Правова позиція
Європейського суду з прав людини
згідно з Рішенням
від 14 жовтня 2010 року
у справі «Бруско проти Франції»
за заявою №1466/07
Щодо встановлення моменту набуття статусу підозрюваного та можливості користуватися відповідними гарантіями
Фабула справи: Заявник стверджує, що зобов’язання особи скласти присягу під час її перебування під вартою, суттєво порушує її право на мовчання та право не брати участь у самовикритті.
Після нападу двох осіб в капюшонах в 1998 році потерпілий подав скаргу на Заявника, і один з ймовірних нападників також дав свідчення проти нього. Заявник був затриманий і поміщений в слідчий ізолятор. До того як поліція його допитала, його примусили скласти присягу, яку повинні приносити свідки щодо надання правдивих свідчень. За відсутності адвоката він зізнався в тому, що умовив двох осіб, щоб налякати потерпілого, але заперечував, що пропонував їм застосувати фізичне насильство. Після початку розслідування він був поміщений під варту. У 2002 році Заявник був засуджений до позбавлення волі, і вирок був залишений без зміни після розгляду скарги. Касаційний суд відхилив його подальші скарги.
Правове обґрунтування: право не сприяти власним звинуваченням і право зберігати мовчання є загальновизнаними міжнародними стандартами, які лежать в основі концепції справедливого судового розгляду. Їх основна мета - захистити підозрюваних від неправомірного примусу з боку влади і, таким чином, уникнути судових помилок і досягти цілей статті 6 Конвенції (див. Буков проти Росії, №4378/02, §92, 10 березня 2009 року). Право не свідчити проти себе стосується поваги до рішення підозрюваного зберігати мовчання і передбачає, що в кримінальній справі сторона обвинувачення прагне обгрунтувати свою версію, не вдаючись до отримання доказів шляхом примусу або тиску, всупереч волі підозрюваного (див. Саундерс проти Сполученого Королівства, 17 грудня 1996 року, §§ 68-69, Витяги 1996 VI, Аллан проти Сполученого Королівства, № 48539/99, §44, ЄСПЛ 2002 IX, Джалло проти Німеччини, №54810/00, §§94-117, ЄСПЛ 2006-IX, і О’Халлоран і Френсіс проти Сполученого Королівства, №15809/02 і 25624/02, §§53-56, ЄСПЛ 2007 VIII). Особа, поміщена під варту в поліції, має право на допомогу адвоката з самого початку застосування цього заходу, а також під час допиту, тим більше, коли її не було поінформовано владою про право зберігати мовчання (див. принципи, зазначені, зокрема, у справах Салдуз проти Туреччини, №36391/02, §§50-62, 27 листопада 2008 року, Даяна проти Туреччини, №7377/03 , §§30-34, 13 жовтня 2009 року, Боз проти Туреччини, №2039/04, §§33-36, 9 лютого 2010 року і Адамкевич проти Польщі, №54729/00 §§82-92, 2 березня 2010 року).
Висновки: з моменту його арешту та поміщення під варту, у влади були вірогідні підстави підозрювати причетність Заявника до скоєння злочину, який був предметом розслідування. Аргумент, згідно з яким Заявник був допитаний лише як свідок, не має значення, тому що є суто формальним, оскільки у судових та поліцейських органів була наявна інформація, яка давала підстави підозрювати його участь у злочині. Коли Заявник був взятий під варту і мусив скласти присягу "говорити всю правду і ні що інше, крім правди", йому було пред'явлено звинувачення, він мав користуватися правом не сприяти власному звинуваченню та мовчати, гарантоване пунктами 1 та 3 статті 6 Конвенції. Під час своїх перших показань Заявник надав певні докази, здатні продемонструвати свою причетність до нападу, ці заяви потім використовувались кримінальними судами для встановлення фактів та засудження Заявника. Ні матеріали, ні протокол допиту не показують, що Заявник був поінформований на початку допиту про право зберігати мовчання, не відповідати на поставлені запитання або хоча відповідати тільки на питання, на які він бажає відповісти. Заявнику не міг надати допомогу адвокат раніше, ніж через двадцять годин після початку тримання під вартою в поліції. Таким чином, адвокат не зміг поінформувати про його право зберігати мовчання і не свідчити проти себе перед першим допитом, а також допомогти йому під час надання свідчень, як того вимагає стаття 6 Конвенції.
Констатовані порушення: право на справедливий суд щодо права не сприяти власному обвинуваченню та мовчати (ст.6 Конвенції).
Ключові слова: право на справедливий суд, тримання під вартою, допомога адвоката, допит свідка
