Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 20 вересня 2012 року

у справі «Федорченко та Лозенко проти України»

за заявою № 387/03

Щодо неефективного розслідування за фактом смерті осіб внаслідок підпалу

Фабула справи: згідно з твердженнями заявника, коли він виходив з власного будинку, він зіштовхнувся з майором міліції та двома незнайомцями. Вони почали погрожувати йому, потім вдарили та штовхнули всередину будинку. Після цього нападники підпалили дім і пішли, підперши двері ззовні. Дім вибухнув, заявника викинуло назовні, у той час як інші члени його сім’ї, які ще спали, залишилися всередині. Пізніше того ж дня заявник і четверо інших членів його сім’ї були госпіталізовані з опіками та отруєнням чадним газом. Троє з них померли. Ще двох членів сім’ї знайшли мертвими в будинку. Даний факт був описаний також в засобах масової інформації. За фактом підпалу та смертей було порушено кримінальну справу. Службова перевірка встановила непричетність працівника міліції до злочинів. Слідчий органів прокуратури виніс постанову про відмову в задоволенні клопотання заявника про притягнення майора до кримінальної відповідальності у зв’язку з підпалом, ґрунтуючись на твердженнях майора, висновку службової перевірки та існуванні інших обвинувачених, які не підтверджували причетність майора до підпалу. Апеляційний суд, діючи як суд першої інстанції, повернув справу на додаткове розслідування. Касаційний суд залишив ухвалу без змін. Провадження у кримінальній справі було відновлено. Місцевий суд визнав одного з підозрюваних винним у вчиненні умисного знищення майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, і засудив до позбавлення волі, але звільнив від відбування покарання, призначивши випробувальний строк. Апеляційний суд скасував вирок у зв’язку з процесуальними недоліками, які мали місце в ході провадження у суді першої інстанції. Кримінальну справу було закрито у зв’язку з смертю обвинуваченого. Постанову про зупинення досудового слідства було скасовано. Подальших відомостей про перебіг провадження у справі у ЄСПЛ немає. Заявники скаржилися на те, що їхні родичі померли внаслідок підпалу, безпосередню участь в якому брав представник державних органів. Вони також скаржилися на те, що державні органи не здійснили ретельного та ефективного розслідування обставин смерті їхніх родичів та причетності майора до підпалу. Заявники зазначали, що смерть їхніх родичів була спричинена насильницьким підпалом будинку, організованим представником державних органів, який брав участь у зазначеному підпалі. Також заявник і посилався на приписи Конвенції про заборону дискримінації.

Правове обґрунтування: суд нагадує, що ст.2 Конвенції покладає на державу обов’язок забезпечити право на життя через запровадження ефективних кримінально-правових норм, спрямованих на попередження вчинення злочинів проти особи та підкріплених правоохоронною системою для запобігання, припинення та покарання за порушення цих норм. Ця стаття також опосередковано вимагає ефективного офіційного розслідування фактів вбивства особи. Обов’язок проводити таке розслідування виникає в усіх випадках вбивства або смерті за підозрілих обставин, незважаючи нате, чи є злочинці приватними особами, представниками держави чи невстановленими особами (див. рішення у справах «Ангелова та Ілієв проти Болгарії»(Angelova and Iliev v. Bulgaria), заява № 55523/00, п. 94, від 26.07.2007 року, та «Ранцев проти Кіпру та Росії» (Rantsev v. Cyprus and Russia), заява № 25965/04, п. 232, ECHR 2010 (витяги). Слідство повинно бути ефективним у тому розумінні, що воно має бути спроможним забезпечити встановлення відповідних фактів і покарання винних осіб. Державні органи повинні були вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які стосувались події. Для того, щоб розслідування було ефективним, особи, що здійснюють його, повинні бути незалежними та безсторонніми як з юридичної, так і з практичної точок зору. Це означає не тільки відсутність ієрархічного підпорядкування або інституційного зв’язку з особами, причетними до події, а й також незалежність при вчиненні дій. Суд нагадує, що ст. 2 Конвенції, яка гарантує право на життя, є одним з найфундаментальніших положень Конвенції. У світлі важливості захисту, що надається ст.2 Конвенції, суд повинен піддати скарги про позбавлення життя особливо ретельному аналізу, беручи до уваги всі відповідні обставини. Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Висновки: Суд визнає, що не кожне розслідування обов’язково закінчується успішно або доходить висновку, який збігається з викладом подій, наданим позивачем. Проте воно в принципі повинно бути здатним привести до встановлення фактів справи та, якщо твердження виявляться правдивими, до встановлення та покарання винуватих осіб (див. рішення у справі «Пол та Одрі Едвардз проти Сполученого Королівства» (Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom), заява № 46477/99, п. 71, ECHR 2002-II). Вищенаведених міркувань достатньо для того, щоб Суд дійшов висновку, що розслідування за фактом смерті родичів заявників було неефективним.

Констатовані порушення: право на життя (ст. 2 Конвенції) у процесуальному аспекті, заборона дискримінації (ст. 14 Конвенції) у поєднанні зі ст. 2 Конвенції.

Ключові слова: расистський мотив вчинення злочину, етнічна ворожнеча, заборона дискримінації