Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 22 жовтня 2020 року

у справі«Гавалян проти Арменії»

за заявою № 50423/08

Щодо обов’язку належного повідомлення адвоката про час розгляду справи

Фабула справи: Заявниця скаржилася на неспроможність національних судів надати відповідні та достатні причини для її затримання; на відмову суду розглянути апеляцію на ухвалу суду про продовження терміну її тримання під вартою; на відсутність поваги до принципу рівності сторін під час розгляду справи в суді.

Заявниця стверджувала, що її адвокати не були повідомлені про час та дату слухання навіть по телефону. Представлені Урядом стенограми телефонних розмов не відповідали дійсності і були складені з метою виправдання незаконних дій, а саме розгляду її апеляції у відсутності її адвокатів. Уряд стверджував, що адвокати Заявниці були належним чином повідомлені про слухання справи. На підтвердження даного твердження були подані кілька стенограм телефонних розмов, які нібито були складені помічником судді після зроблених телефонних дзвінків. Оскільки адвокати не з'явились, суд мав право продовжити розгляд справи. Уряд додав, що адвокати були проінформовані про попереднє слухання подібним чином, а саме за допомогою телефонних дзвінків помічника судді. Це показало, що вони вважають такий спосіб повідомлення адекватним та прийнятним.

Правове обґрунтування: пункт 4 статті 5 вимагає, щоб суд, який розглядає апеляцію на тримання особи під вартою, додержувався гарантій судового розгляду. Провадження повинно бути змагальним і завжди забезпечувати "рівність сторін" між сторонами, прокурором та особою, яку затримали (див. Ніколова проти Болгарії [ВП], №31195/96, п.58, ЄСПЛ 1999 року) ‑II та Руандру проти Румунії, №33882/05, п.46, 15 жовтня 2013 року).

Висновки: національне процесуальне законодавство вимагає присутності як сторони обвинувачення, так і захисника на слуханнях, на яких розглядається апеляція затриманого на рішення про продовження запобіжного заходу, але суд мав право не відкладати розгляд справи, якщо сторона, яка була повідомлена про день слухання, не з’явилася. Національне кримінально-процесуальне законодавство не містить жодних норм про повідомлення сторін про слухання справи щодо тримання під вартою телефонним або іншим подібним способом. Таким чином, застосовані спроби повідомити адвокатів Заявниці не базувалися на жодних правилах. На думку Суду, така відсутність норм суттєво збільшила ймовірність свавілля. Дійсно, не існує об’єктивного способу перевірити, чи справді були здійснені ймовірні телефонні дзвінки, і якщо так, то чи відповідають відповідні стенограми точно їх змісту. Крім того, навіть припускаючи, що саме таким чином сторони провадження у справі про тримання під вартою отримали повідомлення про слухання, не можна виключати, що саме з цієї причини такий спосіб повідомлення провалився. За таких обставин Суд не задоволений, за відсутності чітко визначених норм, способом, яким органи влади нібито намагалися виконати свій обов'язок забезпечити присутність адвокатів Заявниці в судовому засіданні, оскільки вони не забезпечили достатніх гарантій проти свавілля. Як наслідок, адвокати Заявниці були відсутні в судовому засіданні, на якому були присутні і слідчий, і прокурор, які подали свої доводи. Суд вважає, що спосіб, яким було проведено це слухання, порушив змагальність судочинства та принцип рівності сторін між сторонами.

Констатовані порушення: право на свободу та особисту недоторканність через ненадання відповідних та достатніх причин для подальшого тримання під вартою (п.3 ст.5 Конвенції), право на свободу та особисту недоторканність через відмову розглядати апеляцію на її затримання (п.4 ст.5 Конвенції), право на свободу та особисту недоторканність через проведення судового засідання з порушенням рівності сторін (п.4 ст.5 Конвенції).

Ключові слова: право на свободу та особисту недоторканність, тримання під вартою, порушення рівності сторін, принцип змагальності сторін