не продемонстрував, чому ненадання Заявником інформації про деяких його братів і сестер було таким серйозним порушенням, щоб виправдати позбавлення російського громадянства через кілька років після його отримання Заявником. За відсутності врівноваження, оскаржуваний захід виявляється вкрай непропорційним щодо порушення Заявника.

Констатовані порушення: право на повагу до приватного і сімейного життя через скасування громадянства та через рішення про вислання (ст.8 Конвенції).

Ключові слова: право на повагу до приватного і сімейного життя, вислання, дискреційні повноваження, свавільне втручання