Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 26 липня 2012 року

у справі «Василь Іващенко проти України»

за заявою № 760/03

Щодо жорстокого поводження з боку працівників правоохоронних органів

Фабула справи: заявник разом з трьом чоловіками затримали за підозрою у вбивстві та завданні тілесних ушкоджень працівникам міліції. Під час затримання заявника били руками та ногами по голові, у груди, по нирках та в область паху, в результаті чого він втратив свідомість. Заявник стверджував, що працівники міліції проколювали йому щоку голкою та використовували запальничку, щоб обпекти йому праву руку, і висловив припущення, що вони робили це для того, щоб він прийшов до тями. Працівники міліції стверджували, що застосування сили було вимушене через опір при затриманні. У відкритті кримінальної справи щодо працівників міліції органи прокуратури відмовили. Заявнику було пред'явлено обвинувачення за кількома епізодами розбійних нападів за обтяжуючих обставин, у вбивстві та завданні тілесних ушкоджень. Апеляційний суд визнав заявника винним за кількома епізодами розбійного нападу за обтяжуючих обставин, у завданні тяжких тілесних ушкоджень та вбивстві. Він призначив йому покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Щодо заявника суд зауважив, що він не визнавав своєї вини на всіх етапах провадження і не було доказів того, що його примушували до цього. Касаційний суд залишив без задоволення касаційні скарги, подані заявником, а також підтримав висновки апеляційного суду щодо тверджень обвинувачених про жорстоке поводження на етапі досудового розслідування. Заявник скаржився на те, що під час затримання його було побито працівниками міліції. Заявник запевняв, що при затриманні він не чинив опору та не намагався втекти. Заявник зазначив, що жорстоке поводження з ним продовжувалося після того, як він втратив свідомість, та наслідком цього стали серйозні тілесні ушкодження.

Правове обґрунтування: Суд нагадує, що ст. 3 Конвенції категорично забороняє будь-яке катування або нелюдське чи таке, що принижує людську гідність, поводження або покарання. Жорстоке поводження підпадатиме під дію статті 3 Конвенції лише у разі досягнення певного мінімального рівня жорстокості, оцінка якого залежить від усіх обставин справи, зокрема, таких як тривалість поводження, його фізичні та психічні наслідки, а в деяких випадках мають враховуватися також стать, вік і стан здоров'я потерпілого (див., серед інших прикладів, рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 162, Series A № 25).

Суд також повторює, що при оцінці доказів за скаргою на порушення ст.3 Конвенції має застосовуватися критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. наведене вище рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, та рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), заява № 25657/94, п. 282, ECHR 2001VII (витяги). Проте такий доказ може випливати зі співіснування неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (див. рішення у справі «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy) [ВП], заява № 26772/95, п. 121, ECHR 2000-IV). Коли вся чи значна частина інформації щодо подій, про які йдеться, відома виключно органам влади — як це має місце у справі щодо затриманих осіб, що перебувають під контролем органів влади,— і коли у таких осіб під час їхнього затримання з’являються тілесні ушкодження, це породжує відповідні обґрунтовані презумпції факту. При цьому тягар доведення можна вважати покладеним на органи влади, адже саме вони мають надати задовільні та переконливі пояснення (див. рішення у справах «Рібіч проти Австрії» (Ribitsch v. Austria), від 4 грудня 1995 року, п. 34, Series A № 336, та «Салман проти Туреччини» (Salman v. Turkey) [ВП], заява № 21986/93, п. 100, ECHR 2000-VII).

Висновки: Суд зазначає, що, хоча медичних доказів на підтримку твердження заявника про те, що його щока була проколота або що його ребра були зламані, немає, заявник отримав низку інших тілесних ушкоджень, які були зазначені в акті медичного огляду, складеному в день його затримання (див. пункт 10 вище). Зазначені тілесні ушкодження були достатньо серйозними щоб становити жорстоке поводження у розумінні статті 3 Конвенції (див., наприклад, рішення від 27 листопада 2008 року у справі «Спінов проти України» (Spinov v. Ukraine), заява № 34331/03, п. 46).

Констатовані порушення: заборона катування (ст. 3 Конвенції), індивідуальні заяви (ст. 34 Конвенції).

Ключові слова: несправедливість кримінального провадження, доступ до документів, психологічний тиск, знущання, право на індивідуальну заяву