Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 29 жовтня 2020 року

у справі «Дорош проти Польщі»

за заявою № 71205/11

Щодо застосування принципу пропорційності при здійсненні обшуків

Фабула справи: Заявник скаржився на незаконність обшуку в його будинку, який був призначений прокурором під час провадження щодо дрібного правопорушення.

3 квітня 2011 року було розповсюджено листівки, що містять інформацію про зарплату мера міста, де мешкає Заявник та його фотографію. Листівки були анонімними та залишені в громадських місцях. 5 квітня 2011 року поліцію повідомили, що у Заявника може бути більше листівок та що він має технічні засоби для широкоформатного друку. Прокурор розпочав розслідування щодо дрібного правопорушення, пов’язаного з незаконним розповсюдженням інформації. 6 квітня 2011 року прокурор вирішив провести обшук приміщення, що належить Заявнику. 11 квітня 2011 року о 6.20 ранку поліція увійшла до будинку Заявника та провела обшук. Обшук тривав до 7 ранку. Листівок та інших доказів не знайдено. 18 квітня 2011 року Заявник подав апеляцію проти наказу про обшук. Він стверджував, що рішення не було достатньо мотивованим і що не було обґрунтування порушення його права на повагу до приватного життя та оселі. 20 червня 2011 року суд підтримав розпорядження про обшук та відхилив апеляційну скаргу Заявника. Суд встановив, що обшук був законним та виправданим. Поліція отримала інформацію про те, що у Заявника були листівки, які розповсюджувались у деяких містах муніципалітету. Єдиним способом перевірити цю інформацію було проведення обшуку в будинку Заявника.

Правове обґрунтування: відповідно до усталеної практики Суду, поняття "необхідність" передбачає, що втручання відповідає нагальній соціальній потребі і, зокрема, що воно пропорційне законній меті, яку переслідують (див. Олссон проти Швеції (No1), 24 березня 1988 року, §67, Серія A № 130). Відповідно Суд повинен з'ясувати, чи за обставин справи обшук в будинку Заявника забезпечив справедливий баланс між відповідними інтересами, а саме його правом на повагу до його оселі, з одного боку, та запобіганням безладу та злочинам і захисту прав і свобод інших осіб, з іншого (див. Маклеод проти Сполученого Королівства, 23 вересня 1998 року, §53, Звіти про судові рішення та рішення 1998-VII та Національна федерація асоціацій і спілок спортсменів (FNASS) та інші проти Франції, No48151/11 та 77769/13, 18 січня 2018 року, § 166 та 170). Хоча певна свобода розсуду залишається за договірними державами, винятки, передбачені статтею 8 § 2, слід тлумачити вузько, і необхідність заходів у даній справі повинна бути переконливо встановлена ​​(див. Функе проти Франції, 25 лютого 1993 року, §55, Серія A, №256-A). Суд, зокрема, оцінить, чи були підстави, викладені для обґрунтування таких заходів, доречними та достатніми та чи існували адекватні та ефективні запобіжні заходи проти зловживань (див. Бак проти Німеччини, №41604/98, §§44-45, ЄСПЛ 2005-IV).

Висновки: вживаючи заходи щодо запобігання злочинам та захисту прав інших осіб, з метою спеціальної та загальної профілактики може вважатися за необхідне вдаватися до таких заходів, як обшуки та вилучення, з метою отримати докази певних правопорушень у сфері, в якій інакше неможливо встановити особу, яка винна у скоєнні правопорушення. Такі заходи також можуть вважатися необхідними щодо дрібних правопорушень. Однак, беручи до уваги серйозність втручання у право на повагу до приватного життя осіб, яких торкнулись такі заходи, слід чітко встановити, що дотримувався принцип пропорційності.

Беручи до уваги обставини цієї справи, зокрема той факт, що обшук квартири, в якій проживає Заявник, був призначений у зв’язку з незначним правопорушенням, яке нібито було скоєно третьою особою, Суд дійшов висновку, що він був проведений без відповідної та достатньої підстави і не може розглядатися як такий, що відповідає пропорційним законним цілям, які переслідуються. Тому це не було “необхідним у демократичному суспільстві”.

Констатовані порушення: право на повагу до приватного і сімейного життя (ст.8 Конвенції).

Ключові слова: право на повагу до приватного і сімейного життя, запобіжні заходи, вилучення