Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 23 травня 2019 року

у справі «Канцял проти Польщі»

за заявою № 37023/13

Щодо вимог необхідності та не надмірності застосування сили з боку поліції під час затримання особи

Фабула справи: Заявник скаржився на жорстоке поводження під час арешту та відсутність ефективного розслідування у зв'язку з цим.

16 червня 2011 року Заявника було заарештовано у квартирі друзів у Тчеві за підозрою у викраденні з метою викупу. Арешт був здійснений підрозділом антитерористичної поліції, якому допомагали офіцери Центрального бюро розслідувань (ЦБР). Заявника відвезли до штаб-квартири ЦБР у Гданську. У записі від 16 червня 2011 року, офіцер М.Г. зазначив, що у Заявника були такі травми: синці на лівій щоці та садна на руках і спині. 17 червня 2011 року, перебуваючи під вартою в поліції, Заявник був доставлений на медичне обстеження до двох закладів охорони здоров’я в Гданську, де він скаржився на тілесні ушкодження, отримані в ході арешту. Медична довідка з лікарні від 17 червня 2011 року засвідчувала, що Заявник страждав, зокрема, набряком лівої сторони обличчя із синцями та болючістю правої руки та зап’ястя. Висновок судово-медичної експертизи від 26 червня 2012 року підтвердив ці тілесні ушкодження, отримані у зв'язку з арештом Заявника. Наступного дня прокурор звинуватив Заявника у викраденні та допитав його. Заявник та інші підозрювані заперечували, що вони були причетні до викрадення. Аналіз ДНК не підтвердив участі Заявника та інших обвинувачених у вчиненні злочину. Його було звільнено 18 червня 2011 року. Заявник у подальшому подав скаргу до органів влади, що до нього застосовувалося катування та жорстоке поводження під час його затримання і впродовж перебування під арештом з боку членів антитерористичного підрозділу поліції. Зокрема, йому наносилися удари по голові, спині та шиї, було застосовано ураження струмом в різні частини тіла. Прокурор розпочав розслідування факту зловживання владою співробітниками поліції щодо Заявника, проте розслідування було припинено після спливу одного року. Прокурор дослідив подані Заявником докази, свідчення осіб, які перебували у квартирі під час його затримання, та медичні висновки щодо характеру його ушкоджень. Прокурор, крім іншого, зазначив, що не було достатніх доказів вини офіцерів поліції при затриманні Заявника, а ураження електрострумом застосовувалося через непокору законним вимогам працівників правоохоронних органів. Скарга Заявника на рішення про припинення розслідування була відхилена судом у березні 2013 року.

Правове обґрунтування: загальні принципи щодо зобов'язання Високих Договірних Сторін згідно зі статтею 3 Конвенції не піддавати осіб, що знаходяться під їх юрисдикцією, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи катуванню з боку поліції, нещодавно були детально викладені в пунктах 81 -90 рішення Суду у справі Буід проти Бельгії, №23380/09, 28 вересня 2015 року). Застосування сили не буде порушувати цю статтю, лише якщо вона була необхідною та не надмірною (див. Іван Васильєв проти Болгарії, №48130/99, п.63, 12 квітня 2007 року, Левандовський та Левандовська проти Польщі, №15562/02, п.59, 13 січня 2009 року). Там, де тілесні ушкодження зазнали від рук поліції, тягар доказування необхідності застосування сили лежить на уряді (див. Ребок проти Словенії, №29462/95, §72, ЄСПЛ 2000 року), Алтай проти Туреччини, №22279/93, п.54, 22 травня 2001 року; і Борис Костадінов проти Болгарії, №61701/11, п.53, 21 січня 2016 року). Суд надає особливого значення виду поранень та обставинам, за яких було застосовано силу (див. Цеков проти Болгарії, №45500/99, § 57, 23 лютого 2006 року). Навіть за найскладніших обставин, таких як боротьба з тероризмом та організованою злочинністю, стаття 3 абсолютно забороняє катування та нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання, незалежно від поведінки відповідної особи (див. Гефген проти Німеччини, № 22978/05, §87, ЄСПЛ 2010 року). Більше того, особи, які утримуються під вартою в поліції, і в цілому всі особи, які перебувають під контролем поліції або подібного органу, перебувають у ситуації вразливості. Отже, органи влади зобов'язані їх захищати (див. Буід, § 107, згадане вище).

Висновки: беручи до уваги медичні довідки, видані під час тримання Заявника під вартою, та висновки судово-медичної експертизи, Суд вважає, що існування тілесних ушкоджень у Заявника, отриманих під час його арешту, не підлягає сумніву. Ні прокурор, ні Уряд не надали доказів того, що Заявник вчинив будь-які дії після його знерухомлення, які могли б виправдати застосування сили проти нього, що призвело до оскаржуваних травм. Відповідно, уряд не продемонстрував, що застосування сили поліцією на цьому етапі було суворо необхідним. Беручи до уваги характер травм Заявника та пов'язані з цим фізичні та психічні страждання, Суд приходить до висновку, що поводження, про яке йдеться упродовж періоду після знерухомлення Заявника, становило нелюдське та таке, що принижує гідність, поводження.

Влада завжди повинна робити серйозні спроби з'ясувати, що сталося, і не повинна покладатися на поспішні або необґрунтовані висновки, щоб закрити розслідування. Однак у цій справі влада безумовно прийняла заяви поліцейських, членів спеціального антитерористичного загону, не беручи до уваги той факт, що вони, очевидно, були зацікавлені в результаті справи та зменшенні обсягу їх відповідальності. Слідство надало значно меншу вагу версії подій Заявника, яка була підтверджена медичними довідками, а також узгоджувалась із свідченнями ще чотирьох осіб, заарештованих разом із Заявником. Далі прокурор не взяв до уваги той факт, що Заявник та його ймовірні співучасники були звільнені від будь-якої причетності до викрадення. Беручи до уваги вищевикладене, Суд дійшов висновку, що слідство у цій справі не відповідало необхідному стандарту ефективності.

Констатовані порушення: заборона катування в матеріальному та процесуальному аспектах (ст.3 Конвенції).

Ключові слова: заборона катування, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження, ефективне розслідування, зловживання владою співробітниками поліції